ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2006 м. Дніпропетровськ
Справа № А17/126
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Бичков В.В.- предст., дов. від 03.01.2006 року
відповідача: Іванова В.М.- нач. юрид. відділу, дов.№26744/10/23 від 06.10.2005
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11264” (м. Дніпропетровськ) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року у справі №А17/126
за позовом: акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 11264" (м. Дніпропетровськ)
до: державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року по справі №А17/126 (суддя Стрелець Т.Г.) було відмовлено у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 11264" (м. Дніпропетровськ) до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №0001432301/0 від 12.12.2005 року, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 83356,79 грн.
В обґрунтування винесеної постанови господарський суд послався на відсутність в діях позивача мети отримання доходу і неправомірність віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат.
Позивач –акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 11264" –не погоджуючись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року по справі №А17/126 і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Скаржник вважає, що постанова господарського суду винесена з порушенням норм матеріального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що головним питанням є встановлення правомірності або неправомірності дотримання позивачем п.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: чи діяв позивач у межах господарської діяльності. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів наявності обставин, в силу яких він був змушений продати придбаний товар значно дешевше ціни його придбання, але норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо віднесення до складу валових витрат та складу податкового кредиту витрат і сплачених (нарахованих) сум ПДВ у зв’язку з придбанням товару, який реалізований нижче ціни придбання. Не відповідає, на думку скаржника, обставинам справи і висновок суду, що підприємство не мало на меті придбані товарно-матеріальні цінності використовувати у власній господарській діяльності. Позивач вважає, що в акті перевірки взагалі не наведено жодного порушення правил ведення податкового обліку з ПДВ, а надання правової оцінки діям посадових осіб підприємства не входить до компетенції податкової служби. Висновок суду про відсутність у позивача мети отримання прибутку є тільки припущенням і не відповідає документальним даних, оскільки в результаті виконання всіх контрактів позивач отримав прибуток у загальній сумі 155000 грн. Позивач також зазначає, що судом неправильно застосовані норми п.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню (п.4.4.1 п.п. „г”, п.4.4.2 п.п. „д”, п.5.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), неправильно застосовані норми процесуального права (ст.ст.69, 72, 163 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач –державна податкова інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська –у запереченнях на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що в ході перевірки був встановлений факт реалізації товарів за цінами, які нижче ціни придбання, тобто здійснення позивачем збиткової операції. Товари придбавалися та продавалися день в день, що фактично позбавляло можливості їх знецінення. За таких обставин відповідач вважає, що позивач не мав на меті (не передбачав) отримання доходу у грошовій, матеріальній чи ненематеріальній формі. За таких обставин позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість товарів, які не призначалися для використання у власній господарській діяльності у ІІ кварталі 2005 року на загальну суму 606167,07 грн., а відповідно до п.7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
У судовому засіданні 07.09.2006 року була оголошена ухвала про закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами і оголошена перерва до 11.20 14 вересня 2006 року.
У судовому засіданні 14 вересня 2006 року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 12.12.2005 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432301/0, яким було визначене податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 83356,79 грн., у тому числі 55571,19 грн. –основний платіж і 27785,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення був акт від 01.12.2005 року „Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11264” за період з 01.07.2004 року по 30.06.2005 року”. Зазначеною перевіркою (розділ 2.5) було встановлено, що в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту ПДВ від вартості придбання ПЕТФ-преформи та кришки поліетиленової для закупорювання ПЕТФ пляшок у ТОВ „Новотрейд” підприємством був віднесений частково у сумі 487036,15 грн., у тому числі у травні 2005 року на суму 138120,25 грн., у червні 2005 року на суму 348915,90 грн. У зв’язку з тим, що підприємством придбаний товар не призначався для використання у власній господарській діяльності, то сума ПДВ, сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту. На підставі цього, при перевірці був зроблений висновок, що підприємством порушено п.7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 55571,19 грн.
Відповідно до п.7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В силу п.1.32 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, до складу податкового кредиту не включається сплачена сума податку тільки у тому випадку, коли платник податку придбаває продукцію, яка не призначається для використання у власній господарській діяльності. У свою чергу, господарська діяльність не ототожнюється із господарською операцією, якою вважається дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”). Отже, господарська діяльність є сукупністю господарських операцій. А згідно матеріалів справи позивач отримав від даного виду господарської діяльності загальний прибуток у сумі 155 тис. грн.
За таких обставин посилання в акті перевірки, що позивач не використовував у власній господарській діяльності придбану продукцію не підтверджується матеріалами справи. Даний висновок зроблений відповідачем не на підставі загальної оцінки певного виду господарської діяльності за певний період, а на підставі окремих господарських операцій. Згідно п.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Таким чином, база оподаткування ПДВ при продажу товарів не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається тільки з договірної вартості (державним податковим органом при проведенні перевірки не визначалися звичайні ціни на продукцію).
Згідно п.7.4.1 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з... придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...
Отже, всі суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів відносяться до податкового кредиту, а Законом про ПДВ не передбачено необхідності коригування податкового кредиту в результаті продажу товарів за ціною, нижчою за ціну їх придбання.
При прийнятті постанови Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що під „доходом” у розумінні податкового законодавства розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а власним капіталом є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань –Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Отже, при продажу товарів і після вирахування зобов’язань власний капітал після продажу товарів у будь-якому випадку збільшиться.
Приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд не врахував зазначені обставини. Крім того, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі норм матеріального права (п.7.4.1 і п.7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість”), які не були чинними на момент здійснення оспорюваних дій позивача, оскільки прийняті у новій редакції, тобто судове рішення прийнято із порушенням норм матеріального права.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11264 (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року у справі №А17/126 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12 грудня 2005 року №0001432301/0 про визначення акціонерному товариству „Автотранспортне підприємство 11264” податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 83356 грн. 79 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11264” (м. Дніпропетровськ) 5 грн.10 коп. судового збору (у тому числі і за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).
Видачу виконавчого листа у порядку ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України доручити господарському суду Дніпропетровської області
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 18.09.2006 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
18.09.2006р.