ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2006 Справа № 10/199-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого судді |
Науменка І.М. |
|
суддів |
Білецької Л.М. -доповідача, Голяшкіна О.В. |
|
при секретарі судового |
засідання: Клименко Ю.І. |
|
за участю представників |
сторін: |
|
від позивача: |
ОСОБА_1. представник фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 , нотаріально посвідчена довіреність реєстраційний № НОМЕР_1 від 18.07.06; представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, нотаріально посвідчена довіреність реєстраційний № НОМЕР_2 від 18.07.06 |
|
від відповідача: |
Жужржій А.В. представник, довіреність № 647-юр від 01.09.06. |
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
товариства з обмеженою відповідальністю “ФОЗЗІ ОСТ” м.Дніпропетровськ |
|
на рішення |
від 07.07.06 |
|
господарського суду |
Дніпропетровської області |
|
у справі |
№ 10/199-06 |
|
за позовом |
1 -фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ 2 -фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 м.Дніпропетровськ |
|
до |
товариства з обмеженою відповідальністю “ФОЗЗІ ОСТ” м.Дніпропетровськ |
|
про |
розірвання договору оперативного лізингу нежитлових приміщень |
|
|
|
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2006 (суддя Кощеєв І.М.) задоволені позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ та фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 м.Дніпропетровськ і розірвано договір оперативного лізингу нежитлових приміщень НОМЕР_3 від 15.04.2002 та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “ФОЗЗІ ОСТ” м.Дніпропетровськ повернути приміщення, які є предметом оренди.
Рішення мотивоване тим, що відповідач уклав договір суборенди частини площі у нежитловому приміщенні 01.12.05 без письмового дозволу орендодавця, що є порушенням п. 2.6 договору оперативного лізингу нежитлових приміщень НОМЕР_3 від 15.04.2002.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ФОЗЗІ ОСТ” з таким рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою. Посилається на те, що суд не дав оцінки додатковим доказам, яких не було в матеріалах справи по тій причині, що відповідач не був присутнім на засіданні суду і не надав їх - а саме листи його до всіх суборендарів про звільнення займаного приміщення, які були направлені завчасно. Просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позову.
Представник позивачів вважає доводи скаржника безпідставними, просить рішення суду залишити без змін.
Ухвалою від 02.08.06 розгляд скарги призначено на 18.09.06.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 15.04.02 укладено договір оперативного лізингу між ТОВ ПФГ ”Спарта” і відповідачем, відповідно до якого відповідач прийняв в оперативний лізинг нежитлове приміщення площею 590,3 м2 в приміщеннях НОМЕР_4, НОМЕР_5, розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.10).
21.09.04 позивачі придбали це приміщення у свою власність (а.с.16) і в жовтні 2004 року як власники і нові орендодавці уклали з відповідачем додаткову угоду до договору (а.с.14), відповідно до п.2.6 передбачено, що здача приміщень в суборенду допускається тільки за письмовою згодою лізингодавця.
Оскільки внесені зміни до основного договору були проведені після набрання чинності Цивільного кодексу України суд першої інстанції правомірно застосував п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого щодо договорів, які були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно зі статтею 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав у користування річ іншій особі. За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Факт передачі орендованого приміщення в суборенду без дозволу орендодавця підтверджується договором суборенди від 01.12 2005 (а.с.75) та актом приймання-передачі цього приміщення (а.с.77), з яких видно, що відповідач без погодження з позивачами всупереч п.2.6 додаткової угоди без згоди лізингодавця здав в суборенду приміщення АППБ ”Аваль”. Даний факт не спростований ні доводами апеляційної скарги, ні додатково доданими до неї листами, з них, зокрема, вбачається, що на листі, направленому ОД АППБ “Аваль”, відсутні докази отримання його представником останнього, у той час, як на інших листах є відмітка суборендарів про отримання цих листів.
Не можуть бути підставою для скасування даного рішення у справі доводи відповідача у судовому засіданні про те, що додаткова угода до основного договору є недійсною через недотримання нотаріальної форми її укладення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.06 у справі № 8/269-06 (суддя Дубінін І.Ю.) встановлено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до п.6.4 договору НОМЕР_3 оперативного лізингу нежитлових приміщень від 15.04.02, усі зміни, доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі у вигляді невід'ємного додатка до цього договору. Ч.1 ст.6 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Таким чином, факт дійсності додаткової угоди встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, доказів скасування цього рішення на момент апеляційного перегляду справи не надано. Крім того, хоча до правовідносин фінансового лізингу і застосовуються положення про найм (оренду) (ч.2,3 ст. 806 ЦК України) Закон України “Про фінансовий лізинг” є більш спеціальним порівняно з положеннями про оренду, тому в даному випадку підлягає застосуванню саме Закон України “Про фінансовий лізинг” .
Направлення листів суборендарям про необхідність звільнення приміщення (а.с.95-101) не перешкодило відповідачеві укласти незаконно без узгодження з орендодавцем договір суборенди з АППБ “Аваль”, до листа якому (а.с100) не надано доказів направлення його адресату.
Таким чином, факт здачі приміщення в суборенду без згоди орендодавця є доказаним і підтверджується матеріалами справи, що дістало належну юридичну оцінку у рішенні суду першої інстанції, яке з цих підстав належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ФОЗЗІ ОСТ” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.06 по справі № 10/199-06 залишити без змін.
Головуючий І.М. Науменко
Суддя Л.М.Білецька
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді С.В.Портна
18.09.06