ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2006 Справа № А27/101
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів: Сизько І. А. (доповідача), Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Ткаченко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Борщ В.А., довіреність №б/н від 11.09.06, завідувач сектору податкового обліку;
Матяш Т.О., довіреність №б/н від 11.09.06, головний бухгалтер філії;
Шмирьова І.М., довіреність №ВСТ 775965 від 15.05.06, керуюча філією;
Костанецька Н.В,, довіреність №ВСТ 776195 від 09.06.06, провідний юрисконсульт філії;
від відповідача: Гуляєва О.В., довіреність №34 від 20.06.06, головний державний податковий ревізор-інспектор;
Долідзе А.О., довіреність №12 від 22.02.06, начальник юридичного відділу;
Багно Ю.В., довіреність №41 від 16.08.06, завідувач сектору супроводження справ у судах;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06р.
у справі №А27/101
за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії-Нікопольське відділення №7898, м.Нікополь
до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії - Нікопольське відділення №7898 звернувся до господарського суду та просив (з урахуванням доповнень до позовних вимог) визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ, №0000022200/0/48747 від 05.12.05р., №0000022200/1/51075 від 19.12.05р., №0000022200/2/6087 від 21.02.06р. і №0000022200/3/16066 від 25.04.2006р. (а.с.6,44).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р. у справі №А27/101 (суддя - Татарчук В.О.) позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0000022200/0/48747 від 05.12.05р., №0000022200/1/51075 від 19.12.05р., №0000022200/2/6087 від 21.02.06р. і №0000022200/3/16066 від 25.04.2006р. З державного бюджету на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії - Нікопольське відділення №7898 стягнуто 3,40грн. витрат по сплаті державного мита.
Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем послуги з перевезення валютних цінностей відповідно до пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що господарським судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову, прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що операції по перевезенню валютних цінностей до клієнтів банку та інкасація коштів у клієнтів банку по своїй суті є різними операціями, по яким початково встановлено укладення різних договорів, окремий порядок проведення цих операцій, різне документальне оформлення цих операцій. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” в переліку операцій, що не є об’єктом оподаткування, зокрема, не визначено операції з поставки послуг перевезення валютних цінностей. Лист НБУ від 01.10.2003р. №11-109/2242-7190 та лист ДПА України від 16.07.2004р. №5812/6/15-2315-26 не носять нормативно-правовий характер та не можуть кваліфікуватися як податкові роз’яснення. В порушення п.1 ч.2 ст.162 КАС України спірні податкові повідомлення-рішення визнані недійсними, оскільки вказана норма не передбачає такого наслідку задоволення позову як визнання рішення недійсним.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставними і необґрунтованими, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Нікопольською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства філії - Нікопольського відділення №7898 ВАТ “Державний ощадний банк України” за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р. За результатами перевірки складений Акт №34/220.02758818 від 28.11.2005р.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України ”Про податок на додану вартість” не включено до складу податкового зобов’язання суми ПДВ з нарахованого (отриманого) доходу за надані послуги по перевезенню валютних цінностей до підприємства за період з березня 2004р. по червень 2005р. на загальну суму 53698,40грн.
На підставі вказаного Акту Нікопольською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2005р. №0000022200/0/48747, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 80547,60грн., в тому числі:53698,40грн.-основний платіж і 26849,20грн.-штрафні санкції.
За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022200/1/51075 від 19.12.05р., №0000022200/2/6087 від 21.02.06р. і №0000022200/3/16066 від 25.04.2006р. на такі ж суми, що і первинне рішення.
Пунктом 3 ч.4 ст.47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачено, що за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати операції з перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Перевезення валютних цінностей здійснювалось банком на підставі генеральної угоди про співробітництво та надання банківських послуг Українському державному підприємству поштового зв’язку “Укрпошта” та його структурним підрозділам №2 від 20.12.2002р. (а.с.36-37).
Підпунктом 1.1 пункту 1 угоди встановлено, що предметом угоди є надання банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування коштів Пенсійного фонду України та надання інкасаційних послуг.
Між ВАТ ”Державний ощадний банк України” в особі Дніпропетровського обласного управління та Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Дніпропетровської дирекції був укладений договір №15-36 від 26.12.2002р. на здійснення розрахункового та касового обслуговування пенсійних рахунків (а.с.57-59).
Відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” не є об’єктом оподаткування операції з поставки послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення, поставки, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.
Законом України №2505-IV від 25.03.2005р. вказаний пункт викладений у наступній редакції: “Не є об’єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства”.
ВАТ “Державний ощадний банк України” звернувся на адресу ДПА України з листом від 01.06.2004р. №13/1-58/3533 з проханням надати роз’яснення щодо оподаткування ПДВ операції з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів (а.с.67).
На вказаний лист ДПА України було надано роз’яснення від 16.07.2004р. в якому зазначено, що “відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання послуг з інкасації не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Постановою Національного банку України від 03.12.2003р. №520 “Про затвердження Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України” встановлено, що інкасація - це збирання та доставка коштів до установи банку. Оскільки поняття “інкасація” є єдиною та нероздільною операцією, що включає і збирання і доставку, то операція з перевезення валютних цінностей банками, за дозволом Національного банку України, не є об”єктом оподаткування податком на додану вартість” (а.с.38).
Про наведене йдеться і в листі НБУ від 01.10.2003р. №11-109/2242-7190.
Відповідно до абз. ”д” п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення.
Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що операції банку з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів (збирання та доставка валютних цінностей підприємств, установ і організацій до кас банків та в зворотному порядку) є нероздільними операціями і отже, не є об’єктом оподаткування.
Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що посилання відповідача на Інструкцію з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. №520, щодо відмінності операцій з перевезення валютних коштів та інкасації коштів є непереконливими та необґрунтованими, оскільки з викладених в п.1.7 вказаної Інструкції понять “інкасація” та “перевезення валютних цінностей” не можна стверджувати, що вказані операції є по своїй суті різними операціями, оскільки в обох випадках має місце доставка коштів.
Посилання податкового органу на те, що лист ДПА України не можна вважати податковим роз’ясненням також є необґрунтованим. Відповідно до абз. ”г” п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Щодо посилань скаржника на порушення вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України , то треба зазначити, що за змістом ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питань. Проте, господарським судом правильно вирішено питання по суті спору.
Господарський суд дійшов цілком правильного висновку стосовно того, що вимога відповідача щодо оподаткування податком на додану вартість послуг з перевезення валютних цінностей (коштів Пенсійного фонду України, призначених для виплат пенсіонерам) є недоречною, так як автоматично тягне за собою покладення відповідних витрат банку на зазначені пенсійні кошти.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 ,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06р. у справі №А27/101 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя | І.Л.Кузнецова |
Суддя | І.А.Сизько |
Суддя | І.В.Тищик |
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець