Справа № 9489/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Топор І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес-агро»про стягнення заборгованості, суд -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес-агро», в якому позивач просить стягнути з сільськогосподарського кооперативу «Прогрес-агро»на користь управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі (р/р 256013017777) борг у сумі 159745,60 грн.
В своєму позові позивач зазначив, що відповідач не сплачував страхові внески відповідно до вимог ст.ст. 17, 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з чим станом на вересень 2010 року відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків перед управлінням Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі на загальну суму 159745,60 грн. згідно з розрахунком боргу станом на 27.09.2010 року, в тому числі 35672,30 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу від 05.07.2010 року № Ю-120, 36733,12 грн. згідно з вимогою про сплату боргу від 05.08.2010 року № Ю-120У, 87340,18 грн. згідно з вимогою про сплату боргу від 06.09.2010 року № Ю-120У. Сума боргу є узгодженою, оскільки страхові внески визначені відповідачем самостійно.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с.18-19), в яких зазначив про часткове визнання ним адміністративному позову у сумі 123012,48 грн., а в іншій частині вимог вважає позов необґрунтованим, оскільки до складу загальної заборгованості кооперативу позивачем віднесена сума заборгованості у розмірі 36733,12 грн., яка виникла станом на 20.07.2010 року, однак на вказану суму заборгованості відповідача відкрито виконавче провадження, у межах якого відповідач у добровільному порядку здійснює регулярні платежі, що підтверджується відповідною постановою про відкриття виконавчого провадження. На думку відповідача включення зазначеної суми боргу до складу вимог позивача призведе до подвійної сплати ним страхових внесків у цій частині. Крім того, відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на господарську діяльність відповідача, що підтверджується відповідним висновками торгово-промислової палати України.
У судове засідання представник позивача не з’явився, проте, від позивача надійшло клопотання з проханням розглянути справу без участі у засіданні його представника (а.с. 35).
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому суду запереченні.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи сільськогосподарський виробничий кооператив «Прогрес-агро»був зареєстрований Ізмаїльською районною державною адміністрацією 26.03.2004 року (а.с. 6). Цією же датою відповідач звернувся із заявою про реєстрацію його платником страхових внесків до управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі (а.с. 10).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Згідно з абзацом 3 п. 1 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема, є колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 ст. 15 вказаного Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Відповідно до ч. 12 цієї статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Однак, страхові внески всупереч вказаним нормам права не були сплачені відповідачем, що він підтвердив у запереченні проти позову.
Згідно з пп. 3 п.2.3. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2, управління має право вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону станом на момент виникнення спірних відносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Судом встановлено, що 13.07.2010 року відповідачеві надсилалась вимога про сплату суми боргу із страхових внесків до Пенсійного фонду України від 05.07.2010 року № Ю-120 на загальну суму боргу у розмірі 35672,30 грн. (а.с. 13). Зазначена вимога згідно з повідомленням про вручення була отримана відповідачем 20.07.2010 року (а.с. 13).
10.08.2010 року відповідачеві надіслана вимога про сплату суми боргу із страхових внесків до Пенсійного фонду України від 05.08.2010 року № Ю-120У на загальну суму боргу у розмірі 36733,12 грн. (а.с. 13). Зазначена вимога згідно з повідомленням про вручення була отримана відповідачем 10.08.2010 року (а.с. 13).
Згідно з повідомленням про вручення 14.09.2010 року відповідачем була отримана вимога від 06.09.2010 року № Ю-120 на загальну суму боргу у розмірі 159745,60 грн. (а.с. 14).
Відповідач не заперечує проти того, що суми боргу із страхових внесків до Пенсійного фонду України, щодо сплати яких зазначено у вищевказаних вимогах позивача, не були сплачені ним вчасно, та не заперечує проти задоволення позову у частині стягнення з нього 123012,48 гривень.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі про сплату боргу від 05.08.2010 року № Ю-120-У, на підставі якої, зокрема, позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 36733,12 грн., постановою від 30.09.2010 року державним виконавцем ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження (а.с. 22).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) та становить собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Оскільки виконавче провадження з приводу стягнення суми боргу відповідача із страхових внесків у розмірі 36733,12 грн. на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі про сплату боргу від 05.08.2010 року № Ю-120-У вже відкрито, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо повторного стягнення зазначеної суми боргу з відповідача.
На підставі встановленого, суд вважає, вимоги позивача частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес-агро»про стягнення заборгованості –задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес-агро» ( 68643, с. Кам`янка Ізмаїльського району Одеської області рр 26001015626001 в АКБ Імексбанк м.Одеса МФО 328384 код ЄДРПОУ - 32543809) на користь управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області ( 68609, м.Ізмаїл, вул Кишинівська,46 ЗКПО 24531819, р/р 256013017777 МФО 388120 Ощадбанк 6708 в м.Ізмаїл) суму заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 123012,48 (сто двадцять три тисячі дванадцять гривень, сорок вісім копійок) гривень.
У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15.04.2011 року.
Суддя С.М.Корой
15 квітня 2011 року