Справа № 22-792-2007 р.                                        Головуючий у 1 інстанції Куковенков С.В.

Категорія 19,21                                                    Доповідач Суровицька Л. В.

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Авраменко Т.М.,

суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.,

при секретарі Слюсаренко Н.Л. за участю сторін, адвокатів - ОСОБА_6., ОСОБА_5., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_2звернулась в суд із позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, а також шкоди, завданої смертю потерпілого.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1року з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув її син - ОСОБА_4та батько її онуки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження.

У зв'язку з тим, що батько дитини загинув, а мати позбавлена батьківських прав, рішенням виконавчого комітету № 168 від 2 березня 2006 року її призначено опікуном онуки.

Оскільки у її сина на утриманні інших непрацездатних осіб, крім доньки не було, просила стягнути з відповідача щомісячне відшкодування, завдане смертю потерпілого в розмірі 214 грн. 50 коп. до повноліття дитини.

Також просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені у зв'язку з похованням у розмірі 3 000 грн. і на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина в сумі 25 000 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 5 лютого 2007 року позов задоволено частково.

З ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. стягнуто 3000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнуто на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 214 грн.50 коп. щомісячно до досягнення нею повноліття, а саме до 8 жовтня 2015 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_4. На користь держави стягнуто з відповідача державне мито в сумі 59 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

 

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме те, що суд не врахував його майновий стан, те, що на утриманні потерпілого знаходилось три особи, а також вину потерпілого ОСОБА_4. у дорожньо-транспортній пригоді.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково із наступних підстав. Відповідно до   статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1року о 19 годині 30 хвилин в с Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області на вулиці Користівське шосе, навпроти будинку № 1, ОСОБА_1., керуючи належним йому автомобілем «Хюндай» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4., внаслідок чого ОСОБА_4. від отриманих тілесних ушкоджень на місці пригоди загинув.

Відносно ОСОБА_1. було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.215 та ч. 1 ст. 111 КК України.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду від 23 червня 2006 року провадження у кримінальній справі закрито у зв'язку із застосуванням акту амністії (п.»б» ст.1 Закону України «Про амністію») (а.с.4).

Вказана постанова не оскаржена і набрала законної сили.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи і прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1. , як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.

Однак, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин, які склались між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у зв'язку з відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди, норми Цивільного Кодексу України в редакції 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_4., внаслідок якої ОСОБА_4. загинув, сталась ІНФОРМАЦІЯ_1року.

Тому цивільні відносини , які виникли між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. щодо відшкодування витрат на поховання та відшкодування моральної шкоди, регулюються нормами Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, а саме ст.ст. 440, 440-1,450,459.

Згідно ст.450 ЦК УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення , зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

 

3

Тобто відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини особи, яка займається такою підвищено-небезпечною для оточення діяльністю, а навіть у випадку випадкового (невинного) заподіяння шкоди.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування шкоди у зв'язку з відсутністю вини відповідача, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Посилання суду першої інстанції на ч.4 ст.61 ЦПК України колегія суддів вважає неправильним, оскільки вирок у кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_1. та постанова у справі про адміністративне правопорушення, відсутні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, суд першої інстанції правильно, з урахуванням частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 2004 року, застосував норми цього Кодексу.

Суд дав належну оцінку поясненням позивачки та показанням свідків, допитаних у судовому засіданні і прийшов до правильного висновку про те, що на утриманні померлого ОСОБА_4. перебувала лише неповнолітня донька ОСОБА_3, 1997 року народження, якій і повинна відповідачем відшкодовуватись шкода, завдана смертю потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду безспірних доказів, які б спростовували зазначений висновок суду першої інстанції та підтверджували б доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні ОСОБА_4., крім дитини, перебували інші особи.

Суд правильно визначив розмір щомісячного відшкодування, однак всупереч вимог ст.214 ЦПК України не визначив термін, з якого підлягають до стягнення кошти, а також відповідно всупереч вимог ст.88 ЦПК невірно визначив ціну позову та невірно розподілив судові витрати.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині правовідносин, що склались між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. щодо відшкодування матеріальної і моральної (немайнової) шкоди та допустив порушення норм процесуального права, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Колегія суддів, враховуючи ті обставини, що розслідування у кримінальній справі, по обвинуваченню ОСОБА_1. тривало шість років, цивільний позов, заявлений у кримінальній справі, не був розглянутий у зв'язку із закриттям провадження у справі, а також враховуючи, що мати неповнолітньої ОСОБА_3 не опікувалась її інтересами, у зв'язку з чим була позбавлена батьківських прав у лютому 2006 року, а бабуся змогла звернутись, як опікун, з позовом до суду в інтересах дитини лише у 2006 році, виходячи із засад розумності і справедливості, інтересів дитини, вважає, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого повинно здійснюватись відповідачем щомісячно у розмірі 214 грн.50 коп., починаючи з 23 серпня 2003 року і до повноліття ОСОБА_3, тобто до 8 жовтня 2015 року, а у разі навчання - до закінчення навчання, але не більш як до

 

4

досягнення нею двадцяти трьох років. Правовідносини, які мали місце з 23 серпня 2003 року по 1 січня 2004 року, регулювались ч.2 ст.457 та ч.2, ч.3 ст.456 ЦК УРСР.

Доводи відповідача про наявність вини самого потерпілого ОСОБА_4. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є недрведеними та безпідставними.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі і дав їм належну оцінку.

Суд правильно, відповідно до вимог ст.ст.459 та 440-1 ЦК УРСР визначив розмір витрат на поховання в сумі 3000 грн., а також розмір моральної (немайнової) шкоди в сумі 5000 грн., що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь ОСОБА_2.

Доводи відповідача про необхідність врахування його майнового стану і звільнення його від цивільної відповідальності, є безпідставними .

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог (ч.3 ст.88 ЦПК).

Пункти 1 та 4 частини першої статті 80 ЦПК передбачають, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.

Тому з ОСОБА_1. на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати держмита при подачі позову, підлягає до стягнення мито в сумі 115 грн.72 коп., виходячи з розрахунку: 3000 грн.+ 214 грн.50 коп.х 36 міс.= 10 772 грн.х1%:100=107 грн.22 коп. + 8 грн.50 коп. (держмито з вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди).

Також відповідно до ст.81 та ст.88 ЦПК з ОСОБА_1. підлягають до стягнення витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. На підставі ст.ст.440, 440-1, 450, ч.2, ч.3 ст.456, ст.457, ст. 459 ЦК УРСР, ч.1, ч.3 ст.1200 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2007 року.

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3000 грн., моральної (немайнової) - 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, смертю потерпілого - щомісячно по 214 грн.50 коп., починаючи з 23 серпня 2003 року і до її повноліття, тобто по 8 жовтня 2015 року, а у разі навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення віку двадцять три роки.

 

5

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави мито в сумі 115 грн.72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.