ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2006 Справа № 20/146
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Куліш Р.Ф. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Пруднікова В.В., ( зміни у складі колегії відбулися на підставі розпорядження № 528 від 20.09.2006 ),
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,
за участю представників:
позивача: Хільченко С.С., представник, довіреність №19/7 від 01.01.06;
відповідача: Стрєльніков Є.А., представник, довіреність №б/н від 12.07.06;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Придніпров’є”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.06р.
у справі № 20/146
за позовом відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Придніпров’є”,
м. Дніпропетровськ
про стягнення 9 382 грн. 02 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 24.7.2006 р. № 20/146 суддя господарського суду Дніпропетровської області Пархоменко Н.В. задовольнила частково позов відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Придніпров’є” м. Дніпропетровськ (далі –ТОВ “ТД “Придніпров’є”) на користь відкритого акціонерного товариства „Запорожкокс” м. Запоріжжя (далі –ВАТ “Запорожкокс”) 6607,92 грн. основного боргу, 2391, 01 грн. пені, 97,83 грн. витрат по сплаті державного мита, 113,18 грн. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.
ТОВ “ТД “Придніпров’є” просить скасувати рішення господарського суду , посилаючись на те, що позивачем було порушено досудовий порядок врегулювання спору, як це передбачено статтею 5 ГПК України та договором № 1772 від 14.07.2005, тим самим позивач порушив зазначені в договорі обов’язки сторін та фактично позбавив відповідача договірного права досудового врегулювання спору. Скаржник також вважає, що відповідно до п. 8.2 вищевказаного договору за прострочку поставки чи недопоставки партії товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк партії товару за кожен день прострочки або недопоставки. Тобто з тексту вказаного пункту випливає, що ця пеня нараховується тільки у випадку, якщо постачальником здійснюється поставка з порушенням строку, однак, все одно, поставка здійснюється, а отже постачальник-відповідач за такою поставкою отримує повну вартість за поставлений, хоч і з запізненням, товар, тому отримує прибуток з поставки, з якого пеня й вираховується.
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи, вислухав думку сторін, присутніх у судовому засіданні, встановила наступне.
14.07.2005 року між ВАТ „Запорожкокс” (покупець) та ТОВ „ТД”Придніпров’є” (постачальник) було укладено договір № 1772 на поставку бронзового лиття.
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов”язався поставити, а покупець - оплатити та прийняти продукцію відповідно до умов договору.
Поставка товару постачальником на адресу покупця здійснювалась на умовах EXW франко-завод склад ВАТ “Запорожкокс”. Доставка товару на склад покупця повинна була здійснюватись власним транспортом покупця (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору строк поставки товару складає 40 календарних днів з моменту здійснення покупцем 50% передплати від вартості партії товару, що поставляється. Досрочна поставка товару допускається лише з письмової згоди покупця.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника шляхом:
- 50% передплати вартості товару, що постачається, на підставі виставленого постачальником рахунку. У даному рахунку постачальник вказує повну вартість товару, що може бути поставлений;
- залишок вартості товару оплачується покупцем на протязі 7 банківських днів з моменту поставки за умови наявності всіх документів та зазначення всіх відомостей, передбачених пунктами 3.3, 4.4, 10.8 договору. За відсутності повного пакету вказаних документів строк оплати начисляється з моменту його фактичного отримання покупцем.
04.05.2005 року ВАТ „Запорожкокс” було здійснено оплату у розмірі 50% згідно виставленого рахунку № С-010805/1 від 01.08.2005 року, а саме 6 607,92 грн. на користь ТОВ “ТД “Придніпров’є”, що підтверджується платіжним дорученням № 120491 від 04.08.2005 року. Отримання коштів не спростовано відповідачем.
Відповідно до п. 8.2. договору за прострочення поставки чи недопоставку партії товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочки чи недопоставки.
Строк поставки закінчився 13.09.2005. Доказів поставки відповідачем не надано, тому суд першої інстанції відповідно до п. 8.2 договору правомірно стягнув з нього пеню у сумі 2391,01 грн., застосувавши норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Доводи заявника в частині не дотримання позивачем доарбітражного порядку врегулювання спору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, по-перше, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року по справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України питання додержання сторонами порядку досудового врегулювання господарських спорів втратило своє значення. Вказаним рішенням КСУ роз’яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином недодержання досудового порядку вирішення спору, навіть якщо такий порядок встановлено договором чи законом, не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви.
По-друге, 09.12.2005 р. на адресу відповідача було направлено письмове повідомлення з вимогою повернути суму переплати.
За таких обставин підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В :
- апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Придніпров’є”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення;
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.06р.
у справі № 20/146 залишити без змін.
Головуючий суддя Р.Ф.Куліш
Суддя А.О.Коршун
Суддя В.В.Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник першого заступника голови суду Л.В.Черниш
21.09.06