УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року                                    м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: Лісової В.І.,

Жданової B.C.,  Новосядлої В.М.

рзглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Уг частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 9.04.2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 14.-7.2004 р., -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2004 р. ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. про визнання за ним права власності на Ул частини квартири АДРЕСА_1 в м.  Києві,  посилаючись на те,  що з 12.05.1969 р. є членом ЖБК „ Арсеналець-5" і на будівництво зазначеної квартири 7.08.1969 р. ним внесено перший пайовий внесок в сумі 2940 крб,  що мало місце до реєстрації шлюбу з відповідачкою. З урахуванням 1/2 частини внесків за час спільного життя та суми,  сплаченої ним одноособово після розірвання шлюбу,  його доля у власності квартири складає Ул частини.

ОСОБА_2. звернулась із зустрічним позовом про визнання за нею права власності на Уг частину спірної квартири. В обгрунтування своїх вимог зазначала,  що її батьки передавали позивачу половину вартості першого внеску за квартиру ,  вважає,  що її доля в квартирі має буди збільшена на суму внесків ,  які були сплачені нею під час перебування позивача в місцях позбавлення волі.

Рішенням Дніпровського районного суду м.  Києва від 9.04.2004 p.,  яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 14.07.2004 р.,  за позивачем ОСОБА_1. визнано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в м.  Києві,  за ОСОБА_2. визнано право власності на 1/4 частину зазначеної квартири.

Вирішуючи спір,  суд першої інстанції прийшов до висновку ,  що ОСОБА_2. не надала доказів про те,  що половину грошей на перший внесок за квартиру давали її батьки,  а в період з 7.07.1981 р. по березень 1983 р. вони з позивачем не підтримували шлюбні відносини. З таким висновком обгрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Справа №33ц-107 кс 07

2

Згідно вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або / та / вважати доведеним обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність вимогам того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржуванні судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків суду.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов"язкового скасування судового рішення

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаціної скарги.

Керуючись  ст.   ст.  332, 336,  337 ЦПК України ,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу  ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 9.04.2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 14.07.2004 р. залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.