ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2006 Справа № 20/147
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Куліш Р.Ф. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О. , Пруднікова В.В., ( зміни у складі колегії відбулися на підставі розпорядження № 529 від 20.09.2006 ),
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,
за участю представників :
позивача – Бобошко М.О., представник, довіреність №12 від 24.08.06;
відповідача: Гусакова О.Б., юрисконсульт, довіреність №51 від 01.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006 р. у справі № 20/147
за позовом приватного підприємства “ГІР і К”, м. Черкаси
до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 221 188 грн. 01 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006 р. у справі № 20/147 суддя Пархоменко Н.В. стягнула з державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ ( далі –ДП “Придніпровська залізниця” ) на користь приватного підприємства “ГІР і К" м. Черкаси ( далі –ПП ГІР і К” ) 194 244 грн. 78 коп. інфляційних втрат , - 23338 грн. 51 коп. –3% річних, 5439 грн. 58 коп. витрат по сплаті послуг адвоката , 217 грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.
ДП “Придніпровська залізниця” просить скасувати рішення господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом не були повно, всебічно та об’єктивно досліджені фактичні обставини справи, і, як результат, неправильно застосовані норми матеріального права України щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань з ДП “Придніпровська залізниця”. Нарахування 3% річних та інфляційних з моменту поставки не відповідає умовам п. 3.5, 3.6, 8.2 договору від 10.12.2004 р. № ПР/ТРК-04233НЮ. Крім того, скаржник вважає, що позивачем порушено п. 9.1., 9.2 даного договору по досудовому урегулюванню спору. Відповідач вважає безпідставним також стягнення на користь позивача судових витрат за послуги адвоката у розмірі 5439,58 грн., оскільки згідно зі ст. 33 ГПК України позивач повинен був підтвердити свої вимоги доказами про отримання таких послуг фінансовими та іншими документами, з яких складається така сума. Крім копії договору на здійснення юридичних послуг, копії свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, копій видаткових касових ордерів та інформаційного листа ВГСУ від 18.06.2004 р. № 01-8/1168, ніякі інші документи, реально підтверджуючі обсяг робіт, виконаних адвокатом, та реальну вартість таких робіт позивач не надав.
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи, вислухав думку сторін, присутніх у судовому засіданні, встановила наступне.
10.12.2004 року між ПП „ГІР і К” та ДП „Придніпровська залізниця” було укладено договір купівлі –продажу № ПР/ТРК -042334/НЮ.
Відповідно до пункту 3.6 договору датою поставки вважається дата відправлення товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу одержувача , яка вказується у рознарядці покупця.
Згідно з п. 3.5 поставка товару підстверджується актом прийому-передачі, який складається на підставі даних про кількість товару в залізничних накладних та інших документах. Акт прийому-передачі підписується сторонами протягом 5 робочих днів з дати поставки товару за умови надання продавцем: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної квитанції про прийом вантажу або залізничної накладної; копії паспорту якості товару; документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України. Акт прийому-передачі підписується на поставлений товар без врахування нестач, які враховуються сторонами згідно з п.6.4 даного договору.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору № ПР/ТРК -042334/НЮ відповідач зобов’язаний здійснювати оплату поставленого товару протягом 30-ти банківських днів із дати поставки, але не раніше надання позивачем всіх документів згідно п.3.5. даного договору.
На виконання вказаного договору позивач на протязі 2004-2005 року постачав відповідачу вугілля на умовах, визначених у додатку №1 від 10.12.2004 року, який є невід'ємною частиною договору. Всього позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму –4 010081 грн.47 коп., що підтверджується актами прийому-передачі.
Станом на 19.04.2006 року відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем за поставлений товар по договору купівлі-продажу № ПР/ТРК- 042334/НЮ від 10.12.2004 року , розрахувавшись за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на суму 3 930 081 грн.48 коп. та векселями на 80 000 грн.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак позивачем неправомірно нараховані відсотки річних, інфляційні витрати.
Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 10.12.2004 р. № ПР/ТРК- 042334/НЮ передбачено, що покупець здійснює оплату продавцю протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше надання продавцем всіх документів згідно з п. 3.5 даного договору. Продавець здійснює оплату на суму, яка не перевищує документально підтверджену кількість товару.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного надання продавцем всіх необхідних документів згідно з п.3.5 договору, покупець має право на відповідний термін затримати проведення оплати за товар.
Оскільки позивачем несвоєчасно надавались документи, передбачені п. 3.5 договору, нарахування інфляційних витрат слід проводити відповідно до умов пунктів 3.5. та 8.2 договору.
Сума інфляційних витрат підлягає стягненню у сумі 130571 грн. 86 коп. відповідно до контррозрахунку відповідача, погодженому у судовому засіданні з позивачем. Сума річних підлягає стягненню у сумі 23338,51 грн., виходячи з суми заявлених позивачем вимог за мінусом нарахувань на вексельні розрахунки.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення послуг адвоката у сумі 5439,58 грн. (25% від загальної суми) виходячи з того, що позивач- ПП " ГІР і К ", уклав договір з адвокатом Балакіним Є.В. на здійснення юридичних послуг пов’язаних з наданням юридичних послуг по даному позову, ( договір- а.с..79-81, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю –а.с.. 82) . Оплата послуг адвоката у сумі 22 100 грн. підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с.83-85), однак адвокат в порушення умов договору був присутній в засіданні лише 04.07.2006 р., а 08.06.2006, 04.07.2006 р. –представник за довіреністю.
Доводи заявника в частині недотримання позивачем доарбітражного врегулювання спору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року по справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України питання додержання сторонами порядку досудового врегулювання господарських спорів втратило своє значення. Вказаним рішенням КСУ роз’яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином недодержання досудового порядку вирішення спору, навіть якщо такий порядок встановлено договором чи законом, не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
- апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ задовольнити частково;
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006 р. у справі № 20/147 змінити;
- резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
“Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ на користь приватного підприємства “ГІР і К" м. Черкаси: 130571 грн. 86 коп. інфляційних витрат , 23338 грн. 51 коп. –3% річних, 5439 грн. 58 коп. витрат по сплаті послуг адвоката , 159,35грн.. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.
В решті позову відмовити.”
- наказ про стягнення вищевказаних сум доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Р.Ф.Куліш
Суддя А,О.Коршун
Суддя В.В.Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник першого заступника голови суду Л.В.Черниш
21.09.06