Справа № 22ц-354/07                         Головуючий в 1 інстанції - Труш В.О.

Категорія - 18                                                 Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 іменем    України

17  травня  2007  року.   Колегія  суддів  судової  палати   у   цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

при секретарі - Савчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду від 1 березня 2007 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», представник позивача - Вржещ Любомир Володимирович, відповідачка - ОСОБА_1.

Колегія суддів

встановила:

Рішенням Любешівського районного суду від 1 березня 2007 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції кредитну заборгованість в розмірі 10479 грн. 65 коп. (по кредиту - 10000 грн., по відсотках - 479,65 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та 104 грн. державного мита.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування цих обставин та порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 липня 2006 року між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль» в особі Волинської обласної дирекції укладено кредитний договір № 010/1107-29092, згідно з яким відповідачці було відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 10000 грн. строком на 24 місяці з 17

липня 2006 року по 16 липня 2008 року. Відповідачка ознайомлена з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку та згідна з тим, що всі документи в сукупності складають договір про надання банківських послуг. За умовами договору відповідачка зобов'язувалася сплачувати банку заборгованість щомісячно рівними платежами в розмірі 1/10 частини від залишку заборгованості. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 4 грудня 2006 року за нею утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 9996 грн., по відсотках - 483,65 грн. Відповідачці була направлена претензія банку добровільно погасити заборгованість, яка залишена нею без реагування. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником АППБ «Аваль».

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини справи відповідачкою не заперечується.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 530 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений ним строк.

Право банку достроково стягувати заборгованість за кредитом, включаючи нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов договору щодо погашення кредиту встановлено пунктом 6 укладеного сторонами 14 липня 2006 року кредитного договору (а. с. 10-11).

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд обгрунтовано задовольнив позов.

Визначений судом розмір заборгованості сторонами не оспорюється.

Той факт, що видані відповідачці за кредитним договором кошти були використані за її згодою іншою особою, не звільняє її як сторону договору від відповідальності перед банком.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним правовим нормам відповідачка не надала суду доказів на підтвердження викладених нею в апеляційній скарзі обставин щодо не одержання від кредитодавця обумовлених кредитним договором грошових коштів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 відхилити, а рішення Любешівського районного суду від 1 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.