№ 11-256/07 Головуючий у 1 інстанції Барчук В.М.
ст.296 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 11 травня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
потерпілих ОСОБА_3
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м.Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м.Луцька, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, працюючий підмайстром в ресторані «Капрі», не судимий, мешканець АДРЕСА_1, засуджений ,-
за ст.296 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню -підписку про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець м.Луцька, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, працюючий барменом в кафе «Карамель», не судимий, мешканець АДРЕСА_2, засуджений ,-
за ст.296 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню -підписку про невиїзд.
На підставі ст.75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом 2 років іспитового строку, кожний, не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не змінювати місце проживання, роботи, без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах ,-
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим слідством особи визнані винними в тому, що вони 20 жовтня 2006 року близько 00 годин, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Кондитерська фабрика» по вул.Володимирській в м.Луцьку, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, пристали до ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), при цьому ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в обличчя, декілька ударів в різні частини тіла. Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим слідством особи на автомобілі наздогнали ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) АДРЕСА_3, де ОСОБА_1 та не встановлена досудовим слідством особа нанесли ще декілька ударів потерпілому, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани тім'яно-потиличної ділянки голови, що у відповідності до висновку експерта
відносяться легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та такі, що не були небезпечними для життя потерпілого. Крім цього, ОСОБА_1 наніс декілька ударів ОСОБА_3 (1987 р.н.), коли той намагався припинити вчинення протиправних дій, спричинивши останньому фізичну біль.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції в своїй апеляції вважає його незаконним в частині призначеного покарання, та просить його скасувати, постановивши новий вирок. Вважає, що розкаяння засуджених не наступило, оскільки вони фактично не визнали своєї вини, не в повній мірі враховано характер і ступінь суспільної небезпеки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, думку засуджених і потерпілих, які просили апеляцію залишити без задоволення, а вирок без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засуджених у скоєнні інкримінованого злочину відповідає зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам. Водночас, твердження прокурора про надто м'яке покарання обране щодо засуджених за ч,2 ст.296 КК України суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
Зокрема, обставини вчинення інкримінованого у вину засудженим злочину учасниками судового розгляду не оспорюються. Суд вірно зробив висновок, що засуджені своїми навмисними діями, вчиненими групою осіб, спрямованими на грубе порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання і роботи, характеризуються позитивно, тяжких наслідків від вчинених дій не наступило. При визначенні міри покарання засудженим, судом враховано конкретні обставини у справі, роль кожного при вчиненні протиправних дій, а також думку потерпілих, які просили суворо не карати ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі з звільненням їх від відбування покарання з випробуванням.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора м.Луцька залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без змін.