ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/4812.04.11

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-ПАРС Лтд»

простягнення 16 608  грн. 94 коп.

                                      Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явились  

від відповідача:представник Зімін С.В. (довіреність № б/н від 01.03.2011 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-ПАРС Лтд»про стягнення 16 608  грн. 94 коп., із них: 13 060, 00 грн. –сума основного боргу, 234, 55 грн. – інфляційні втрати; 262, 81 грн. –неустойка, 51, 57 грн. –3 % річних, 3 000, 00 грн. –витрати за послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконанням Відповідач неналежним чином розрахувався за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року порушено провадження у справі № 23/48 та призначено її розгляд на 22.03.2011 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову в частині стягнення послуг адвоката заперечував зазначаючи, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких послуг.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 01 червня 2010 року укладено договір інформаційно-консультаційних послуг (про торгову підтримку ринку збуту товару) № 6.

Відповідно до умов пункту 1.1 розділу 1 “Предмет договору”  Відповідач доручив, а Позивач зобов’язався надавати інформаційно-консультаційні послуги по забезпеченню просування товару Відповідача, вказаного в додатках до даного договору, а Відповідач –своєчасно прийняти послуги та сплатити їх вартість .

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціни послуг по даному договору інформаційно-консультаційних послуг № 6 зазначаються в додатках до нього, які підлягають підписанню сторонами і являються його невід`ємною частиною.

Приймання послуг Відповідачем здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі послуг, які складаються і підписуються за кожний календарний місяць, в якому надавались послуги згідно даного договору (пункт 4.1  № 6 від 01.06.2010 року).

Необхідно зазначити, що пунктом 4.5. договору сторони погодили, що у випадку, якщо Відповідач не направив Позивачу зауваження до акту прийому-передачі послуг згідно пункту 4.4 договору чи не направив Позивачу підписаний акт прийому-передачі послуг в строк, обумовлений пунктом 4.3 договору, надані послуги являються прийнятими Відповідачем у повному обсязі та підлягають сплаті на підставі наданого Позивачем акту прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору Позивач на підставі актів надання послуг № ФН-0000001 від 01.07.2010 року, № ФН-0000009 від 02.08.2010 року, № ФН-0000019 від 01.09.2010 року, № ФН-0000023 від 01.10.2010 року, № ФН-0000036 від 01.11.2010 року, № ФН-0000038 від 02.12.2010 року, № ФН-0000044 від 03.12.2010 року надав Відповідачу послуги на суму 39 465, 00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, в порушення умов договору № 6 від 01.06.2010 року повністю не виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати коштів, заборгованість його перед Позивачем становить 13 060, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.       

03.12.2010 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 39 про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді та задоволення.

За таких обставин вимога в частині стягнення основного боргу в розмірі  13 060, 00 грн. визнається судом обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат в розмірі 234, 55 грн. та 51, 57 грн. –3 % річних.  

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 234, 55 грн. та 3 % в розмірі 51, 57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі за період з жовтня 2010 року по 09 лютого 2011 року.

Оскільки Відповідач порушив умови договору № 6 від 01.06.2010 року щодо строку оплати за надані Позивачем послуги, останній просить суд стягнути з Відповідача 262, 81 грн. –неустойки (за період з жовтня 2010 року по 09 лютого 2011 року).

Відповідно до пункту 9.1 договору № 6 від 01.06.2010 року у випадку порушення Відповідачем своїх зобов’язань по даному договору, зокрема у випадку прострочки здійснення приймання послуг чи їх оплати, він несе відповідальність у вигляді неустойки у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки. Неустойка підлягає стягненню за весь період прострочки.   

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Оскільки при укладанні договору № 6 від 01.06.2010 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо несвоєчасного здійснення Відповідачем платежів, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 262, 81 грн. –пені визнається обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню за період та в розмірі, заявленому Позивачем.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача витрат за послуги адвоката в розмірі 3 000, 00 грн., яку Позивач виділив як окрему позовну вимогу та включив її в суму позову. Тому суд також розглядає зазначену вимогу окремо.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (аналогічна позиція викладена в  пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004 року та постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. N 30/63).

В якості доказів на підтвердження сплати витрат за послуги адвоката в розмірі 3 000, 00 грн. Позивачем до позовної заяви долучено видатковий касовий ордер від 24.01.2011 року, що не є належним доказом підтвердження  сплати послуг адвоката.

Крім того, у судовому засіданні від Позивача представляла інтереси особисто Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Таким чином, вказана вимога Позивача не підлягає задоволенню.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.        

Судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-ПАРС Лтд»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 32; ідентифікаційний код 31088221) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 13 060 (тринадцять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. –сума основного боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 55 коп. –інфляційні втрати; 262 (двісті шістдесят дві) грн. 81 коп. –неустойка, 51 (п’ятдесят одна) грн. 57 коп. –3 % річних, 136 (сто тридцять шість) грн. 08 коп. - державного мита, 193 (сто дев’яносто три) грн. 37 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові –відмовити.  

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   

      СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено 13.04.04.2011 року.