Справа №33ц-61/07                                                Головуючий у 1 інстанції -Зушман Г.І.

Категорія-1                                                               Доповідач - Русинчук - М..М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2007 року колегія судців з розгляду цивільних справ в касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Стрільчука В.А., Расевича С.І., Русинчука М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщівського районного споживчого товариства про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою позивачки на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2004 року,

ВСТАНОВИЛА:

1 грудня 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Борщівського районного споживчого товариства (далі - Борщівське РСТ) про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 27 серпня її звільнено з посади продавця магазину Борщівського РСТ на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за втратою довір'я, хоча насправді відбулась ліквідація магазину, де вона працювала, у зв'язку з чим позивачка просила змінити формулювання причин звільнення із вказаної підстави на пункт 1 статті 40 цього Кодексу.

Крім цього позивачка поставила вимоги про стягнення з відповідача в її користь невиплачену їй компенсацію за невикористану відпустку, 359,6 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку та 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй вказаними неправомірними діями відповідача.

Рішенням Борщівського районного суду від 26 грудня 2003 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Борщівського РСТ в користь ОСОБА_1 289 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2004 року дане рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильність висновків суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачку звільнено з роботи продавця магазину Борщівського РСТ на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за втратою довір'я. Ліквідації чи реорганізації магазину, в якому вона працювала, не було, а тому суд першої інстанції, розглядаючи дану справу в межах заявлених вимог, обгрунтовано за відсутності позову про поновлення на роботі не обговорював питання законності звільнення позивачки і відмовив в задоволенні її вимог про зміну формулювання причин звільнення із вказаної підстави на пункт 1 статті 40 цього Кодексу, який через відсутність в розглядуваному випадку жодної з перелічених в цій нормі обставин не міг бути застосований.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд правильно вважав недоведеним факт її заподіяння позивачці.

В іншій частині згадані судові рішення не оскаржувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 335 цього Кодексу суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одного доказу над іншим.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2004 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.