ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/235/2011
12 березня 2011 року 15год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Давидюк А.М.,
відповідача: представник Коритнюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29"
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про скасування податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень №0002442342/0 від 26.07.2010 р., яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9950976 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5403218 грн. та штрафними санкціями на суму 4547758 грн. та №0002452342/0 від 26.07.2010 р., яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7807614 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5205076 грн. та штрафними санкціями на суму 2602538 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що товариством правомірно віднесено до валових витрат підприємства витрати з отримання поліграфічних послуг, витрати на придбання товарів та в період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. товариством правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами зазначеними в акті перевірки, в т.ч. по отриманню послуг мерчандайзингу. Стверджує, що витрати понесені позивачем на оплату мерчандайзингових, поліграфічних послуг та на оплату поставки товарів по договорам з контрагентами, які вказані в Акті перевірки, безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю ТОВ «Сільпо-29». Обов’язки за договорами мерчандайзингових, поліграфічних послуг та за договорами поставки сторонами були виконані в повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні. Дані документи є первинними документами, які фіксують факт здіснення господарських операцій, тобто підтверджують факт надання мерчандайзингових послуг, поліграфічних послуг, поставки товарів та підтверджують факт оплати за ці товари і послуги. Крім того, акти виконаних робіт, податкові і видаткові накладні, які були складені на виконання договорів мерчандайзингових, поліграфічних послуг та договорів поставки містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на номер та дату договору, відповідно до якого складено ці акти, містять назву замовника та виконавця, їх посади, містять зміст та обсяг виконаних робіт, містять підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств. Всі наявні до договорів акти виконаних робіт (наданих послуг) дають змогу визначити, які саме послуги були виконані, згідно якого договору, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою. Зазначає, що на час існування взаємовідносин ТОВ «Сільпо-29»із згаданими в акті перевірки підприємствами, які надавали послуги мерчандайзингу, поліграфічні послуги та здійснювали поставку товару, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Зміст вказаних договорів не суперечить чинному законодавству України та такі договори не були визнані недійсними в установленому порядку. Вважає, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв’язку з відсутністю у позивача (не наданням для перевірки) товарно-транспортних накладних безпідставними, оскільки, діючим законодавством України не передбачено, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, які підтверджують факти здійснення господарських операцій з поставки товарів. Представник позивача зазначив, що в акті перевірки податковим органом констатовано, що послуги з мерчандайзингу ТОВ «Юнівест-Сервіс»та ТОВ «Сістайл»в приміщені магазинах ТОВ «Сільпо-29»не надавалися. Даний висновок податкового органу, вважає неправомірним, так як останній ґрунтується на поясненнях працівників ТОВ «Сільпо-29», що були відібрані працівниками податкової міліції в ході проведення документальної перевірки, результати якої оскаржуються. Крім того, відповідач безпідставно вимагав надати для перевірки журнал реєстрації відряджень та матеріали відеоспостереження для підтвердження отримання послуг мерчендайзинга. Однак, ні журнал реєстрації відряджень, ні матеріали відеоспостереження не є первинними документами підприємства, та не підтверджують факту здійснення господарських операцій. Вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Сільпо-29»положень п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп..7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірними, необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих. Зазначив, що на вимогу перевіряючих для перевірки були надані оригінали всіх первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами за договорами мерчандайзингових, поліграфічних послуг та договорами поставки. Таким чином, виходячи з вище наведеного, представник позивача вважає, що висновки Акту від 14 липня 2010р. про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. є безпідставними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0002442342/0 від 26.07.2010 р., яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9950976 грн. та № 0002452342/0 від 26.07.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 807 614 грн. такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що плановою виїзною документальною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29» встановлено, що в порушення п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищено валові витрати на суму 21 612 872 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5403218 грн., а саме за ІV кв. 2008 року в сумі 418 467 грн., I-й кв. 2009 року в сумі 616236 грн., II –й кв. 2009 року в сумі 453 864 грн., ІІІ кв. 2009 року в сумі 510 726 грн., ІV-Й кв. 2009 року в сумі 714 735 грн., I-й кв. 2010 року в сумі 2 689 189 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено з огляду на наступне. Під час проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Сільпо-29»(Замовник) та ТОВ «Юнівест-Сервіс»(Виконавець), ТОВ «Сістайл»(Виконавець) було укладено договори про надання послуг мерчандайзинга. Послуги отримані по даних договорах позивач включив до складу валових витрат. Однак, з пояснень працівників ТОВ «Сільпо-29», які відповідальні за розкладку товарів в торговому залі, що були відібрані працівниками податкової міліції в ході проведення документальної перевірки, вбачається, що фактично працівники ТОВ «Юнівест-Сервіс»і ТОВ «Сістайл»послуг мерчандайзинга в приміщеннях магазинів ТОВ «Сільпо-29»не надавали. Зазначив, що журналу реєстрації відряджень, посадових інструкцій працівників ТОВ «Сільпо-29», які відповідальні за розкладку товарів в торговому залі та будь-яких інших документів, що підтверджували б факт надання ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл»мерчандайзингових послуг для перевірки не надано. Згідно з реєстраційною інформацією по платникам податків –ТОВ «Юнівест-Сервіс»та ТОВ «Сістайл»встановлено, що державну реєстрацію ТОВ «Юнівест-Сервіс»скасовано 16.07.2009 р., а ТОВ «Сістайл»- 11.10.2010 року. На підтвердження виконання договорів мерчандайзингових послуг позивачем для перевіряючих було надано акти приймання –передачі виконаних робіт. Дані акти не містять всіх обов’язкових реквізитів, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, в даних актах не вказано на яку кількість продукції було надано послуги по передпродажній підготовці товарів та мерчандайзингові послуги. Крім того, згідно даних бухгалтерського обліку наявного на підприємстві обладнання, в торговому залі ведеться відеоспостереження. На прохання представити матеріали відеоспостереження для встановлення факту надання мерчандайзингових послуг представниками ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл»позивачем не надано. Отже, представлені для перевірки документи щодо мерчандайзингових послуг не підтверджують факту отримання вказаних послуг ТОВ «Сільпо-29»та не підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача. Під час проведення перевірки платником не доведено зв’язок мерчандайнзингових послуг з господарською діяльністю та не надано жодного первинного документу стосовно визначення їх вартості.
Крім того, повідомив, що між позивачем (Замовник) та рядом підприємств (Виконавці), а саме: ТОВ «Едельф Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сервіс-студія Арморіка», було укладено договори про надання поліграфічних послуг.
Зазначив, що згідно з реєстраційною інформацією по платниках податків, встановлено, що ТОВ «Аквабумторг»має стан платника –припинено (ліквідовано, закрито), скасовано державну реєстрацію 07.04.2009 року, ТОВ «Сервіс студія «Арморіка»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, ТОВ «Едельф-Гео»- скасовано державну реєстрацію 28.07.2010 р.
Представник відповідача повідомив, що працівниками ВПМ ДШ у м. Чернівці передано переписку електронною поштою, виявлену на системних блоках, вилучених протоколом огляду місця події ТОВ «Сільпо-31»(м.Чернівці) від 18.12.2009 року, що підтверджено довідкою № 2805 комп’ютерно-технічного дослідження НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області. Переписка велася між головним бухгалтером ТОВ «Сільпо-31»та працівниками відділу управлінського та бухгалтерського обліку холдингу «Фоззі», щодо «оптимізації»податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок проведених операцій з СГД, які містять ознаки фіктивності проводилась мінімізація податкових зобов’язань з придбання мерчандайзингових послуг, поліграфічних послуг та придбанню товарів. В даній переписці задіяні більшість підприємств, що входять до холдингу «Фоззі». На письмові листи про надання належним чином завірених копій документів, які підтверджували б виконання господарських операцій по наданню поліграфічних послуг, від ТОВ «Сільпо-29»надійшов лист про відмову у наданні копій таких документів. Представлені для перевірки документи щодо поліграфічних послуг (договори, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) не підтверджують факту отримання вказаних послуг ТОВ «Сільпо-29»та не підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача. Враховуючи вказані обставини, представник відповідача вважає неправомірним включення позивачем до складу валових витрат поліграфічних послуг, по яким не доведено зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції на загальну суму 3386932 грн.
Що ж до договорів поставки, укладених між ТОВ «Сільпо-29»та підприємствами –ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр-Плюс», ТОВ «Престиж-Експерт», зазначив, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця (ТОВ «Сільпо-29») у зв’язку з відсутністю у позивача (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують зберігання товарів, сертифікатів якості на товари. А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів не здійснювались.
Крім того, перевіркою встановлено що в порушення пп..7.4.1, пп..7.4.4, пп..7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 р. ТОВ «Сільпо-29»завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 5216930 грн., в т.ч. за: жовтень 2008р. 174793 грн., листопад 2008р. 101667 грн., грудень 2008р. 270000 грн., січень 2009р. 301755 грн., лютий 2009 р. 369634 грн., березень 2009р. 305243 грн., квітень 2009р. 208445 грн., травень 2009р. 399880 грн., червень 2009р. 190267 грн., липень 2009 р. 147732 грн., серпень 2009р. 284721 грн., вересень2009р. 162028 грн., жовтень 2009р. 115233 грн., листопад 2009р. 79155 грн., грудень 2009р. 115167 грн., січень 2010р. 236033 грн., лютий 2010р. 37667 грн., березень 2010р. 1722510 грн. Дані суми ПДВ віднесено позивачем до податкового кредиту по податкових накладних за товар, отриманий від перелічених вище постачальників, за мерчандайзингові послуги та по поліграфічній продукції в загальній сумі 5216930 грн. Представник відповідача вважає, що оскільки, документи, які були надані ТОВ «Сільпо-29»під час проведення планової виїзної документальної перевірки не підтверджують виконання господарських операцій з надання мерчандайзингових послуг, поліграфічних послуг та послуг з поставки товарів, то відповідач правомірно вважає, що такі господарські операції фактично не здійснювалися. Тому, на думку представника відповідача, оспорювані рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Сільпо-29»з 11.08.2003 року зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (т.1 а.с.72). Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля продуктами в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
З 14 червня по 12 липня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Рівне (далі – ДПІ в м. Рівне) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сільпо-29»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №1020/23-100/32625425 від 14.07.2010 р. (т.1 а.с.19-71).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0002442342/0 від 26.07.2010 р., згідно з яким ТОВ «Сільпо-29»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9950976 грн., в тому числі за основним платежем - 5403218 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4547758 грн. (т.1 а.с.12),
- №0002452342/0 від 26.07.2010 р., згідно з яким ТОВ «Сільпо-29»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7807614 грн., в тому числі за основним платежем - 5205076 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2602538 грн. (т.1 а.с.11).
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 05.08.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне зі скаргою №132 (а.с.76-83), якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 року за № 0002442342/0 та № 0002452342/0. Рішенням ДПІ в м. Рівне про результати розгляду первинної скарги №37313/25-09 від 25.08.2010 року (т.1 а.с.84-91) дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ТОВ «Сільпо-29»- без задоволення. 03 вересня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002452342/0 та №0002442342/0 від 26.07.2010 р. (т.1 а.с.92-99). Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду повторної скарги №21035/25-16/304 від 28.10.2010 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ТОВ «Сільпо-29»- без задоволення (т.1 а.с.100-108). Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги №132/6/25-0515 від 06.01.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ПП ТОВ «Сільпо-29»- без задоволення (т.1 а.с.109-116).
В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ТОВ "Сільпо-29" вимог п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати на 21612872 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 1673870 грн., за I квартал 2009 року - 2464945 грн., за II квартал 2009 року - 1815457 грн., за III квартал 2009 року - 2042902 грн., IV квартал 2009 року –2858941 грн., I квартал 2010 року –10756757 грн., та суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 5216930 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 174793 грн., за листопад 2008 року - 101667 грн., за грудень 2008 року - 270000 грн., за січень 2009 року - 301755 грн., за лютий 2009 року - 369634 грн., за березень 2009 року - 305243 грн., за квітень 2009 року - 208445 грн., за травень 2009 року - 399880 грн., червень 2009 року - 190267 грн., за липень 2009 року - 142732 грн., за серпень 2009 року - 284721 грн., за вересень 2009 року - 162028 грн., жовтень 2009 року - 115233 грн., за листопад 2009 року - 79155 грн., за грудень 2009 року - 115167 грн., за січень 2010 року - 236033 грн., за лютий 2010 року - 37667 грн. та за березень 2010 року –1722510 грн.
Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по отриманню послуг мерчендайзинга від контрагентів: ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», по отриманню поліграфічних послуг від ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка»та по отриманню товарів на підставі договорів поставки від ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт».
Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами про надання послуг мерчендайзинга (перепродажної підготовки товарів і мерчендайзинга) № 1М від 21.04.2008 р., № 6М від 29.12.2008 р., № 259М від 05.01.2009 р. (т.1 а.с. 164-167, 177-179, 183-185), актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до даних договорів, актами узгодження вартості послуг та податковими накладними (т.1 а.с.168-176, 180-182, 186-211), договорами про надання поліграфічних послуг № 1154П від 01.12.2008 р., № 1П від 21.04.2008 р., №6П від 29.12.2008 р., № 108П від 26.08.2009 р., № 2008/02П від 20.08.08 р., № 12П від 01.11.09 р., актами виконаних робіт по даним договорам і податковими накладними (т.1 а.с.212-249, т.2 а.с.1-7), договорами поставки продовольчих товарів № 0108/03Т від 01.08.08 р., № 15 Т від 29.12.08 р., № 105/09Т від 01.04.09 р., №109Т від 01.05.09 р., №192/09Т від 01.09.09 р., № 219/10Т від 01.10.09 р., № 0401/04 від 04.01.10 р. (т.2 а.с.8-10, 25-27, 68-70, 108-110, 162-164, 173-175, 186-188), видатковими та податковими накладними, що стосуються вказаних договорів поставки відповідно (т.2 а.с.11-24, 28-67, 71-107, 111-161, 165-172, 176-185, 189-208). Позивачем на протязі періоду, що перевірявся податковим органом, здійснювалась оплата послуг та товарів відповідно до умов вищезазначених договорів, що не заперечується представником відповідача і підтверджується матеріалами справи –копіями простих векселів, копіями банківських виписок (т.3 а.с.22-38, 39-57).
Із змісту акту перевірки (т.1 а.с.29) слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання мерчендайзингових послуг (сукупності послуг по розміщенню продукції на полках, стендах безпосередньо в торговельних залах і т.п. в торговій мережі, місцях продажу і т.п. з метою збільшення обсягів продажу такої продукції) від ТОВ «Юнівест-Сервіс»і ТОВ «Сістайл»та в частині отримання поліграфічних послуг від ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка», позивачем не надано документів, що підтверджують факт отримання таких послуг та документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача. Так, позивачем не надано перевіряючим посадових інструкцій працівників ТОВ «Сільпо-29», які відповідальні за розкладку товарів в торговому залі, журналу відряджень та матеріалів відеоспостереження для встановлення факту надання мерчендайзингових послуг представниками ТОВ «Юнівест-Сервіс»і ТОВ «Сістайл»(акт перевірки т.1 а.с.27). А в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), наданих позивачем для перевірки, не вказано, на яку кількість продукції були надані послуги по перепродажній підготовці товарів та мерчандайзингові послуги.
Відтак, надані для перевірки документи, на думку податкового органу, не підтверджують факту отримання мерчендайзингових та поліграфічних послуг і не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Крім того, зі змісту акта перевірки випливає, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання продукції за договорами поставки позивачем не надано документів, що засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що платником податків понесені витрати не оформлені відповідними документами, через що є відсутнім фактичне підтвердження використання послуг у господарській діяльності позивача, валові витрати сформовані по безтоварним операціям, оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)», яке визначено в пункті 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не має правових підстав для включення цих витрат до складу валових витрат підприємства і сплаченого в ціні послуг ПДВ - до складу податкового кредиту.
Однак з вказаними висновками погодитись не можна з огляду на таке.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002442342/0 від 26.07.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9950976 грн., в тому числі за основним платежем - 5403218 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4547758 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.
В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт надання мерчандайзингових послуг, зокрема, в акті зазначено, що в актах приймання-передачі виконаних робіт, наданих позивачем для перевірки, не вказано, на яку кількість продукції були надані такі послуги.
Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат. Чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання мерчендайзингових послуг.
Однак, підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт повинен містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року.
Так, частинами 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виходячи зі змісту вищенаведених норм, вимог щодо фіксації кількості продукції, на яку були надані послуги, тобто, необхідності деталізації об'єкту надання послуг вони не містять.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки були надані:
- договори поставок, видаткові і податкові накладні на поставлені товариству ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт»товари, розрахункові документи;
- договори, акти приймання-передачі наданих ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл»мерчендайзингових і поліграфічних послуг, податкові накладні та розрахункові документи;
- договори, акти виконаних ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка»поліграфічних послуг, податкові накладні та розрахункові документи.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом поставок були продовольчі товари (продукти харчування). Предметом мерчендайзингових послуг були послуги з розміщення продукції (зокрема, торгових марок «Світоч», «Рошен», «Торчин», «Чумак») на полках, стендах безпосередньо в торгівельних залах магазинів ТОВ «Сільпо-29»(м. Рівне - вул. Київська, 69, вул. Шухевича, 12, вул. Теліги, 49). Предметом поліграфічних послуг були послуги по виготовленню і передачі спеціальної поліграфії, поліграфічної продукції (штрих кодів, цінників, кольорових стікерів з логотипом замовника –ТОВ «Сільпо-29»).
Вказані договори, видаткові й податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на номер та дату договору, відповідно до якого складено ці акти, містять назву замовника та виконавця, їхні посади; містять зміст та обсяг виконаних робіт, містять підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств. Всі наявні до договорів акти виконаних робіт (наданих послуг) дають змогу визначити, які саме послуги були надані, згідно з яким договором, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою. Докази того, що вказані накладні, акти та/або договори про надання послуг чи поставку товарів не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентами, вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договорами поставки контрагентами, що вказані в акті перевірки, товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних чи сертифікатів якості продукції господарські операції з поставки товару не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)». Факт передачі товару (набуття платником податку права власності) підтверджується наданими для перевірки і наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які повністю відповідають вимогам, що визначені для первинних документів п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за товар, переданий за такими видатковими накладними, відповідає вимогам п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем витрат по придбанню товарів за договорами поставки зі складу валових витрат ТОВ «Сільпо-29».
Вимога податкового органу підтвердити отримання мерчендайзингових послуг матеріалами відеоспостереження та журналом реєстрації відряджень, є також протиправною, оскільки обов'язку по фіксуванню на відео отримання чи надання будь-яких послуг, в тому числі мерчендайзингових, законодавство на платників податку не покладає, а журнал реєстрації відряджень не є первинним документом підприємства і не підтверджує факт здійснення господарських операцій.
Суд критично оцінює посилання відповідача як на докази ненадання мерчендайзингових послуг позивачу його контрагентами, на пояснення працівників ТОВ «Сільпо-29», що відібрані представниками податкової міліції, і вважає їх безпідставними, оскільки таке їх отримання і використання в ході перевірки є порушенням вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), згідно з якою працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Як вбачається із матеріалів справи (т.1 а.с.19), перевірка ТОВ «Сільпо-29», яка проводилася з 14.06.2010 року по 12.07.2010 року була плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 року. Доказів того, що перевірка ТОВ «Сільпо-29» пов'язана з веденням оперативно розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ відповідач суду не надав. Відтак, правових підстав для залучення представників податкової міліції до такої перевірки не існувало. Відповідно дані отримані таким шляхом не можуть вважатися допустимим доказом в адміністративній справі в силу вимог ст. 70 КАС України.
Судом також не беруться до уваги посилання відповідача як на доказ викладених в акті перевірки порушень, на передану працівниками ВПМ ДПІ в м. Чернівці переписку електронною поштою, виявлену на системних блоках, вилучених протоколом огляду місця події ТОВ «Сільпо-31»(м. Чернівці) від 18.12.2009 року, що підтверджено довідкою № 2805 комп’ютерно-технічного дослідження НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області. В акті перевірки зазначено, що переписка велася між головним бухгалтером ТОВ «Сільпо-31»та працівниками відділу управлінського та бухгалтерського обліку холдингу «Фоззі»щодо «оптимізації»податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок проведених операцій з суб’єктами господарської діяльності, які містять ознаки фіктивності, проводилася мінімізація податкових зобов’язань з придбання мерчендайзингових послуг, поліграфічних послуг та придбанню товарів. В даній переписці задіяні більшість підприємств, що входять до холдингу «Фоззі». Доказів того, що посадові особи товариств контрагентів притягнені до відповідальності за фіктивне підприємництво чи інші правопорушення відповідачем не надано. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що 14 травня 2010 року, тобто до моменту проведення планової виїзної перевірки позивача, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці № 4-40/10 постанову СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 05.03.2010 року про порушення кримінальної справи № Я-100141 відносно службових осіб ТОВ «Сільпо-31»(в ході розслідування якої була виявлена дана переписка) було скасовано. Таким чином, посилання на дану переписку в акті перевірки, суд вважає неправомірним і таким, що не може бути підставою для висновків про порушення ТОВ «Сільпо-29»законодавства, викладених в акті перевірки.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що отримання мерчендайзингових та поліграфічних послуг не пов’язані з господарською діяльністю позивача, виходячи з наступного.
Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Послуги, передбачені договорами про надання мерчендайзингових послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивачем, та стосуються викладки, розкладки продукції (товару), реалізація якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Результати наданих поліграфічних послуг (штрих коди, цінники, стікери з логотипом) також пов’язані із господарською діяльністю позивача, оскільки були замовлені і використовувалися з метою продажу продуктів продовольчого асортимету, які реалізовує ТОВ «Сільпо-29»в торговельній мережі.
Доказів того, що отримані від ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка»мерчендайзингові і поліграфічні послуги та від ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт»- товари, отримані позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності суду не надано. Натомість їх номенклатура узгоджується з веденням основного виду господарської діяльності позивача, а саме: роздрібної торгівлі продуктами в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевіряємому періоді товарів та послуг, оскільки отримання таких послуг і товарів пов’язане із здійсненням господарської діяльності ТОВ «Сільпо-29»і підтверджено належною документацією, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), актами виконаних робіт, видатковими й податковими накладними, розрахунковими документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що за період, який перевірявся, в декларацію з податку на прибуток підприємств в рядок 4.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»ТОВ «Сільпо-29»включало тільки витрати па придбання товарів (Дт281), витрати на придбання інших матеріалів, ПММ та придбання МШП (інвентар, інструменти) (Дт22). Витрат на мерчандайзингові послуги на загальну суму 2098137 грн. без ПДВ, в валові витрати ТОВ Сільпо-29»не включало, що підтверджується копіями декларацій з податку на прибуток (т.1 а.с. 158,159,160,161,162,163; т.3 а.с.68) та розшифровками рядка 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємств (.3 а.с.59,61,63). Дані, наведені в Додатку № 2 до акта перевірки –Реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «Сільпо-29»за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., на які посилається представник відповідача, не спростовуються наведене вище.
За наведених обставин, враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку, що висновок ДПІ в м. Рівне щодо завищення Позивачем за період, що перевірявся, валових витрат на загальну суму 21612872 грн., є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення від 26.07.2010р. № 0002442342/0, яким ТОВ «Сільпо-29»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9950976 грн., в тому числі 5403218 грн. - основного платежу та 4547758 грн. –штрафних санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002452342/0 від 26.07.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7807614 грн., в тому числі за основним платежем - 5205076 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2602538 грн., суд виходить з наступного.
Актом перевірки констатовано, що в порушення пп..7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Сільпо-29»завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр-Плюс», ТОВ «Престиж-Експерт», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Сервіс студія «Арморіка»за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в податкових деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 5216930 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 174793 грн., за листопад 2008 року - 101667 грн., за грудень 2008 року - 270000 грн., за січень 2009 року - 301755 грн., за лютий 2009 року - 369634 грн., за березень 2009 року - 305243 грн., за квітень 2009 року - 208445 грн., за травень 2009 року - 399880 грн., червень 2009 року - 190267 грн., за липень 2009 року - 142732 грн., за серпень 2009 року - 284721 грн., за вересень 2009 року - 162028 грн., жовтень 2009 року - 115233 грн., за листопад 2009 року - 79155 грн., за грудень 2009 року - 115167 грн., за січень 2010 року - 236033 грн., за лютий 2010 року - 37667 грн. та за березень 2010 року –1722510 грн.
Згідно з п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений в п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку послуги, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Як вже зазначалося вище, придбання мерчендайзингових послуг, поліграфічних послуг здійснювалося Позивачем з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, підтримання попиту на товар, - тобто, для використання в своїй господарській діяльності. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту підприємства витрат з мерчендайзингових та поліграфічних послуг, витрат з поставки товарів відсутні, оскільки отримання таких послуг та товарів не суперечать чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на забезпечення попиту на продукцію, яку реалізовує позивач, отже –спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від збуту (продажу) товарів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податковий кредит по отриманим послугам та товарам позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що податкові накладні та Акти прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) були складені контрагентами ТОВ «Сільпо-29»по кожній операції та містять всі необхідні реквізити, відповідно до укладених з такими постачальниками договорів. Крім того, зобов'язання за цими договорами були виконані сторонами договорів в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів, заборгованість ТОВ «Сільпо-29»перед контрагентами, вказаними в акті перевірки, відсутня.
Надання послуг мерчандайзингу, поліграфічних послуг, поставка товарів не суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв чи обмежував таку діяльність. Норми Закону України „Про податок на додану вартість" не містять жодних обмежень або заперечень, щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання мерчандайзингових, поліграфічних послуг та поставлених товарів.
Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням таких товарів і послуг до податкового кредиту.
За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. на загальну суму 5216930 грн. безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010р. № 0002452342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5205076 грн. та штрафних санкцій на суму 2602538 грн. –протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0002442342/0 та № 002452342/0 від 26.07.2010 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, не обґрунтованими, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 №0002442342/0 та №0002452342/0.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0002442342/0 від 26.07.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільпо - 29" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9950976 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5403218 грн. та штрафними санкціями на суму 4547758 грн., та № 0002452342/0 від 26.07.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільпо - 29" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7807614 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5205076 грн. та штрафними санкціями на суму 2602538 грн.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.