ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "24" березня 2011 р.                                                 Справа № 2а-677/11/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Григорука О.Б.

          при секретарі  Рудій В.О.

          за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Андрейко В.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом:  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1      

          до відповідача:  Державної податкової інспекції в Богородчанському районі

          про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 р. № 0029811701/0,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

  22 лютого 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про скасування податкового повідомлення - рішення №0029811701/0 від 05.10.2010 року. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що за результатами розгляду акту №2356/17/НОМЕР_1 від 30.09.2010 року) щодо нього встановлені порушення строку сплати єдиного податку та винесено податкове повідомлення-рішення №0029811701/0 від 05.10.2010 року про застосування штрафних санкцій на загальну суму 194,92 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки податкові зобов’язання позивача визначені спеціальним підзаконним нормативним актом – Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98р. №727, який не передбачає застосування штрафних санкцій за виявлені перевіркою порушення, а також звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено подання податкових декларацій суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, а отже податкове зобов’язання останнього не можна вважати узгодженим і таким, що підпадає під дію статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181, із змінами та доповненнями.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, оскільки за результатами проведеної перевірки ДПІ в Богородчанському районі виявлено порушення щодо своєчасності сплати зобов’язань по єдиному податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про що складено акт №2356/17/НОМЕР_1 від 30.09.2010 року. Зазначив, що згідно із актом перевірки ДПІ в Богородчанському районі 01.12.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0042571701/2 від 22.02.2010 року, №0042561701/2 від 22.02.2010 року та № 0042591701/2 від 22.02.2010 року, за якими до позивача застосовані штрафні санкції в порядку, передбаченому ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Законність та обґрунтованість винесених рішень та стягнення штрафних санкцій пояснює тим, що приписи підпунктів 1.2 ст.1 та 17.1.7 пункту 17.1 статті 17.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” кореспондують положенню ст.2 Указу Президента України ,,Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та встановлюють строки сплати єдиного податку шляхом відсилання до норм іншого нормативно-правового акту, в даному випадку до вищевказаного Указу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (ідн.№НОМЕР_2). При проведенні розрахунків до бюджету за вересень-жовтень 2009 року позивачем допущена несвоєчасна сплата єдиного податку.

За вищевказаний період позивачем було несвоєчасно сплачено до бюджету суми, а саме: 389,83 грн. з затримкою понад 90 календарних днів, в результаті чого, на дану суму було нарахована штрафна санкція в розмірі 50%.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В розумінні ст.1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. №2063-ІІІ суб'єктами малого підприємництва є, в тому числі, фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ст.5 цього Закону одним із напрямів державної підтримки суб’єктів малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Застосування суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, передбаченому Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98р. №727.

Частиною 2 Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно частини 9 „Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку”, затвердженого наказом ДПА України 29 жовтня 1999 року N 599, який зареєстрований в МЮУ 02.11.99р. за N 752/4045 протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з Додатком 3 цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.

Так, за своїм змістом Додаток 3 містить інформацію про вид підприємницької діяльності, що здійснюється підприємцем у звітному кварталі (п.1); інформацію про фактичну чисельність найманих працівників (п.2); суму фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі із зазначенням назви, дати та номеру платіжних документів (п.3); обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з моменту переходу на спрощену систему оподаткування в календарному році (п.4).

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В п.1.11. ст.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” закріплено поняття податкової декларації, так податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається із вищенаведеного, у суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, платників єдиного податку відсутнє узгоджене податкове зобов’язання, оскільки вони подають звіт, який носить виключно інформаційний характер і за своїм змістом не є податковою декларацією чи розрахунком. Не застосовується до позивача і приписи п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, оскільки саме на позивача покладено відповідальність за правильність обчислення єдиного податку, його сплату та подання звітності (абзац 2 частини 5 Указу Президента України від 03.07.98р. №727).

На підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, платники єдиного податку сплачують фіксовану, визначену відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, ставку єдиного податку, розмір якої залежить від обраного ними виду діяльності і відповідно не проходять етап узгодження за правилами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому фінансові санкції, зазначені в п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 цього Закону, до них не повинні застосовуватись. Якщо підставою сплати податків, яка визначена Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є узгодження податкового зобов’язання, а зокрема на подання податкової декларації, яку суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, платники єдиного податку подавати не повинні, той штрафні санкції, передбачені ст.17 вказаного Закону нараховуватись не повинні. Така ж правова позиція викладена в листі ДПА України від 10.09.2003р. №14160/7/15-0117 “Щодо переліку платежів, за якими не застосовуються штрафні санкції за несвоєчасну сплату”.

Крім цього, приписи п.1.2. ст.1 та п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17  Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не кореспондують до положення ч.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, оскільки, як зазначено в п.1.2. ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання визначено як зобов’язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тобто має місце посилання законодавця на інші закони України.

Указ – це підзаконний нормативний акт, що містить первинні норми для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх правового регулювання, виданий в межах компетенції та обов’язковий до виконання на території України. А тому правила, передбачені Указом Президента України від 03.07.98р. №727, який є спеціальним підзаконним нормативним актом, а не законом, і встановлює порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відрізняються від правил сплати податків за Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі №0029811701/0 від 05 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                                                                      Григорук О.Б.

          Постанова складена в повному обсязі 29.03.2011 року.