АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц-1084/11
Справа №22ц-1084/11 Головуючий першої інстанції Старчеус О.П.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 р. за позовом ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля (в частині покупця), визнання права власності на Ѕ частку автомобіля та визнання права власності на частки автомобіля в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И Л А :
2 вересня 2010 р. ОСОБА_2 подала в суд позов у своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля (в частині покупця), визнання права власності на Ѕ частку автомобіля та визнання права власності на частки автомобіля в порядку спадкування.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер її чоловік, ОСОБА_8, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 5 червня 1996 р. і має від нього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу, 28 грудня 2007 р., вони з чоловіком за спільні кошти придбали автомобіль ,,TOYOTA CAMRY", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 однак, договір купівлі продажу і реєстрація автомобіля були проведені у Нечаянському ВРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області на ім'я матері чоловіка, ОСОБА_5
Посилаючись на викладені обставини та на те, що відповідачка відмовляється визнати її право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля, позивачка в уточненому позові просила суд визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений 28 грудня 2007 р. між ПП фірма ,,Надія" і ОСОБА_5, вказавши, що покупцем був її чоловік, ОСОБА_8 Визнати за нею (позивачкою) право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля, як на майно нажите під час шлюбу. А також визнати за нею та її сином право власності за кожним на 1/6 частку того ж автомобіля вже в порядку спадкування по закону, як на спадкове майно її покійного чоловіка.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 р. позов задоволено. Договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений 28 грудня 2007 р. між ОСОБА_5 і ПП фірма ,,Надія" (довідка-рахунок №941571 серії ЄГП), в частині покупця визнано недійсним і визнано покупцем по вказаному договору ОСОБА_8
Встановлено, що указаний автомобіль є спільною сумісною власністю позивачки та її покійного чоловіка, а тому визнано за нею право власності на Ѕ частку цього автомобіля. Крім того, за позивачкою та її неповнолітнім сином, ОСОБА_6, визнано право власності на 1/6 частку за кожним на той же автомобіль в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8
Також з відповідачки на користь позивачки присуджено 1141 грн. 67 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову з задоволенні позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених і уточнених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В той же час, Пленум Верховного Суду України в п. 25 своєї постанови від 6 листопада 2009 р. ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз’яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Удаваним може бути не весь правочин, а лише в частині ко гось з його учасників. Наприклад, встановивши, що обов'язки по купця за договором купівлі-продажу виконав позивач, і він же ско ристався правами покупця (саме він домовлявся про істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема, про її ціну, з продав цем; сплатив за власні кошти покупну ціну речі та придбав її для себе, і користувався нею, а відповідач вдає з себе покупця, будучи лише формально вписаним таким в договір, суд визнає договір купівлі-продажу в частині покупця удаваним і визнає покупцем за договором позива ча у справі.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України в конкретних справах. Наприклад, в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 р. у справі за позовом Бобринецького міжгосподар ського сортонасінницького підприємства до Н. про визнання недій сним договору купівлі-продажу автомашини і права власності на неї (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1995. - № 2. - С. 40-42).
З матеріалів справи вбачається, що з 5 жовтня 1996 р. позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, який загинув в автомобільній аварії ІНФОРМАЦІЯ_2 р., не залишивши заповіту щодо належного йому майна. Від указаного шлюбу позивачка має сина ОСОБА_6, 15 лютого 1997 року народженні, який перебуває на її утриманні.
24 січня 2009 р. Березанською державною нотаріальною конторою за заявою позивачки заведено спадкову справу №46249378 щодо спадкового майна ОСОБА_8
Хоча в довідці-рахунку серії ЕГП №941571, виданій ПП фірми ,,Надія" 28 грудня 2007 р., покупцем спірного автомобіля ,,TOYOTA CAMRY", 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_2 вартістю 125000 грн. вказано ОСОБА_5, однак, з акту прийому-передачі, прибуткового касового ордеру і чеку до прибуткового касового ордеру від 28 грудня 2007 р., листа ПП фірми ,,Надія" від 10 вересня 2010 р. та інших матеріалів справи вбачається, що дійсним покупцем спірного автомобіля був ОСОБА_8, який його вибрав, оплатив вартість, отримав і користувався як власним до дня смерті, а відповідачка була лише формально вписана в указаний документ.
Та обставина, що 15 березня 2008 р. указаний автомобіль був зареєстрований Нечаянським ВРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області під номером ВЕ 1185 АК на її ім’я позивачки, указаних обставин не спростовує, а лише підтверджує, що покійний, який працював начальником Березанського районного відділу ГУ МНС України в Миколаївській області, лише з відомих йому причин, оформив спірний автомобіль на матір.
Правильно встановивши такі обставини справи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля в частині покупця є удаваним, оскільки дійсним покупцем за цим договором був покійний ОСОБА_8 А тому визнав його покупцем по цьому правочину.
Затим, суд вірно застосував положення статей 70, 71 CK України і визнав за позивачкою право власності на половину вказаного автомобіля, як на майно набуте подружжям під час шлюбу.
Доводи апеляційної скарги указані висновки місцевого суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування такого рішення, яке грунтується як на вказаних обставинах справи, так і на вимогах закону.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним вирішення місцевим судом питання про визнання за відповідачкою та її сином права власності на спадкове майно (1/2 частку вказаного автомобіля).
Позивачка не втратила право на отримання свідоцтва про право на спадщину в держаній нотаріальній конторі, оскільки заяву про прийняття спадщини вона подала своєчасно, а тому це питання не повинно вирішуватись судом.
Такі розсуди підтверджуються роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 23 Постанови ,,Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 р., стосовно того, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
За таких обставин у місцевого суду не було підстав ухвалювати рішення про визнання за позивачкою та її неповнолітнім сином права власності на спадкове майно. В зв’язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржене рішення підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини рішення вказівки про таке.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 р. змінити, виключивши з його мотивувальної та резолютивної частини вказівку про визнання за ОСОБА_2 та її неповнолітнім сином, ОСОБА_6, права власності на 1/6 частку за кожним на автомобіль ,,TOYOTA CAMRY", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8.
В решті вказане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: