АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц-1094/11     

Справа №22ц-1094/11                                                                    Головуючий першої інстанції Луста С.А.

Категорія  27                                                                              Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 квітня 2011 року                                                                              м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду     Миколаївської області в складі:

головуючого                                                 Козаченка В.І.,

суддів:                                               Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Кулик О.В.,   

без участі осіб, які беруть участь у справі,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від         14 лютого 2011 р. за позовом публічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк" (далі – ПАТ ,,Укрсоцбанк") до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно,  

В С Т А Н О В И Л А :

20 липня 2010 р. ПАТ ,,Укрсоцбанк" звернулось до суду з позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно.

У позові зазначено, що 28 лютого 2008 р. між ПАТ ,, Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачці 80000 грн. кредиту на поточні потреби під 14,5% річних, строком на 10 років (до 27 лютого 2018 р.). Погашення кредиту позичальник зобов’язався проводити шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів (по 667 грн.).

Для забезпечення виконання позичальником вказаного кредитного договору в той же день між позивачем і ОСОБА_3 (як майновим поручителем) був укладений іпотечний договір, за яким цей відповідач передав в іпотеку банку свій житловий будинок АДРЕСА_1 вартість якого сторони визначили у 147110 грн. Цим   договором передбачено право банку за рішенням суду звернути стягнення на предмети іпотеки у разі неналежного виконання позичальником кредитних зобов'язань.

Оскільки відповідачка погашала кредит несвоєчасного, то у неї станом на 14 травня 2010 р. утворилась кредитна заборгованість по сплаті кредиту та відсотків у розмірі 26851 грн. 78 коп. В зв’язку з чим, позивач в цей день направив відповідачам письмові вимоги про погашення указаної заборгованості під загрозою дострокового стягнення всієї кредитної заборгованості, застосування штрафних санкцій та звернення стягнення на предмет  іпотеки.

Посилаючись на те, що і після попередження позичальниця не виконує своїх зобов'язань перед банком і не погасила всієї кредитної заборгованості, позивач в остаточно уточнених позовних вимогах просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 89579 грн. 68 коп. кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 14  лютого 2011 р., а також звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від         14 лютого 2011 р. позов задоволено частково. З відповідачки ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача 89579 грн. 68 коп. кредитної заборгованості, в тому числі: 73330 грн. - за кредитом; 5159 грн. 50 коп. – за відсотками; 4026 грн.       12 коп. пені та 7064 грн. штрафу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, вказувала лише на відсутність підстав для стягнення всієї суми кредитної заборгованості, а тому просила рішення в цій частині змінити і відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1054 – 10561 цього ж Кодексу регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному  договору. Зокрема:

- за кредитним договором,  укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;

- розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та умовами зазначеного договору (п. 4.5) передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, погашення позичальником заборгованості за кредитом та сплати належних йому процентів і пені.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2008 р. між ПАТ ,, Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачці 80000 грн. кредиту на поточні потреби під 14,5% річних, строком до 27 лютого 2018 р.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором в той же день між позивачем та чоловіком позивачки, ОСОБА_3 (як майновим поручителем), був укладений іпотечний договір, за яким цей відповідач передав в  іпотеку банку свій житловий будинок АДРЕСА_1

Місцевим судом правильно встановлено, що внаслідок того, що позичальниця несвоєчасно та не в повному обсязі виконувала свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у неї станом на 14  лютого 2011 р. утворилось кредитна заборгованість по простроченим платежам у розмірі 89579 грн. 68 коп., яку вона своєчасно  не погасила незважаючи на письмові вимогу банку.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про стягнення з відповідачки вказаної кредитної заборгованості.

Посилання апелянтки на неможливість стягнення всієї кредитної заборгованості без розірвання кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки п. 4.5 указаного кредитного договору передбачено обов’язок позичальниці повернути банку кредит у повному розмірі зі сплатою процентів і штрафних санкцій у разі несвоєчасного та неповного внесення кредитних платежів без розірвання кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

В той же час, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржувалось, а тому не було предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 р. –  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: