АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц-979/11
Справа №22ц-979/11 Головуючий першої інстанції Семенова Л.М.
Категорія 67 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
з участю: представників заінтересованих осіб, УВС України в Миколаївській області та ВГІРФО УВС України в Миколаївській області, - Гуленко Ю.А. і Котова В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Жовтневого району Миколаївської області (далі – Прокурор) в інтересах УМВС України в Миколаївській області на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2009 р. за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання на території України,
В С Т А Н О В И Л А :
10 листопада 2009 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
Зазначав, що з червня 1988 року по липень 1989 року він постійно проживав на території України в АДРЕСА_1 однак органи СГІРФО відмовляють йому в прийняті заяви про надання громадянства України через відсутність постійного місця реєстрації на території України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив заяву задовольнити, оскільки це йому необхідно для встановлення громадянства України.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2009 р. заява задоволена, установлено факт постійного проживання заявника на території України в період з червня 1988 року по червень 1989 року.
В апеляційній скарзі Прокурор, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, та відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 просив указане рішення скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено факт його постійного проживання на території України з 1988 року.
Між тим, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення і ухвалення нового рішення.
Так, відповідно до статей 234, 256-259 ЦПК України в порядку окремого провадження суд може встановити факт постійного проживання певної особи на території України, якщо це необхідно для встановлення громадянства України. Заява про встановлення такого факту подається особою в суд за місцем її постійного проживання.
Підстави набуття громадянства України визначені Законом ,,Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. (з наступними змінами) (далі – Закон). Зокрема ст. 2 цього Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Ст. 3 вказаного Закону визначено, що громадянами України, зокрема, є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України (п. 1).
З матеріалів справи вбачається, що сам заявник участі в судовому засіданні не приймав, а на підтвердження свого постійного проживання з 1988 року на території України, а саме у м. Миколаєві, заявник посилався на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні посвідчили лише те, що ОСОБА_4 деякий час проживав в 1988-1989 роках за вказаною адресою, але їм невідомо на яких умовах він там проживав і чи було це проживання постійним.
Яких-небудь інших належних та допустимих доказів постійного проживання в м. Миколаєві у вказаний заявником період заявник суду не надав.
Разом з тим, з паспорту ОСОБА_4, виданого йому 27 вересня 2006 р. і дійсного до 28 вересня 2016 р., вбачається, що він є громадянином Вірменії та постійно прописаний в АДРЕСА_2. Цей паспорт дійсний для всіх країн, а його власник знаходиться під захистом Республіки Вірменія.
Доказів того, що згідно до ст. 9 названого Закону, заявник подав до відповідного органу зобов'язання припинити іноземне громадянство, та те, що він має постійне місце проживання в Україні тепер суду не надано.
Крім того, представник ВГІРФО УВС України в Миколаївській області в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що заяву про набуття громадянства України заявник до цього відділу не подавав взагалі.
Однак, ухвалюючи рішення, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані вимоги матеріального і процесуального права та зазначені обставини справи, хоча вони мають суттєве значення для справи, оскільки свідчать про відсутність підстав для задоволення заяви. А тому ухвалив рішення, яке не можна визнати ні законним, ні обґрунтованим.
За таких обставин оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст. 303, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Жовтневого району Миколаївської області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2009 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання на території Україні відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді