Справа №  2-а-544/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Судді: Бусленко В.П.

при секретарі: Марусич Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов,язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (далі - Закон) вона має статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

Всупереч ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 закону було викладено в новій редакції, і при цьому право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6 - рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином Відповідач був зобов'язаний здійснювати виплату належної позивачці допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008 роки.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

З врахуванням зазначеної норми ст. 22 Конституції України, зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дії ст. 6 Закону на 2007 рік було грубим порушенням положень Конституції України. Відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України - як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2007 рік також.

З тих самих міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони».

Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач порушив її, гарантоване Конституцією України та ст. 6 Закону, право. Такі дії відповідача є незаконними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким недоплата Відповідачем належної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень.

В 2010 році фактичні виплати надбавок дітям війни складали 49,80 грн.

З даним рішенням позивачка не згодна, тому змушена звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного позивачка просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 - 4 від 18 листопада 2004 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області провести йому перерахунок підвищення до пенсії, передбаченої ст. З та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 - 4 від 18 листопада 2004 року з 01.01.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та виплачувати в подальшому пенсію згідно проведеного перерахунку безстроково. Розгляд справи просить провести без її участі, та без застосування аудіо та  відеозапису.

В судове засідання позивачка не з”явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення, в яких посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи позивача, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення № НОМЕР_1 від 01.06.2006 року на ім”я ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.

Згідно листа № 3969 від 08.12.2010 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області на ім”я ОСОБА_1, убачається, що їй виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачці в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дата звернення позивачки до суду згідно штемпелю 08.12.2010 року, тому, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України вона має право на підвищення пенсії з 08.06.2010 року.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 08.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 08.06.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 08.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Свердловський міський суд Луганської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя: