справа № 2а-8225/10/0670
категорія 8.2.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарі - Корольовій О.С., Чайці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010 року №0007981702/1 та №0007991702/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 418063,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 209032,00грн., а також суму податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 201022,95грн.
В обґрунтування позову зазначає, що за результатами проведеної перевірки з позивача податковим органом було знято валові витрати в сумі 1340153,25грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 418063,00грн. по операціях з ТОВ "Будграніт КОРП", з тих підстав, що позивачем підтверджено отримання товарно-матеріальних цінностей від даного контрагента лише звітними податковими та водночас розрахунковими документами, яки не фіксують передачу товару покупцю, з чим позивач не погоджується, вказуючи те, що ним всі необхідні документи були надані при перевірці та підприємець діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного податкового законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства СПД-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт від 27.08.2010 року №6637/17-1/НОМЕР_1. Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ до сплати за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року на суму 418063,00 грн.
Крім того, встановлено порушення підприємцем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями), п.п. "а" п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 року №349-ІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний доход за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року на суму 203999,00грн., що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 201022,95грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 року №0007981702/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 418063,00грн. та 209032,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0007991702/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 201022,95 грн.
Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбав товар (пестициди та агрохімікати) в ТОВ "Будграніт КОРП" та включив до складу валових витрат придбані ТМЦ за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. Розрахунки за придбаний товар з ТОВ "Будграніт КОРП" проводилися у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківські рахунок та за готівку згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Факт придбання ТМЦ у ТОВ "Будграніт КОРП" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу № 6 від 05.05.2009 року та № 19 від 29.07.2009 року, видатковими накладними та податковими накладними, виданими ТОВ «Будграніт КОРП». Згідно умов вказаних договорів та пояснень представника позивача, які відповідачем не спростовані, доставка товару здійснювалась продавцем покупцю.
Придбані у ТОВ "Будграніт КОРП" ТМЦ позивач реалізовував сільськогосподарським підприємствам Житомирської області, що підтверджується дослідженими у суді довіренністями на право отримання їх у позивача, виданими покупцями, видатковими накладними, підписаними отримувачами, зазначеними в довіреністях.
Заперечуючи проти права позивача на включення до складу податкового кредиту сплаченого у ціні товарів податку на додану вартість та до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, відповідач вказує на відсутність у скаржника документів, що засвідчують реальне здійснення господарської операції, а також зазначає, що ГВ ПМ ДПІ у м.Полтаві листом від 07.08.2009 року №9878/26-33 повідомлено, що керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ "Будграніт КОРП" зареєстровано ОСОБА_2, який до заснування та діяльності вказаного підприємства ніякого відношення не має.
Між тим, зазначені відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит та віднесення вартості придбаних товарів до валових витрат.
Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Будграніт КОРП» ТМЦ, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання вказаних товарів, їх отримання шляхом відвантаження безпосередньо на склад, на якому ці товари зберігалися що, зокрема, підтверджено наявним в матеріалах справи договором оренди складського приміщення.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.
Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних ТМЦ у ТОВ «Будграніт КОРП», яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення державної податкової інспекції у м.Житомирі про донарахування підприємству податкового зобов'язання з ПДВ не відповідають вимогам названого Закону, з огляду на що вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не можна визнати законним і донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб, враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов’язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Відповідно до п.22.10 зазначеного Закону визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності.
Зазначеним законодавством врегульовано питання сплати податку фізичними особами суб’єктами підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування чи сплачують фіксований податок за придбаним патентом.
Так, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. (далі – Декрет № 13-92) встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
За наведених обставин, витрати, пов’язані з оплатою придбаних ТМЦ у ТОВ «Будграніт КОРП», правомірно включені до складу валових витрат, оскільки факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування сум податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб також підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08.10.2010 року № 0007991702/1 та № 0007981702/1.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2011 р.