справа № 2а-6998/10/0670
категорія 2.11.15
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представника позивача, представника відповідача, прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2460000.00 грн.,-
встановив:
Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - товариство) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі (надалі –ДПІ) та Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі –управління Держказначейства) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі №0000222304/0 від 19.03.2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2460000 грн.. Товариство не погоджується з зазначеним рішенням, так як вважає, що його висновки суперечать вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, товариство просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно декларації за січень 2010 року в сумі 2460000 грн..
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники ДПІ та прокурор щодо задоволення позову заперечили, оскільки за даними проведеної перевірки не підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету, а тому позивач не має права на його відшкодування.
Представник управління Держказначейства в судове засідання не з"явився, про дату, чвс і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення на позовну заяву та просив справу слухати у його відсутність.
Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
15.03.2010 року відповідачем - ДПІ на підставі ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено позапланову виїзну перевірку ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ з питань правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника в січні 2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1398/23-2/13566695 від 15.03.2010 року (надалі- акт перевірки ).
Згідно висновку акту перевірки позивачем порушено п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 ВР (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 2460000 грн. за січень 2010 року.
Відповідачем висновок акту вмотивовано тим, що ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме: не встановлено місце знаходждення, не задекларовано податкові зобов"язання, що свідчить про те, що заявлені суми бюджетного відшкодування ВТП ТОВ "Ренесанс" фактично не сплачені до бюджету постачальниками та підприємствами в ланцюгах постачання. Крім того, операції з придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався.
На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000222304/0 від 19.03.2010 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на 2460000 грн..
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону передбачено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "РГП Міттал Стілл" було укладено договір № 21/09 від 21.09.2009 року, згідно з якого останній зобов’язався в порядку та на умовах договору поставляти позивачу продукцію. На виконання умов договору ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ в грудні 2009 року здійснило попередню оплату за брухт чорних металів ТОВ "РГП Міттал Стілл" в сумі 12342749 грн, в т.ч ПДВ 2468550 грн, що підтверджується банківськими виписками. В подальшому передача товару була оформлена актами приймання металів чорних (вторинних), виписаними постачальником видатковими та податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких підприємство сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.
Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.
Суд не погоджується з посиланням ДПІ в акті перевірки на відсутність документів на транспортування товару. Так, передача товару була оформлена виписаними постачальниками видатковими та податковими накладними, актами прийому. Позивачем були укладені договори відповідального зберігання товару (металобрухту), надання портових послуг по перевалці та подачі на суміжні види транспорту з подальшою відправкою товару на експорт з ДП "Херсонрічпорт" АСК "Укррічфлот" договір № 02-25/86 від 25.07.2009 р. та ДП "Феодосійський морський торговий порт" договір № 9/30 від 01.02.2009 р, куди постачався товар від контрагентів, що не зарперечується актом перевірки. Відправка товару на експорт підтверджується копіями вантажно-митних декларацій, що містяться в матеріалах справи. Тобто, згідно обставин справи товар (металобрухт) відправлявся з поруту та до м. Житомира не постачався, а тому висновки ДПІ про відсутність документів на транспортування товару є безпідставними.
Крім того, відсутність підтверджуючих документів на транспортування товару не є тією обставиною, що впливає на правомірність формування податкового кредиту.
Разом з тим, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження безтоварності операції за угодою, фіктивності цієї угоди.
Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону про ПДВ відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.
Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ДПІ.
Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про податок на додану вартість", останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або іх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.
Що стосується посилання в акті перевірки на пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, то наведена норма регулює порядок формування податкового кредиту платникам податку і визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Сплата відповідних сум податку в ціні товару підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.
Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження ДПІ, що необхідною умовою бюджетного відшкодування –є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп."а"пп.7.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивач надав ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за січень 2010 року в сумі 2460000 грн..
Відповідно до акту перевірки станом на 15.03.20109 року по ВПТ у формі ТОВ "Ренесанс" рахується бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за січень 2010 р. в сумі 2460000 грн..
У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону про ПДВ платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.
Податкова декларація, з податку на додану вартість була подана до ДПІ за січень 2010 року 17.02.2010 року.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає за січень 2010 року 2460000 грн..
Вказана сума бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.
Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку протиправність рішення ДПІ, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню а заявлені в деклараціях суми бюджетного відшкодування стягненню з державного бюджету України на рахунок позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 1703 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 86, 94, 158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житормирі № 0000222304/0 від 19.03.2010 р. в повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за січень 2010 р. в сумі 2460000 грн. на рахунок № 26008055992516, МФО 311744 ЖРУ "Приватбанк" м. Житомир.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 1703 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 14 лютого 2011 р.