ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року    Справа № 2а-2661/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача - Луцької ОДПІ Сахарчука А.А.,

представника відповідача - ГУДКУ у Волинській Області  - Манчик О.М.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області  про визнання нечинними  податкових  повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,  

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з позовом до  Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинними  податкових  повідомлень-рішень 09.09.2010 року №0003321701/0 та №0003331701/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 123 989 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10.08.2010 року по 16.08.2010 року було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року. За результати перевірки складено акт №4891/17-2/НОМЕР_1 від 19.08.2010 року, на підставі якого Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення:

– від 09.09.2010 року №0003321701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 71373 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 47582 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 23791 грн. 00 коп.;

– від 09.09.2010 року №0003331701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в розмірі 123989 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2007 року – 33423 грн. 00 коп., за грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп.; за січень 2008 року – 39181 грн. 00 коп.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки основним видом її діяльності є здійснення торгівлі продовольчими товарами, а тому придбання комерційної нерухомості для облаштування магазину продовольчих товарів безпосередньо відноситься до її підприємницької діяльності. Висновки акту перевірки про те, що позивач придбав нерухоме майно як громадянин є необґрунтованими, оскільки в договорі про пайову участь у фінансуванні будівництва чітко зазначено, що замовником є суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець, а в заключній частині договору в пункті реквізити сторін та на акті прийому-передачі проставлена печатка підприємця ОСОБА_5 Крім того, з кредитного договору, податкових накладних, платіжних доручень вбачається, що позивач прибав нерухомість саме як підприємець.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Луцької об’єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що перевіркою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за червень 2010 року встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від’ємного значення за жовтень – грудень 2007 року та бюджетного відшкодування за листопад 2007 року – січень 2008 року на загальну суму 123 989 грн. 00 коп. Порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що до складу податкового кредиту підприємцем неправомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені відповідно до договору з Товариством ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» про пайову участь у фінансувані будівництва, оскільки під час проведення перевірки позивачем не надано локальні кошториси, акти виконаних робіт, інші документи, які могли свідчити про кількість використаного матеріалу на будівництво приміщення, тому встановити суму витрат, пов’язаних з будівництвом приміщення, неможливо, а також підприємцем не надано документи, які свідчать про цільове використання приміщення у здійсненні підприємницької діяльності.  Крім того, відповідно до договору про пайову участь у фінансувані будівництва №1/36-5 від 11.10.2007 року виконавцем є ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» в особі директора Подольського О.В., що діє на підставі статуту, а замовником послуг по будівництву приміщення є ОСОБА_5, а не суб’єкт господарської діяльності ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, в акті  прийому-передачі незавершеного будівництва від 11.06.2008 року замовником зазначено також ОСОБА_5 Представник відповідача Луцької об’єднаної державної податкової інспекції просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Волинській області  в судовому засіданні та у своїх поясненнях зазначила, що відповідно до норм чинного законодавства відшкодування ПДВ з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду. Оскільки висновки Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про відшкодування ПДВ фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5  на заявлену в позовній заяві суму до відповідача не надходили, правових підстав для такого відшкодування немає. Просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заперечення представників відповідачів, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що 16.02.2000 року ОСОБА_5  зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.83). Відповідно до свідоцтва №НОМЕР_3 від 03.03.2000 року позивач є платником податку на додану вартість (а.с.84).

З 10.08.2010 року по 16.08.2010 року було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року. За результати перевірки складено акт №4891/17-2/НОМЕР_1 від 19.08.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від’ємного значення за жовтень – грудень 2007 року та бюджетного відшкодування за листопад 2007 року – січень 2008 року на загальну суму 123989 грн. 00 коп. (а.с.10-22).

На підставі акту перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення:

– від 09.09.2010 року №0003321701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 71373 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 47582 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 23791 грн. 00 коп. (а.с.23);

– від 09.09.2010 року №0003331701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в розмірі 123989 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2007 року – 33423 грн. 00 коп., за грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп.; за січень 2008 року – 39181 грн. 00 коп. (а.с.24).

Висновки Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, зроблені в акті перевірки №4891/17-2/НОМЕР_1 від 19.08.2010 року, щодо порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зводяться до того, що до складу податкового кредиту підприємцем неправомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені відповідно до договору про пайову участь у фінансувані будівництва №1/36-5 від 11.10.2007 року, укладеного з ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс», оскільки під час проведення перевірки позивачем не надано локальні кошториси, акти виконаних робіт, інші документи, які могли свідчити про кількість використаного матеріалу на будівництво приміщення, тому встановити суму витрат, пов’язаних з будівництвом приміщення, неможливо, а також підприємцем не надано документи, які свідчать про цільове використання приміщення у здійсненні підприємницької діяльності.  Крім того, відповідно до договору про пайову участь у фінансувані будівництва №1/36-5 від 11.10.2007 року виконавцем є ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» в особі директора Подольського О.В., що діє на підставі статуту, а замовником послуг по будівництву приміщення є ОСОБА_5, а не суб’єкт господарської діяльності ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, в акті  прийому-передачі незавершеного будівництва від 11.06.2008 року замовником зазначено також ОСОБА_5

Судом встановлено, що 11.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» (Виконавець) та ОСОБА_5 (Замовник) укладено договір №1/36-5 про пайову участь у фінансуванні будівництва приміщення нежитлового призначення під магазин продовольчих товарів (а.с.101-103).  За даним договором Замовник передає кошти Виконавцю з метою отримання у власність об’єкту інвестування, а Виконавець зобов’язується збудувати об’єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об’єкт інвестування Замовнику на умовах та в строки, встановлені у цьому договорі.

Договір підписаний Виконавцем – ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» від імені директора Подольського О.В. та Замовником –  ФОП ОСОБА_5, засвідчений печатками ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» та підприємця ОСОБА_5

В матеріалах справи також представлений інший примірник договору №1/36-5 від 11.10.2007 року, відповідно до якого в рядку  «Замовник» реквізити відсутні, засвідчений печаткою підприємця ОСОБА_5 (а.с.25-27).

На виконання умов договору №1/36-5 від 11.10.2007 року укладено акт прийому-передачі незавершеного будівництва від 11.06.2008 року, який підписаний Підрядником ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» від імені директора Подольського О.В. та Замовником від імені ОСОБА_5, засвідчений печатками сторін, згідно якого Виконавець здав, а Замовник прийняв роботи по незавершеному будівництву нежитлових приміщень на 1-му та 2-му поверхах 36-и квартирного будинку площею 210,5 кв.м. вартістю 1037133,50 грн. на умовах передбачених договором (а.с.73).

Підприємцем ОСОБА_5 відповідно до умов договору №1/36-5 від 11.10.2007 року було здійснено оплату Виконавцю ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями: № 807 від 19.10.2007 року на суму 414800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 69133 грн. 33 коп. (а.с.29); № 922 від 29.11.2007 року на суму 311100 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 51850 грн. 00 коп. (а.с.44); № 993 від 26.12.2007 року на суму 311233 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 51872 грн. 25 коп. (а.с.59).

ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» були виписані податкові накладні від 19.10.2007 року № 55 на суму 414800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 69133 грн. 33 коп. (а.с.28); від 29.11.2007 року № 63 на суму 311100 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 51850 грн. 00 коп. (а.с.43); від 26.12.2007 року № 73 на суму 311233 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 51872 грн. 25 коп. (а.с.58).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закону) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім 'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкові накладні від 19.10.2007 року № 55, від 29.11.2007 року № 63; від 26.12.2007 року № 73 складені відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що суми податків на додану вартість, сплачені відповідно до договору №1/36-5 від 11.10.2007 року, було віднесено до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях за жовтень 2007 року (а.с.38-42), листопад 2007 року (а.с.52-56) та грудень 2007 року (а.с.67-71). Правильність відображення таких господарських операцій підтверджується актами перевірки №21/17-235/242010422 від 30.01.2008 року (а.с.30-37); № 69/17-235/НОМЕР_1 від 18.03.2008 року (а.с.45-51); №114/17-235/НОМЕР_1 від 17.04.2008 року (а.с.60-66).

В акті документальної перевірки № 4891/17-2/НОМЕР_1 від 19.08.2010 року відсутні посилання на документальні дані щодо не використання в межах господарської діяльності СПД ОСОБА_5 об'єкта інвестування - нежитлові приміщення загальною площею - 210,5 кв. м. за договором № 1/36-5 від 11.10.2007 року про пайову участь у фінансуванні будівництва.

У пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як передбачено підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного  рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ухвалою суду від 09.11.2010 року було призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Експертна установа провела експертизу щодо поставлених питань та надала висновок від 28.02.2011 року за №0967, відповідно до якого  підприємець ОСОБА_5 мала підстави для включення до податкового кредиту у відповідних звітних періодах сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» за жовтень, листопад, грудень 2007 року в сумі: 172855грн. (69133 + 51850 + 51872). За результатами проведеного дослідження «від 'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19» (рядок 21 Декларації з податку на додану вартість) за жовтень, листопад, грудень 2007 року сформований фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у відповідності до нормативно-законодавчих актів з оподаткування (ст.6-13 висновку, а.с.204-207).

Враховуючи наявність в матеріалах справи податкових накладних, платіжних доручень, акту прийому-передачі незавершеного будівництва, суд приходить до висновку про  правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених відповідно до договору № 1/36-5 від 11.10.2007 року про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи від 28.02.2011 року за №0967, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0003321701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 71373 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем – 47582 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 23791 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, відповідно до яких показники щодо декларування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку за відповідні періоди становлять: листопад 2007 року – 68375 грн. 00 коп., грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп., січень 2008 року – 39181 грн. 00 коп. До даних податкових декларацій позивачем були подані розрахунки сум бюджетного відшкодування (а.с.56,71) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.57, 72).

16.08.2008 року проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТзОВ «Компанія «ВолиньТеплоСервіс» в періоді з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт №1012/17-2/НОМЕР_1 від 17.10.2008 року, в якому встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлені суми бюджетного відшкодування в поданих деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року (а.с.121-124).

На підставі акту перевірки №1012/17-2/НОМЕР_1 від 17.10.2008 року Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення рішення №0005181701/0 від 17.10.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в розмірі 158941 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2007 року – 68375 грн. 00 коп., за грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп.; за січень 2008 року – 39181 грн. 00 коп. (а.с.120).

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 17.10.2008 року, що підтверджується розпискою на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.120), в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалося.

Судом встановлено, що 19.07.2010 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідно до якої позивачем повторно визначено суму, що підлягає до бюджетного відшкодування за період листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, в розмірі 123989 грн. 00 коп. (а.с.226-228). До даної декларації позивачем подані розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року, (а.с.233) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року.

Згідно з додатком 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 123989 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2007 року – 33423 грн. 00 коп., грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп., січень 2008 року – 39181 грн. 00 коп. (а.с.229).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від 'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлює, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка - відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом встановлено, що Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податковим повідомленням-рішенням №0005181701/0 від 17.10.2008 року було зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, таким чином питання щодо повернення  заявлених позивачем сум з державного бюджету за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, вже вирішувалось шляхом зменшення заявлених сум бюджетного відшкодування у жовтні 2008 року, а за таких підстав Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0003321701/0.

Враховуючи вищевикладене, суд із зазначених обставин не вбачає підстав для стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 123989 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, що у податковому повідомленні-рішенні від 09.09.2010 року №0003321701/0 відповідачем зазначено, що суми завищеного бюджетного відшкодування становлять 123989 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2007 року – 33423 грн. 00 коп., грудень 2007 року – 51385 грн. 00 коп., січень 2008 року – 38181 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією  помилково визначено у податковому повідомленні-рішенні від 09.09.2010 року №0003321701/0 період, за який було зменшено суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до висновків акту перевірки №4891/17-2/НОМЕР_1 від 19.08.2010 року встановлено завищення сум бюджетного відшкодування, зазначених у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, таким чином, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування підлягає зменшенню саме за червень, зазначену обставину не заперечує і представник Луцької об’єднаної державної податкової інспекції.

Разом з тим, формальне порушення  порядку прийняття податкового повідомлення-рішення не свідчить про відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0003331701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  в розмірі 123989 грн. 00 коп., та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 123 989 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд вважає, що Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення рішення від 09.09.2010 року №0003321701/0, тому  позов слід задовольнити частково.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, яка передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  №0003321701/0 від 09.09.2010 року.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  № 0003321701/0 від 9 вересня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з  дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                              Ю. Ю. Сорока