Справа №  2-а-322/11                                                                                   

                           П О С Т А Н О В А

                            іменем України

11 квітня 2011року                                              смт.Піщанка                                 

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 1832 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області  про визнання незаконними дій управління ПФУ у Піщанському районі Вінницької області з неналежного нарахування та виплати основної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, зобов»язання проведення перерахунку, призначення та виплати основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22 травня 2008 року та в майбутньому,-

                         В С Т А Н О В И Л А:

9 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся  з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо неналежного нарахування і виплати основної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, зобов»язання проведення перерахунку, призначення та виплати основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22 травня 2008 року та в майбутньому до дня припинення такого права.

В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області.

На теперішній час як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-        категорії, інвалід ІІ –групи, повинен отримувати державну пенсію в загальному розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Однак позивач отримує пенсію не в повному розмірі, що суперечить чинному законодавству. Згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі –закон № 796),  має право на виплати, визначені цим законом. Відповідач, в порушення норм зазначеного закону № 796, здійснював виплати державної пенсії в розмірах встановлених Законом № 2262-XII від 09 квітня 1992 року із змінами та доповненнями, чим порушив його права. Позивач 16 лютого 2011 року звернувся до УПФ у  Піщанському районі Вінницької області, де перебуває на обліку, із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії в розмірах, встановлених статтями Закону № 796. Однак 28 лютого 2011 року отримав відповідь-відмову з УПФ України у Піщанському районі на свою заяву  і  9 березня 2011 року звернувся до суду із заявою, в якій  просить визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати здійснити перерахунок  державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому як отримав ядерну шкоду для здоров’я під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що призвело до втрати працездатності. Позивач також просить зобов’язати відповідача виплатити різницю між сплаченою та належною до сплати державну та додаткову пенсії за період часу з 22 травня 2008  року та в майбутньому.     

Відповідач - УПФ України у  Піщанському районі надіслав заперечення, оскільки вважає, що пенсія позивачу  нараховується  та виплачується  у відповідності  до вимог чинного законодавства.  Просить адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки  позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Піщанському  районі як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід ІІ групи захворювання.Вказує у запереченнях, що управління Пенсійного фонду України у Піщанському  районі здійснювало розрахунок пенсії позивачу вірно, згідно документів пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України. Позивачу було визначено право на пенсію  відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а розрахунок пенсії проведено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та задовольнити позовні вимоги.   

Судом встановлено, що  позивач 16 лютого 2011 звертався до відповідача - Управління Пенсійного фонду України із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії в розмірах, встановлених статями 50  та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак 28 лютого 2011 року отримав відповідь-відмову з УПФ України у Піщанському районі на свою заяву  і  9 березня 2011 року звернувся до суду із заявою, в якій  просить визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати здійснити перерахунок  державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивач є інвалідом   ІІ групи безстроково з втратою 70 % працездатності,   віднесений до І категорії   осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації  аварії на ЧАЕС. Позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача, який в даних правовідносинах, при нарахуванні ним та виплаті пенсії, є суб’єктом владних повноважень.   

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,    учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведені евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.     

Довідкою МСЕК № 059372 від 8 грудня 2004 року, копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 16 липня 1993 року, підтверджується, що ушкодження здоров’ю, яке привело до втрати працездатності, позивач отримав під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні  п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України “Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду”№ 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).     

 У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.     

 Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (B) Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.   Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції”№ 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”№ 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку).

  Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі –Закон),  містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров’ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов’язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).     

Відповідно до частини першої ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання  і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст.ст.  50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 75 % від мінімальної пенсії  для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.   

Право позивача на отримання пенсії відповідно до ст. 50,  ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування. Таке право декларовано державою, тому саме держава, через створені  нею органи, в даному випадку пенсійні органи і несе обов’язок  по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.   

Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того це право гарантується Конституцією України.   

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.   

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд доходить висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачці  застосуванню підлягають ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.   

Відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.   

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та інших нормативно-правових актів які б визначали цей розмір або встановлювали  інший розмір, немає.   

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те що ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України”Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Відповідно до ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується  розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 вказаного Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім”ям за втрату годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок  пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Підставою для перерахунку  пенсії є встановлення  нового розміру  прожиткового мінімуму  і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.   

Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, отже суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах які визначено Законом України”Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.     

Стаття 49 Закону встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.     

Відповідно до ст.50 Закону особам віднесеним до категорії 1 призначає щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи –100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.   Пенсійне законодавство в Україні безпосередньо врегульовано Законом України “Про пенсійне забезпечення”№ 1788-XII від 5 листопада 1991 року. Стаття 15 цього закону надає право громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, вибирати підстави для одержання пенсій, але умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, особливо для інвалідів ЧАЕС, в відношенні яких держава прийняла на себе зобов’язання відшкодувати втрату працездатності, визначаються тільки Законом.     

  Розмір мінімальної пенсії, згідно статті 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, дорівнюється розміру мінімального споживчого бюджету, який встановлено Законом України “Про мінімальний споживчий бюджет”. Частини 3 та 4 ст. 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення”передбачають, що мінімальний розмір пенсій за віком підвищується у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету.  Між тим,  Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 24.12.2004 р., що набув чинності з 12.01.2005 р. передбачений розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто право на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму, виникла 12.01.2005 р.  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

 Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучі невідчужуваними та непорушними, не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів, не розповсюджуються на вже існуючі права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.  

Так як суд встановив неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області, позовні вимоги про нарахування та сплату частини пенсій, які не були сплачені своєчасно,  підлягають задоволенню за період з 9 вересня 2010 року по 9 березня 2011 року в межах відкритого провадження з урахуванням строків позовної давності звернення до суду.    

   Також, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 основну та додаткову  на підставі відповідних норм, зазначених у судовому рішенні за відповідний період з урахуванням вже виплачених сум, тому не проводить розрахунок цих виплат.

   Водночас, право позивача на нарахування та виплату  основної та додаткової пенсії у відповідному законодавству розмірі з 9 березня 2011 року не зникає, а продовжує існувати. Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вірним способом гарантованого захисту порушеного позивачем права з боку відповідача буде зобов»язання відповідача нараховувати та виплачувати зазначену державну та додаткову пенсії за ядерну шкоду, заподіяну здоров'ю, втрату працездатності і з 9 березня 2011 року до дня припинення права позивача на таку допомогу.

      На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС  України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст.ст. 39, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп суд,-   

                                    П О С Т А Н О В И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області про визнання незаконними дій управління ПФУ у Піщанському районі Вінницької області з неналежного нарахування та виплати основної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, зобов»язання проведення перерахунку, призначення та виплати основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  задовольнити

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області  щодо  перерахунку ОСОБА_1  державної та додаткової пенсії за ядерну шкоду, заподіяну здоров'ю, втрату працездатності.     

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області   здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи по захворюваннях, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  щомісячної  додаткової пенсії, виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до положень ст.ст. 39,50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  та  державної пенсії у відповідності до положень  ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком  з 9 вересня 2010 року по 9 березня 2011 року та з 10 березня 2011 року до дня припинення такого права  з урахуванням виплачених коштів та з послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати.   

Допустити негайне виконання постанови.   

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду  через Піщанський районний суд  протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.   

 Суддя