ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/533/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача : Роздобудька П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до ДПІ у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00005017500 від 13.01.2011 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.
Посадовою особою ДПІ у м.Вінниці 21.12.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 за період з 01.08.2009 року по 31.11.2009 року, в ході якої було встановлено, зокрема, нечинність договорів між позивачем та контрагентом. Наведені факти стали підставою для висновку податкового органу про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками виконання операцій за цими договорами. За результатами даної перевірки було складено акт №196/17/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №00005017500 від 13.01.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 936378грн, із них за основним платежем - 1549102грн., штрафні санкції – 387 276грн.
Не погоджуючись із проведеною перевіркою, оскільки остання була здійснена не у спосіб, що передбачено Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а також винесеними за її результатами податковим повідомленням - рішенням, позивач звернулась до суду із зазначеними позовними вимогами.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві та на докази, які долучені до матеріалів справи, просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Останній в своїх поясненнях наданих в судовому засіданні посилався на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчили б факт перевезення товару, а також на Довідку Бершадської ДПІ від 04.10.2010 року за результатами планової перевірки контрагента «Дана плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 р., відповідно до якої встановлено проведення безтоварних операцій з ФОП ОСОБА_1, відсутність поставок сільськогосподарської продукції приватному підприємцю ОСОБА_1, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, що в узгодженні з ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.07.2007р. за № 21740000000024247, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.
ДПІ у м.Вінниці 21.12.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 за період з 01.08.2009 року по 31.11.2009 року, оформлену актом №196/17/НОМЕР_1.
Згідно Акту перевірки зазначено, що СПД ОСОБА_1 в Додатку №5 до декларацій за серпень-листопад 2009 року в рядку 4 до загальної суми податкового кредиту віднесені операції по придбанню товарів, робіт (послуг) у ФГ «Дана Плюс» на суму 9294600грн, ПДВ складає – 1549102грн.
При проведенні попередньої перевірки (акт №00348/17-21/НОМЕР_1 від 02.03.2010 року) відповідачем було направлено запит №845/17/7 від 25.02.2010 року на Бершадську МДПІ щодо правових взаємовідносин ФГ «Дана Плюс» з ФОП ОСОБА_1
Довідкою перевірки від 04.10.2010 року №3551/17-218 встановлено проведення ФГ «Дана Плюс» з ФОП ОСОБА_1 безтоварних операцій на загальну суму 9294600грн, ПДВ складає – 1549102грн.
Як зазначено в Акті перевірки, довідці перевірки від 04.10.2010 року, відповідно до пояснень засновника ФГ «Дана Плюс» ОСОБА_3 операцій з поставки ФГ «Дана Плюс» насіння соняшника на адресу ФОП ОСОБА_1 не проводилось, розрахунки не здійснювались, однак податкові та видаткові накладні, прибуткові касові ордери виписувались на прохання позивача.
Згідно з супровідним листом №788/8/26-09 від 08.12.2010 р. слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області на адресу ДПІ у м.Вінниці для використання в роботі надано протокол допиту засновника ФГ « Дана Плюс» ОСОБА_3 відповідно якого, операцій з поставки ФГ «Дана плюс» насіння соняшника на адресу ФОП ОСОБА_1 не проводилось.
За вказаних обставин, відповідач робить висновок про відсутність поставок сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_1, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 ст. 228 Цивільного кодексу України даний правочин є нікчемним і в силу ст.216 даного кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих ,що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, як зазначено в Акті від 21.12.2010 року, на порушення порядку ведення податкового обліку, а саме п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту на суму 1549102грн., що потягло за собою заниження позивачем податку на додану вартість у перевіряємий період на вказану суму.
За наслідками проведеної перевірки від 21.12.2010 року, відповідачем прийнято 13.01.2011 року податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00005017500, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 936378грн, із них за основним платежем - 1549102грн., штрафні санкції – 387 276грн.
Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, оскаржив його до суду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка всупереч чинному законодавству, а також, позивач посилався, на те що відповідачем неправомірно зроблено висновок щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ФГ «Дана Плюс», оскільки вказані договори відповідають вимогам ст. 215 ЦК України, що господарські операції з ФГ “Дана Плюс” в 2009 році у вигляді поставки та оплати товару, що підтверджується видатковими та податковими накладними, касовими ордерами, відбулись, що свідчить про їх повне виконання.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
У вступній частині Акту перевірки ДПІ у м. Вінниці як на підставу її проведення посилається на положення ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинній на момент проведення перевірки) (далі – Закон №509), на положення Наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі по тексту -Наказ ДПА №266).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинній на момент проведення перевірки) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
З аналізу вказаної норми вбачається, що документальні невиїзні перевірки органами ДПС проводяться на підставі документів, поданих платником податків незалежно від способів їх подачі.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведено невиїзну документальну перевірку, результати якої оформлено Актом від 21.12.2010 року, на підставі інших документів, поданих не платником податків:
- довідка Бершадської МДПІ №355/17/34143709 від 04.10.2010 року зустрічної перевірки ФГ «Дана Плюс»,
- доданого до Довідки Бершадської МДПІ пояснення засновника ФГ «Дана плюс» ОСОБА_3,
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 в кримінальній справі, розслідуваної СВ ПМ ДПА у Вінницької області.
Відповідно до Розділу ІУ Наказу ДПА №266, визначений порядок проведення органами ДПС невиїзних перевірок.
Так, за змістом п. 4.1. Розділу 4 Наказу ДПА №266, у визначених у розділі III Методичних рекомендацій випадках підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб здійснюють документальну невиїзну перевірку податкової звітності платника ПДВ. Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону №509 і триває протягом 30 днів від дати віднесення платника до другої категорії за результатами первинного автоматизованого співставлення.
Згідно до п. 4.2. Наказу ДПА №266, під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право:
одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби;
запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків;
вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 09.12.2010 року на адресу ОСОБА_1 направлено запит №53944я/17 про надання пояснень та документальних підтверджень придбання товарів в ФГ «Дана Плюс» за період серпня-листопада 2009 року (а.с. 109). Однак, станом на 21.12.2010 року (через 10 днів) відповіді від платника податків до ДПІ у м.Вінниці не надходило, оскільки вказаний запит позивачем отримано лише 03.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 109 – зворотній бік)
Згідно до п. 4.5. Наказу ДПА №266, у разі неотримання пояснень, передбачених пунктом 4.2 Методичних рекомендацій, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI Методичних рекомендацій.
Проте, всупереч наведеній вище нормі, відповідачем 21.12.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої зроблено висновок про безтоварність операцій згідно укладених договорів між ФГ «Дана Плюс» та позивачем.
З пояснень представника відповідача вбачається, що вони відраховували десять днів від 09.12.2010 року посилаючись на Акт від 09.12.2010 року про відсутність платника податку за юридичною адресою, що складений працівниками податкового органу.
Однак, даний доказ судом оцінюється критично, оскільки відповідно до положень ч.4 ст. 11 Закону №509 встановлено, що органи ДПС мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків)
Перевірши фактичну та юридичну обґрунтованість контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки платника податку на додану вартість, суд доходить наступного
Відповідно до положень розділу V Додатку до Наказу ДПА №266, зокрема пункту 5.6, доказова база щодо нікчемності вчинених правочинів (договорів, що суперечать інтересам держави і суспільства) досліджується при проведенні позапланової виїзної перевірки платника ПДВ (отримувача товарів).
Згідно п. 5.7 Додатку до Наказу ДПА №266 факти безтоварних операцій встановлюються при проведенні позапланової виїзної перевірки платника ПДВ.
Згідно п. 5.8 Додатку до Наказу ДПА №266, при встановленні вказаних обставин при проведенні позапланової виїзної перевірки та отриманні інформації від підрозділів податкової міліції, працівники підрозділів податкового контролю, оподаткування фізичних осіб складають Акт позапланової виїзної перевірки, в якому зазначають, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним. Копія такого акта направляється до підрозділу податкової міліції.
З аналізу вказаних положень п.п. 5.6, 5.7, 5.8 Наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 року , встановлення обставин нікчемності правочину як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства можливо виключно при проведенні виїзної позапланової перевірки платника податків, а при проведенні документальної невиїзної перевірки чинним законодавством не встановлено.
Разом з тим, відповідно до п. 2.3 наказу ДПА України №355 ««Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», (далі - Наказ №355)
Невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:
у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);
у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;
у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС.
Згідно матеріалів справи вбачається, зокрема Акту від 21.12.2010 року, про дозвіл керівника не зазначено, про наявність такого доказів суду не надавалось. Разом з тим, відомостей від позивача до органів ДПС не надходили, пояснення та документальні підтвердження нею не надавались.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, згідно поданих заперечень та пояснень, відповідачем не доведено правомірність проведеної 21.12.2010 року невиїзної документальної перевірки у відповідності до законів України та інших нормативних актів.
В той же час, судом досліджувалась правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, що прийняте ДПІ у м. Вінниці, а також перевірялись порушення вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача, підставою для нарахування податкового зобов’язання став факт недоведеності позивачем реального характеру укладених угод. Представник відповідача, послався на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчили б факт перевезення товару, а також на Довідку Бершадської ДПІ від 04.10.2010 року за результатами планової перевірки контрагента «Дана плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 р., відповідно до якої встановлено проведення безтоварних операцій з ФОП ОСОБА_1, відсутність поставок сільськогосподарської продукції приватному підприємцю ОСОБА_1, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, що в узгодженні з ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ФГ «Дана Плюс» в особі директора Цуканова Андрія Володимировича (продавець) уклали два договори №3/8 та №4/8 про купівлю-продаж соняшнику. Відповідно до умов договору, продавець надає покупцю видаткові, податкові накладні та касові ордери. Оплата за товар здійснюється готівкою.
Отже, вказані вище договори були укладені не засновником ОСОБА_3 (пояснення якого долучено до матеріалів справи), а директором Цукановим Андрієм Володимировичем.
Показання засновника ПП «Дана Плюс» не можуть обґрунтувати факту відсутності взаєморозрахунків цього підприємства з ФОП ОСОБА_1, оскільки відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тобто директор, згідно статуту підприємства та положень ч.1 ст.92 ЦК, є органом, який уповноважений набувати для ПП «Дана Плюс» цивільних прав та обов'язків.
Засновник підприємства не може спростувати факту реалізації цивільної та господарської дієздатності підприємства, яке здійснювало операції через уповноважений орган (директора), і за відсутності порушень внутрішньогосподарської компетенції цього підприємства.
Крім того, щодо протоколу допиту засновника ФГ « Дана Плюс» ОСОБА_3, який направлений на адресу відповідача слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій, суд зазначає, що докази, які є у рамках розслідування кримінальної справи порушеній відносно ОСОБА_1 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, є доказами у цій справі. Вказана кримінальна справа на момент розгляду цієї справи не передана до суду, відповідно у ній відсутнє рішення, що набрало б законної сили, і яке б беззаперечно встановило наведені позивачем факти, зокрема, щодо твердження засновника ФГ « Дана Плюс» ОСОБА_3 про відсутність операцій з поставки ФГ «Дана плюс» насіння соняшника на адресу ФОП ОСОБА_1
Докази в силу вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно із якою вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, не можуть слугувати підставами для звільнення від доказування і не вважаються належними доказами у справі, а тому не приймаються судом до уваги.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом первинного документа, наявність якого надає документу вірогідності та юридичної значимості.
Підпис повноважного керівника - директора ФГ «Дана Плюс» на документах, складених даним підприємством є наявним, підписувалися належною особою - директором ФГ «Дана Плюс», а не засновником.
ДПІ у м .Вінниці не наведено обставин недостовірності даних первинних документів позивача, що підтверджують податковий кредит з операцій з придбання соняшнику в ФГ «Дана Плюс» в періоді з серпня по листопад 2009 року.
Для огляду суду надано податкові накладні, видаткові накладні, ордери із печатками «Дана плюс».
Відповідно приписам ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
ДПІ у м.Вінниці було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009, оформлену актом від 02.03.2010р. №348/1721/НОМЕР_1. Під час проведення цієї перевірки позивачем надано всі документи, що підтверджують здійсненню господарських операцій, про що свідчить зазначений Акт, а також запит відповідача від 25.02.2010 року, який направлявся до Бершадської МДПІ із відповідним переліком податкових накладних по вказаних операціях. Крім того, згідно Акту від 02.03.2010р. застережень щодо відсутності цих документів не було, і не доводиться відповідачем. Відтак з приводу сумнівності первинних документів у відповідача не виникає спору.
В той же час, податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність поставки товарів за вказаними договорами з підстав не підтвердження їх перевезення товарно-транспортними накладними.
Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 545 КЦ України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні та розрахункові документи.
На підтвердження, того що вище вказані договори відбулись позивачем суду надано податкові накладні, видаткові накладні, ордери на оплату поставленого товару в готівковій формі, які оглядались в судовому засіданні та копії яких наявні в матеріалах справи. Покупець розрахувався за поставлений товар готівковими коштами, що дає підстави вважати, що спірна угода виконана позивачем і в частині розрахунків за товар.
Матеріалами справи встановлено, та не спростовується відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні" та вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що в період здійснення господарських операцій контрагент позивача «Дана плюс», яке здійснювало поставку товарів, мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.
Дані обставини також підтверджуються довідкою №355/17/34143709/ від 04.10.2010 р. на запити до Бершадської МДПІ, на яку у своєму акті перевірки посилається відповідач.
Крім того, висновки про нікчемність договорів були зроблені податковим органом на підставі пояснень засновника, проте судом раніше вже було надано оцінку доказам у рамках кримінальної справи, порушеній відносно позивача.
Так, відповідач у своєму акті визначає як порушення не додержання в момент вчинення правочинів щодо придбання товарів, отримання послуг із контрагентом вимог статей Цивільного кодексу України. На думку перевіряючого вищезазначені правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені даними договорами.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:
1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом досліджено та встановлено, що договори, укладені між позивачем та контрагентом щодо купівлі-продажу товару відповідають вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України: не суперечать законодавчим актам України; особи, які вчиняли правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним; правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і ці наслідки настали, що підтверджується доказами.
Зазначені договори містять всі істотні умови, визначені цивільним та господарським законодавством України, зокрема містять: предмет договору, ціну договору яка міститься в підписаних обома сторонами договору, строк дії договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів реальність та товарність вказаних договорів.
Наведені обставини спростовують доводи відповідача щодо нікчемності Договорів, укладених ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Дана Плюс» в особі директора Цуканова Андрія Володимировича №3/8 та №4/8 про купівлю-продаж соняшнику.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належно оформленої податкової накладної.
В судовому засіданні встановлено, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, податковий кредит, який документально підтверджений, згідно вказаним пунктам законодавства, приймає участь у визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, у відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено на податковий орган. В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладені обставини, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
За правилами встановленими частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративному судочинства України, передбачено якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №00005017500 від 13.01.2011 року.
Присудити на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: