ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року Справа № 12/15-10
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., судді Шутенко І.А.,
при секретарі – Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
боржника – ОСОБА_1 (за договором),
ліквідатора – Діденко Є.С. (ліцензія серії НОМЕР_3 від 17.11.2009 р.),
кредиторів – ВАТ «Державний ощадний банк України»від 14.05.2010 р. Михайличенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_4 (вх. № 1239 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2011 р. по справі №12/15-10,
за заявою Державної податкової інспекції в м. Суми,
до приватного підприємця ОСОБА_4, м. Суми (код НОМЕР_1)
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою господарського суду Сумської області від 18.03.2010 р (суддя Костенко Л.А.) приватного підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Діденко Є.С. (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_3 від 17.11.2009р.) та зобов’язано його вчинити дії, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також зобов’язано ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2011 р. (суддя Костенко Л.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута –приватного підприємця ОСОБА_4; оплату послуг ліквідатора - арбітражного керуючого Діденко Є.С. (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_3 від 17.11.2009 р.); припинено підприємницьку діяльність фізичної особи –підприємця ОСОБА_4; провадження у справі припинено.
Боржник, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2011р. по справі №12/15-10, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до господарського суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.
В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що ліквідатор не мав права включати до реєстру вимог кредиторів вимоги банків, оскільки зобов’язання ОСОБА_4 перед банками не пов’язані з підприємницькою діяльністю, витрати по ліквідаційній процедурі безпідставні, оплата праці ліквідатора необґрунтовано завищена. Також скаржник не погоджується з вилученням автомобіля «Форд-Фьюжин»по акту від 30.04.2010 р., який належав йому на праві приватної власності.
Від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Діденко Є.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає, що обставини, викладені в ній не відповідають дійсним обставинам справи та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2011р. по справі № 12/15-10.
В судовому засіданні представник боржника повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Ліквідатор проти скарги заперечував, вказував на її необґрунтованість та на те, що обставини, на які посилався апелянт вже були предметом судового розгляду і їм надана правова оцінка господарськими судами першої та апеляційної інстанції, тому просив залишити її без задоволення. Представник ВАТ «Державний ощадний банк України» підтримував правову позицію ліквідатора і також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_4 був визнаний банкрутом на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Статтею 25 Закону передбачено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії. Статтею 31 Закону передбачена черговість задоволення вимог кредиторів. Особливості банкрутства відсутнього боржника визначені ст. 52 Закону.
Вказана норма Закону покладає повноваження по складанню реєстру вимог кредиторів на ліквідатора.
Всі дії щодо виявлення кредиторів боржника –банкрута та включення до реєстру їх вимог здійснюються ліквідатором.
06.04.2010р. на адресу боржника ліквідатором був направлений рекомендованою кореспонденцією лист (а.с. 61, т. 1), в якому він просить ОСОБА_4 передати йому бухгалтерську, статистичну і податкову звітність, якою підтверджується господарська діяльність в т.ч. договори, довідку про наявність заборгованість та кредиторської заборгованості. Запит ліквідатора був залишений боржником без виконання та без будь-якої інформації в т. ч. і щодо сплати або наміру сплати боргу перед ініціюючим кредитором. Про порушення справи відносно його банкрутства боржник був повідомлений, про що свідчить повідомлення про отримання ОСОБА_4 ухвали суду (а.с. 26, т.1). Однак в судове засідання боржник не з’явився, письмового відзиву на заяву кредитора не надав. Також слід зазначити, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство направлялась боржнику ініціюючим кредитором при зверненні до суду (а.с.3, т.1). Наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 був повідомлений як про наявне судове провадження, так і про суму своєї заборгованості, яка була заявлена ініціюючим кредитором.
Зважаючи на ознаки відсутності боржника, ліквідатор правомірно відповідно до норм Закону розпочав ліквідаційні дії по встановленню усіх кредиторів боржника та розшуку майна банкрута.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи свідчать про те, що боржником не було вчинено жодних дій направлених на співпрацю з ліквідатором, та не надано жодних документів для належного виконання арбітражним керуючим своїх обов’язків та уникнення необґрунтованих, на думку апелянта, витрат та дій пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 52 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із Законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 48 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян.
Вказані норми законодавства не містять виключень стосовно кредиторів банкрута, зобов’язання яких виникли з правовідносин саме як з фізичною особою.
Також Закон не містить будь-яких застережень щодо особливого порядку виявлення кредиторів громадянина-підприємця в залежності від характеру правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП Банк», ВАТ «Державний ощадний банк України»є за своєю правовою природою заставними (забезпеченими заставою) тому, відповідно до положень частин 6,7 статті 48 та частини 6 статті 14 Закону ліквідатор зобов’язаний виявити такі вимоги, як такі, що мають публічне обтяження та включити їх до реєстру вимог кредиторів, незалежно від подання заяви кредитором про визнання та включення їх до реєстру, оскільки положення статті 14 Закону про порядок складення реєстру вимог кредиторів є універсальними та повинні застосовуватися при формуванні арбітражними керуючими реєстрів вимог кредиторів як за загальною процедурою, так і при здійсненні провадження з урахуванням особливостей, визначених розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Зважаючи викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання апелянта на необґрунтованість включення до ліквідаційного балансу грошових вимог ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП Банк», ВАТ «Державний ощадний банк України».
Стосовно висновку апелянта про незаконність дій ліквідатора при вилученні автомобіля «Форд-Фьюжин»по акту від 30.04.2010 р., судова колегія зазначає, що 12.07.2010 р. боржник подав скаргу на дії арбітражного керуючого. Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р., в задоволенні скарги боржника на дії ліквідатора арбітражного керуючого Діденко Є.С. відмовлено. Вказаними судовими актами встановлено правомірність дій ліквідатора по розшуку та вилученню майна. Крім того, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, ліквідатор Діденко Є.С. відповідно до норм ст. 25 Закону здійснив інвентаризацію майна банкрута, її оцінку та продаж, що підтвердив звітом про незалежну оцінку майна - автомобіля НОМЕР_2. Оцінка автомобіля проведена оцінювачем суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, який має свідоцтво НОМЕР_4 сертифікат суб’єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 16.10.2009р., та становить 40 590, 00 грн. Висновок про вартість об’єкта оцінки, документи щодо продажу майна залучені до матеріалів справи (а.с. 74-114, т. 2).
Дії ліквідатора по розшуку та вилученню майна відповідають вимогам ст. 25 Закону.
З коштів отриманих від реалізації автомобіля банкрута ліквідатором погашені вимоги усіх кредиторів, що підтверджено відповідними документами.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що посилання апелянта на неправомірність дій ліквідатора по розшуку та вилученню майна необґрунтовані, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
З наявного в матеріалах справи звіту та ліквідаційного балансу вбачається, що ліквідатором були виконані всі вимоги, передбачені Законом для пошуку, виявленню та поверненню майнових активів банкрута з метою включення їх до ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів. За отримані кошти від реалізації майна боржника ліквідатором погашені вимоги усіх кредиторів та витрати на проведення ліквідаційної процедури у розмірі 18 653,24 грн.
Посилання апелянта на необґрунтованість витрат на послуги спеціалістів судова колегія вважає безпідставним, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами. З матеріалів справи вбачається, що для виконання дій щодо інвентаризації майна, оцінки майна, здійснення бухгалтерського обліку та збереження майна ліквідатором Діденко Є.С. були укладені відповідні договори зі спеціалістами, які були залучені для виконання цих робіт, а виконання робіт підтверджується відповідними актами приймання-передачі.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду не погоджується і з твердженнями апелянта про завищеність винагороди ліквідатора.
Згідно з ч. 12 ст. 3-1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Оскільки провадження у справі відбувалось за правилами, встановленими ст. 52 Закону, в якій комітет кредиторів не передбачений, то розмір винагороди ліквідатора, яка нарахована з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за період здійснення ліквідаційної процедури, відповідно до ч. 12 ст. 3-1 Закону, правомірно був затверджений господарським судом першої інстанції. Крім того, з протоколу судового засідання господарського суду Сумської області від 15.02.2011 р. по справі № 12/15-10, на якому був затверджений звіт та ліквідаційний баланс, не вбачається, що представником боржника, який був присутній на засіданні, заявлялися заперечення щодо розміру винагороди ліквідатора. Також, судова колегія зауважує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не надано право боржнику затверджувати розмір винагороди ліквідатора.
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті ухвали від 15.02.2010р., господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для її скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2011 р. по справі № 12/15-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко
Повний текст постанови підписано 08.04.2011 р.