ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 року Справа №14/152-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивач – Скляр В.П.;
1-й відповідач –Деркач Н.А.;
2-й відповідач –ОСОБА_3 (особисто), ОСОБА_4;
третя особа –Шавша О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.№481С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 13 січня 2011 року по справі №14/152-10
за позовом Ліквідаційної комісії Державного підприємства "Глухівська льононасіннєва станція", м. Київ
до 1. Глухівської міської ради, м. Глухів
2. Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Глухів
третя особа Управління Держкомзему в м. Глухів
про визнання недійсним договору оренди землі, -
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області 13 січня 2011 року по справі №14/152-10 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договору про довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,2995 га, розташованої по вул. 40 років Перемоги, 35 у м. Глухів.
Другий відповідач звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, провадження по справі припинити.
Через канцелярію суду 24 березня 2011 року Управління Держкомзему в м. Глухів надало відзив на апеляційну скаргу (вх. 3211), в якому просило рішення господарського суду скасувати повністю і прийняти нове.
25 березня 2011 року ПП ОСОБА_3 надав письмове пояснення (вх. 3253), в якому просив скасувати рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
28 березня 2011 року Глухівська міська рада надала пояснення на апеляційну скаргу (вх. 3275), в яких просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове.
У судовому засіданні другий відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, скаргу задовольнити.
Перший відповідач та третя особа підтримали апеляційну скаргу, також просили її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників сторін, проаналізувала апеляційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи та встановила наступне.
Позивач, Ліквідаційна комісія Державного підприємства "Глухівська льононасіннєва станція" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,2995 га, розташованої по вул. 40 років Перемоги, 35 у м. Глухові, укладений між Глухівською міською радою та ПП ОСОБА_3 02 жовтня 2008 року.
На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2009 року №337 "Про припинення діяльності державного підприємства "Глухівська льононасіннєва станція" утворена ліквідаційна комісія та здійснюється ліквідація зазначеного підприємства.
На підставі чого, залишкове майно підприємства продане на відкритих публічних торгах ОСОБА_1
Позивач зазначає, що зареєструвати договір купівлі-продажу об’єкту у нотаріуса неможливо без впорядкування питання щодо оформлення документації на земельну ділянку.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ПП ОСОБА_3 та ДП "Глухівська льононасіннєва станція", який був посвідчений нотаріально, ПП ОСОБА_3 став власником нерухомого майна складу №4 загальною площею 448 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Глухівської міської ради.
Другий відповідач зазначає, що 03.05.2007 року ним було зареєстровано право власності на дане нерухоме майно відповідно до законодавства України.
Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення договору, при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У відповідності до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Ця норма роз’яснюється також в п. 18 Постанови №7 від 16.04.2004 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними після 31.12.2001 року право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно до статті 120 Земельного кодексу України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України, а з часу внесення змін до статті 120 Земельного кодексу України Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Отже, ОСОБА_6 зазначає, що з набуттям права власності на нерухоме майно він набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Це право реалізоване другим відповідачем на підставі укладеного договору оренди землі від 02.10.2008 року з власником ділянки – Глухівською міською радою.
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2007 року нерухоме майно розташоване на земельній ділянці Глухівської міської ради, не зазначено, що дана ділянка перебуває у постійному користуванні позивача.
Тобто, під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2007 року ДП "Глухівська льононасіннєва станція" права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, не мала.
Враховуючи зазначене, земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, не перебувала в користуванні позивача, тому і вилучати її при укладенні договору не було потреби.
На підставі цього, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправомірно застосовані ч. 5 ст. 116, ч. 1-3 ст. 149 Земельного кодексу України.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на Державний акт на право постійного користування землею серія І-СМ №001073 від 02.02.1999 року є безпідставним, оскільки згідно вказаного акту він видавався Глухівській Державній льоноконопленасіннєвій станції, а не ДП "Глухівська льононасіннєва станція".
Згідно ч. 9 ст. 126 Земельного кодексу України Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку, тобто після вилучення частини земельної ділянки Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою втрачає чинність і потребує переоформлення.
Проте, позивач після вилучення частини земельної ділянки після відчуження приміщень, своє право на користування земельною ділянкою не оформляв відповідно до чинного законодавства.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких: вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
На підставі вказаної норми право постійного користування позивача на підставі акту від 02.02.1999 року припинилося.
Слід також зауважити, що позивачем не додано жодного доказу про порушення його прав договором оренди землі від 02.10.2008 року, тобто не доданого договору з підприємством, яке буде проводити розробку технічної документації з землеустрою, а також інших матеріалів, які б свідчили про те, що виготовлення технічної документації без скасування договору оренди від 02.10.2008 року неможливе, а за таких обставин взагалі відсутнє право у позивача на звернення до суду.
Посилання позивача в позовній заяві на рішення Глухівської міської ради сімнадцятої сесії п'ятого скликання №593 від 02.02. 2010 року є безпідставним з огляду на наступне.
Рішенням Глухівської міської ради сімнадцятої сесії п ятого скликанн № 593 від 02 лютого 2010 року на підставі протесту Глухівськс міжрайонного прокурору відмінено рішення одинадцятої сесії п ятого скликання Глухівської міської ради від 29.05.2008 року №333 "Про затвердження технічної документації із землеустрою" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовлену Глухівським міським відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», та передачі земельної строкову оренду строком на 10 років ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 площею 2995 м. кв. для комерційного користування, як незаконне у зв’язку з неправильним визначенням меж земельної ділянки.
Підставою для прийняття такого рішення стало те, що не було оформлено право власності на огорожу, зазначену на плані КП "Глухівське БТІ" №1 -3 та на замощення під літерою "І".
При цьому, рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2010 року по цивільній справі № 2-988/10, яке набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2010 року за ПП ОСОБА_3 визнано право власності на замощення під літерою «І»та на огорожу № 1 -3.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області 13 січня 2011 року по справі №14/152-10 прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга другого відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 13 січня 2011 року по справі №14/152-10 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Медуниця О.Є.
Повний текст постанови підписаний 04.04.2011 року.