Справа №  2-715/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 р.                                                   Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,

              при секретарі – Череп М.О.,

розглянув у  відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  боргу  за договором позики та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 3087 грн. 35 коп., вказавши в заяві, що 01.01.1998 р. відповідач взяла у нього позику в сумі 2450 грн. та зобов'язалася повернути гроші до 24.01.1998р. В підтвердження факту укладання договору позики та одержання від нього грошей у зазначеній сумі, відповідач написала розписку.

До теперішнього часу відповідач частково лише повернула йому борг в сумі 550 грн., а залишок боргу в розмірі 1900 грн. зобов’язалась повернути до 10.10.2007 р., про що також написала розписку, що підтверджує її боргові зобов’язання.

Відповідач не виконала своїх зобов'язань за договором позики та не повернула в обумовлений  строк  борг у зазначеній  сумі.

На його кількаразові вимоги відповідач не реагує, добровільно повернути кошти не бажає, у зв'язку з чим він вимушений звернутися в  суд  з  позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 2618 грн. 31 коп., щомісячні проценти за користування позикою в сумі 372 грн. 22 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 96 грн. 82 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а також витрати по оплаті держмита в сумі 68 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлена, у зв’язку чим проведено заочний розгляд справи зі згоди позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, всі представлені докази  в  сукупності,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково з  наступних підстав.

У відповідності зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні кошти, а позичальник  зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем  визначеної  грошової  суми.

Судом встановлено, що 01.01.1998 р. між сторонами був укладений договір позики на суму 2450 грн., що підтверджено розпискою відповідача ОСОБА_2 від 01.01.1998р.

У відповідності зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику – кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором між ними.

Відповідач ОСОБА_2 у своїй розписці зобов'язалася повернути борг до 24.01.1998р.

До теперішнього часу відповідач частково лише повернула позивачу борг в сумі 550 грн., а залишок боргу в розмірі 1900 грн. зобов’язалась повернути до 10.10.2007 р., що підтверджено її розпискою від 12.09.2007 р.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином та у встановлений строк.

Відповідач не виконала свої зобов’язання за договором позики.

У відповідності до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Відповідач своїх заперечень суду не надала, не заявляла про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Своєю розпискою від 12.09.2007 р. відповідач вчинила дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, у зв’язку з чим перебіг позовної давності перервався. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню   грошовий борг в сумі 1900 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1048 ЦК України, договір позики вважається безпроцентним лише у тому випадку, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50 кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто не перевищує 850 грн. Оскільки сума позики між сторонами перевищує встановлений розмір, розмір процентів у договорі не визначений, а тому їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Розмір щомісячних відсотків від суми боргу, який визначається на рівні облікової ставки НБУ за період з 10.10.2007 р. по 04.03.2009 р. складає 372 грн. 22 коп., що підтверджено розрахунком позивача, який відповідач не спростувала.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний повернути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідач на його користь підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2618 грн. 31 коп.

3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно наданого розрахунку, складає 96 грн. 82 коп.

Відповідач також не спростувала вказані обставини.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1167, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, зазначена норма закону регулює позадоговірні відносини, а тому не поширюється на спірні договірні відносини між сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди. Умовами договору позики не було передбачено відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення договору по грошовому зобов’язанню встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди.

В цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, у відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню і витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 51 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 224 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 611, 625, 1046-1050, 1167 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити  частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції в сумі 2618 грн. 31 коп., щомісячні відсотки за договором позики в сумі 372 грн. 22 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 96 грн. 82 коп., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 51 грн. та інформаційно-технічне забезпечення в  сумі 120 грн., а всього 3258 (три тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн. 35 коп.

       В  іншій  частині  позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Відповідно до ст.228 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                          Лихосенко М. О.