Справа №2-207
2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„06" березня 2007 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Потьомкіна О.П.
при секретарі - Паращенко В.Д.
за участю представників: позивача - ОСОБА_2
відповідачів - Юфєрєвої О.М., Димченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю, -
ВСТАНОВИВ:
16.06.2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю - а.с.2-5.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові вказав, що в період з 23.12.1969р. по 17.06.1983р. він працював машиністом екскаватора 6-го розряду Першотравневого кар'єру ВАТ „Північний ГЗК" і йому вперше висновком ВТЕК від 28.03.1983р. встановлена втрата профпрацездатності у зв"язку з профзахворюванням 40%. Надалі, при переоглядах відсоток втрати профпрацездатності змінювався на 35%, 25%, 45%, та з 10.03.1996р. встановлено 50% втрати працездатності - безстроково. Свого часу відповідач - ВАТ „Північний ГЗК", не врахував коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП №215/55 від 28.11.1996 року, чим порушив вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472. Згідно довідки ВАТ „ПівнГЗК", середній заробіток для перерахунку суми шкоди буде складати:
·січень 1992 року - (2791,29 крб. + 2815,17 крб. + 2705,93 крб.) : 3 = 2770,80 крб.;
·лютий 1992 року - (6725,25 крб. + 6280,98 крб. + 7300,16 крб.) : 3 = 6768,80 крб.;
·березень 1992 року - (7097,39 крб. + 8273,18 крб. + 7067,48 крб.): 3 = 7479,35 крб.;
·квітень 1992 року- (26013,50 крб. + 26535,30 крб. + 27060,90 крб.): 3 = 26536,57 крб.;
Середній заробіток за січень-квітень 1992 року складає: 2770,80 крб. + 6768,80 крб. + 7479,35 крб. + 26536,57 крб. = 10888,88 крб.
Таким чином, його заробіток для перерахунку з урахування коефіцієнтів підвищення буде складати: 10888,88 крб. х 1,448 х 1,5 х 1,1 х 1,5 х 2,0 х 2,89 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 х 3,4 = 27608078 крб. або 276,08 грн.; а 50% втрати ним працездатності - 276,08 грн. х 50% : 100% = 138,04 грн.
Недоплати по ВАТ „Північний ГЗК" за період з 01.04.1996р. по 01.04.2001р. будуть складати:
·з 01.04.1996 року необхідно було виплачувати по 138,04 грн., було виплачено по 104,98 грн., недоплата за 7 місяців складає: 33,06 грн. х7 міс. = 231,42 грн. по 01.11.1996 року;
·з 01.11.1996 року необхідно було виплачувати при К-1,4 по 193,26 грн., фактично було виплачено по 104,98 грн., недоплата за 15 місяців складає: 88,28 грн. х 15 міс. = 1324,20 грн. по 01.02.1998 року;
2
· з 01.02.1998 року необхідно було виплачувати по 193,26 грн., було фактично виплачено при К-1,4 по 146,97 грн., недоплата за 11 місяців складає: 46,29 грн. х 11 міс. = 509,19 грн. по 01.01.1999 року;
· з 01.01.1999 року необхідно було виплачувати при К-1,12 з урахуванням середнього заробітку за січень 1999 року - 406,58 грн. згідно з абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 203,29 грн. (406,58 грн. х 50% : 100%), а було виплачено при К-1,12 по 164,62 грн., і недоплата за 12 місяців складає: 38,67 грн. х 12 міс. = 464,04 грн. по 01.01.2000 року;
· з 01.01.2000 року необхідно було виплачувати при К-1,156 з урахуванням середнього заробітку за січень 2000 року - 493,44 грн. по 235,00 грн., фактично ж було виплачено при К-1,156 по 190,30 грн., недоплата за 15 місяців складає: 44,70 грн. х 15 міс. = 670,50 грн. по 01.04.2001 року.
Загальна сума недоплат по його втраченому заробітку по ВАТ „Північний ГЗК" складає -2967,93 грн.
З 01.04.2001 року виплату страхових сум здійснює відповідач - Фонд соцстрахування. Недоплати по Фонду соцстрахування складають:
· з 01.04.2001 року необхідно було виплачувати по 235,00 грн., а було виплачено по 190,30 грн., недоплата за 11 місяців складає: 44,70 грн. х 11 міс. = 491,70 грн. по 01.03.2002 року;
· з 01.03.2002 року при К-1,193 необхідно було виплачувати по 280,35 грн., а було виплачено по 227,02 грн., недоплата за 12 місяців складає: 53,33 грн. х 12 міс. = 639,96 грн. по 01.03.2003 року;
· з 01.03.2003 року при К-1,182 необхідно було виплачувати по 331;37 грн., а було виплачено по 268,34 грн., недоплата за 12 місяці складає: 63,03 грн. х 12 міс. = 756,36 грн. по 01.03.2004 року;
· з 01.03.2004 року при К-1,152 необхідно було виплачувати по 381,74 грн., а було виплачено по 309,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 72,61 грн. х 12 міс. = 871,32 грн. по 01.03.2005 року;
· з 01.03.2005 року при К-1,238 необхідно було виплачувати по 472,59 грн., а було виплачено по 382,70 грн., недоплата за 12 місяців складає: 89,89 грн. х 12 міс. = 1078,68 грн. по 01.03.2006 року;
· з 01.03.2006 року при К-1,203 необхідно було виплачувати по 568,54 грн, а було виплачено по 460,40 грн., недоплата за 3 місяці складає: 108,14 грн. х 3 міс. = 324,42 грн. по 01.06.2006 року;
З 01.06.2006 року необхідно виплачувати щомісяця по 568,54 грн.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить -4162,44 грн.
Крім того, позивач вважає, що у зв"язку з тим, що відповідачем ВАТ „Північний ГЗК" своєчасно не був застосований коефіцієнт 1,4 на суму втраченого заробітку, він повинен виплатити йому компенсацію за порушення строку виплати недоплат на підставі постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 за період з 01.01.1998 року по 01.04.2001 року:
|
Період, рік |
Сума, на яку нараховується компенсація, грн. |
Коефіцієнт |
Сума компенсації, грн. |
|
січень 1998 |
88,28 |
1,569 |
138,51 |
|
лютий1998 |
88,28 |
1,564 |
72,40 |
|
березень 1998 |
88,28 |
1,559 |
72,17 |
|
квітень 1998 |
88,28 |
1,526 |
70,64 |
|
травень1998 |
88,28 |
1,526 |
70,64 |
|
червень1998 |
88,28 |
1,526 |
70,64 |
|
липень1998 |
88,28 |
1,548 |
71,66 |
|
серпень1998 |
88,28 |
1,543 |
71,42 |
|
вересень1998 |
88,28 |
1,450 |
67,12 |
|
жовтень1998 |
88,28 |
1,307 |
60,50 |
|
листопад 1998 |
88,28 |
1,239 |
57,35 |
|
грудень1998 |
88,28 |
1,168 |
54,07 |
|
січень 1999 |
38,67 |
1,140 |
44,08 |
|
лютий 1999 |
38,67 |
1,119 |
43,27 |
|
березень 1999 |
38,67 |
1,099 |
42,50 |
|
квітень 1999 |
38,67 |
1,051 |
40,64 |
|
травень1999 |
38,67 |
1,002 |
38,75 |
|
червень1999 |
38,67 |
1,000 |
38,67 |
|
липень1999 |
38,67 |
1,020 |
39,44 |
|
серпень1999 |
38,67 |
1,000 |
38,67 |
|
вересень1999 |
38,67 |
0,973 |
37,62 |
|
жовтень1999 |
38,67 |
0,961 |
37,16 |
|
листопад 1999 |
38,67 |
0,897 |
34,69 |
|
грудень1999 |
38,67 |
0,822 |
31,79 |
|
січень 2000 |
44,70 |
0,739 |
33,03 |
|
лютий 2000 |
44,70 |
0,683 |
30,53 |
|
березень 2000 |
44,70 |
0,651 |
29,10 |
|
квітень2000 |
44,70 |
0,623 |
27,85 |
|
травень 2000 |
44,70 |
0,590 |
26,37 |
|
червень2000 |
44,70 |
0,532 |
23,78 |
|
липень2000 |
44,70 |
0,534 |
23,87 |
|
серпень 2000 |
44,70 |
0,534 |
23,87 |
|
вересень2000 |
44,70 |
0,496 |
22,17 |
|
жовтень2000 |
44,70 |
0,475 |
21,23 |
|
листопад 2000 |
44,70 |
0,469 |
20,96 |
|
грудень2000 |
44,70 |
0,446 |
19,94 |
|
січень 2001 |
44,70 |
42,7 : 100 |
19,09 |
|
лютий 2001 |
44,70 |
41,8: 100 |
18,68 |
|
березень 2001 |
44,70 |
41,0 : 100 |
18,33 |
3
Загальна сума компенсації по ВАТ „ПівнГЗК" складає - 1713,20 грн.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача ВАТ „ПівнГЗК" на його користь 2967,93 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.04.1996р. по 01.04.2001р., 1713,20 грн. компенсації за порушення строків виплати недоплат за період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р., а з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі - 4162,44 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.04.2001р. по 01.06.2006р., а також стягувати надалі з 01 червня 2006 року щомісячно з Фонду соцстрахування на його користь по 568,54 грн. - до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Представник позивача за дорученням у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі аргументів, викладених в позові, додавши, що коефіцієнт 1.4 враховано не було, а обмеження стягнення недоплат трирічним терміном до даного спору не стосується. Крім того, представник позивача вказала, що в позові мається арифметична помилка в розрахунку суми недоплати за період з 01.03.2006р. по 01.06.2006р. щодо фактично сплаченої позивачеві за цей період страхової суми: замість 460,40 грн. слід правильно враховувати - 460,37 грн., що підтверджується довідкою про доходи позивача, виданою відповідачем - ФСС. Таким чином, сума недоплат за вказаний період буде складати не 324,42 грн., а 324,51 грн., і загальна сума недоплат позивачу по ФСС складає не 4162,44 грн., а 4162,53 грн. Представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі з урахування вищенаведеної арифметичної помилки в позові.
Представник відповідача ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за дорученням Юфєрєва О.М. у судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що позивач працював помічником та машиністом екскаватора в Першотравневому кар'єрі Північного гірничо-збагачувального комбінату з 1969р. по 1984р. В результаті тривалої роботи (13 років) в шкідливих умовах праці у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання - кохлеарний неврит. Згідно висновку ВТЕК від 28.03.1983 року ОСОБА_1 вперше встановлено втрату 40% професійної працездатності строком, по 26.03.1984 року. Відповідно до діючого на той час законодавства для нарахування суми відшкодування шкоди було взято середній заробіток потерпілого ОСОБА_1 по професії, на якій він ушкодив здоров'я за 12 місяців роботи перед встановленням стійкої втрати працездатності. Сума середнього заробітку склала 333 крб. 58 коп. Наказом по комбінату від 10.06.1983р. №227 ОСОБА_1, з урахуванням 40% втрати професійної працездатності, нараховано щомісячну суму відшкодування шкоди в розмірі 133 крб. 43 коп. Починаючи з 1983р. ця сума сплачувалась потерпілому своєчасно до наступного переогляду. Далі були переогляди у МСЕК:
від 26.03.84р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 26.03.84р. по 20.03.85р.
від 21.03.85р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 20.03.85р. по 11.03.86р.
від 03.03.86р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 11.03.86р. по 09.03.87р.
4
від 05.03.87р. встановлено 35% втрати професійної працездатності з 09.03.87р. по 10.03.88р.
· від 10.05.88р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.88 р. по 10.03.89р.
· від 20.04.89р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.89 р. по 10.03.90р.
· від 04.04.90р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.90 р. по 10.03.91р.
від 03.04.91р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.91р. по 10.03.92р.
· від 31.03.92р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.92р. по 10.03.93р.
· від 24.05.93р. встановлено 45% втрати професійної працездатності з 10.03.93 р. по 10.03.94р.
· від 29.03.94р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 10.03.94 р. по 10.03.96р.
від 19.03.96р. встановлено 50% втрати професійної працездатності з 10.03.96р., безстроково.
Наказами по комбінату позивачу, з урахуванням зміни розміру втрати працездатності, сума відшкодування шкоди перераховувалась. Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. за №276, потерпілому ОСОБА_1 з 01.05.1992р. зроблено перерахунок розміру відшкодування шкоди, виходячи із середньої заробітної плати відповідного працівника, а саме -машиніста екскаватора Першотравневого кар'єру, за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які діяли на той час на підприємстві. Сума середнього заробітку склала 5596 крб. 01 коп. В результаті перерахунку, з урахуванням 25% втрати професійної працездатності, сума відшкодування шкоди склала 1 399 крб. (наказ по комбінату №191 від 01.06.1992р.). Відповідно до Спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету від 25.08.1992р. №138/34, розмір відшкодування шкоди працівникам, які постраждали внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я перераховано, виходячи із середньої заробітної плати відповідного працівника за вересень 1992 року (місяць, в якому рівень середньої заробітної плати був самий високий). Такий перерахунок було зроблено потерпілому ОСОБА_1, в результаті чого середній заробіток склав 17769 крб. Даний середній заробіток є базовим. На підставі вищеназваної спільної постанови, 15.02.94р. видано наказ по комбінату за №33, згідно якого ОСОБА_1 здійснено перерахунок розміру відшкодування шкоди, який склав 7996 крб. Позивач в позовній заяві посилається на «базовий» середній заробіток 10888,88 крб. З позовної заяви не зрозуміло, з яких сум розраховано суму заробітку 10888,88 крб. Як бачимо, базовий середній заробіток, з якого розраховано відшкодування шкоди на ВАТ «Північний ГЗК», вищий, чим той, з якого розраховано відшкодування шкоди позивачем в позовній заяві, тому не зрозуміло, з якого розрахунку позивачем взято середній заробіток 10888,88 крб. В подальшому ВАТ «ПівнГЗК» коригував виплати на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів, які застосовувались на комбінаті з 1992р. по 01.01.2000р. (останнє підвищення), згідно спільних постанов адміністрації та профспілкових комітетів, відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, повязаного з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., з подальшими змінами згідно Постанови КМУ №1100 від 03.10.1997р. 12.06.2002р. особову справу потерпілого ОСОБА_1 з щомісячною страховою сумою 190,26 грн. передано до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі. Справу прийнято Фондом без зауважень. В позовній заяві позивач вказує, що йому стало відомо, що ВАТ «ПівнГЗК» не застосував свого часу на суму втраченого заробітку коефіцієнт підвищення тарифних ставок 1.4 з 1 листопада 1996 року. З даним висновком відповідач не згоден, оскільки середній заробіток, який згідно наказу №33 від 15.02.1994р., складає 17769 крб. на місяць, коригувався з серпня 1992р. на всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які застосовувались на комбінаті. Щодо застосування коефіцієнту 1.4. з 01.11.1996р. по 01.02.1998р. на підставі Спільної постанови №215/55 від 28.11.1996р., то ВАТ «Північний ГЗК» на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, мало статус госпрозрахункового підприємства. Перерахунок розміру відшкодування шкоди на комбінаті відбувався одночасно з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів на підставі спільних постанов адміністрації та профспілкових комітетів шляхом підвищення суми відшкодування шкоди на величину коефіцієнта їх фактичного підвищення. При цьому, на підприємстві тарифні ставки та посадові оклади підвищуються з урахуванням своїх фінансових можливостей. 28.11.1996 року адміністрацією ВАТ "Північний ГЗК" та двома профспілковими комітетами, на підставі галузевої угоди між Міністерством промисловості та ЦК профспілок на 1996 рік щодо доведення заробітної плати до рівня тарифної оплати праці робітників першого розряду з нормальними умовами праці, але не нижче рівня малозабезпеченості, винесено спільну постанову №215/55, згідно якої розмір тарифних
5
ставок та посадових окладів з 02.09.1996 року збільшено в 1.4 рази. В цей же час, відповідно до Колективного договору на 1996 рік, на ВАТ «Північний ГЗК» скасовуються щомісячні доплати на харчування працівникам комбінату в розмірі 40 грн., інші одноразові виплати, при цьому тарифні ставки й посадові оклади доведені до рівня тарифної оплати праці робітників першого розряду з нормальними умовами праці (але не нижче рівня малозабезпеченості), що привело до зміни структури заробітної плати, а не її підвищення. Оскільки розмір заробітної плати в цілому по комбінату фактично не змінився, тому не відбулось і підвищення розміру відшкодування шкоди. Не зважаючи на те, що заробітна плата з 01.01.96р. не підвищилась, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в квітні 1998р. звернулись в комісію по трудовим спорам з заявою про непогодження з нарахуванням регресних сум. 23.04.1998р. відбулось засідання КТС в присутності заявників, адміністрації та представника профспілки. Після обміну думок, комісія винесла рішення, згідно якого з 01 лютого 1998р. розмір відшкодування шкоди працівникам, яким у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, що наступило до 1 грудня 1996 року, збільшити у 1.4 рази. Рішення КТС від 23.04.1998р. доведено до відома всіх потерпілих в результаті трудового каліцтва або профзахворювання, в тому числі і позивача, та позивачем не оскаржувалось. Відповідно до ст.229 КЗпП України, рішення КТС від 23.04.1998р. набуло законної сили та виконано ВАТ «Північний ГЗК» в повному обсязі. Таким чином, по спірному питанню вже існує рішення комісії по трудовим спорам від 23.04.1998р., яке набуло законної сили. Винесення судом рішення по тій самій позовній вимозі з тих самих підстав є порушенням п.2 ст.223 ЦПК України. 20.05.1998р. адміністрацією комбінату та двома профспілковими комітетами на виконання рішення КТС від 23.04.1998р. винесено спільну постанову №95/16, згідно якої з 01 лютого 1998р. розмір відшкодування шкоди працівникам у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, що настало до 1 грудня 1996 року, збільшений у 1.4 рази. Дана спільна постанова позивачем також не оскаржувалась. В позовній заяві питання про її скасування позивач не ставить. Крім цього, в травні 1997 року позивач звертався з заявою до комісії по трудовим спорам з проханням розглянути питання правильності нарахування регресу за період з січня 1993 року по травень 1997 року. Згідно протоколу засідання КТС, комісія вирішила: рекомендувати начальнику юридичного відділу в двотижневий строк додатково розглянути питання правильності нарахування регресу заявнику. Начальником юридичного відділу в КТС було надано роз'яснення щодо правильності нарахування регресних виплат у зв'язку з профзахворюванням ОСОБА_1 Копія відповіді була надіслана заявнику. Дану відповідь позивач не оскаржував. Таким чином, питання про застосування коефіцієнту 1.4 з 01.11.1996 року двічі розглядалось на засіданнях комісії по трудовим спорам. В задоволенні заяви (перший раз - в травні 1997р. - позивачу, другий - в квітні 1998р. - потерпілим, які представляли інтереси всіх постраждалих на виробництві) було відмовлено. Ані в першому, ані в другому випадках рішення КТС не оскаржувались. Крім того, в позовній заяві позивач оспорює застосування коефіцієнту 1.4 з 01.02.1998 року та вважає, що цей коефіцієнт необхідно застосувати з 01.11.1996 року на підставі СПАП від 28.11.1996р. №215/55, а перерахунок суми відшкодування шкоди робить з 01.04.1996 року без будь-яких пояснень та обґрунтувань. У зв'язку з вищевикладеним, з сумою недоплат - 2967,93 грн. ВАТ «Північний ГЗК» не згоден. Тому відсутні й підстави для нарахування компенсації за несвоєчасну виплату «недоплат» на підставі постанови КМУ №1427 від 20.12.1997р. Ст.34 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що «компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством». Згідно п.2 Положення, затвердженого вищевказаною Постановою КМУ, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати проводиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові... Тобто, дана постанова КМУ застосовується на суми, які вже нараховані позивачу або стягнуті на його користь згідно рішення суду та своєчасно не сплачені. Посилання позивача на п. 43 «Правил» є безпідставним, оскільки дана норма передбачає право потерпілого на відшкодування шкоди без обмеження будь-яким строком в разі, коли сума відшкодування шкоди своєчасно не нарахована або не сплачена потерпілому з вини власника підприємства. ОСОБА_1 суми відшкодування шкоди були своєчасно нараховані та сплачувались комбінатом відповідно до чинного законодавства. Таким чином, стягнення компенсації «за порушення строку виплати недоплат» - не передбачено діючим законодавством, і ВАТ «ПівнГЗК» категорично заперечує проти стягнення на користь позивача суми компенсації в розмірі 1713,20 грн. Крім цього, позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності. Згідно п.48 "Правил...", при розгляді позову, необхідно враховувати строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України - три місяці
6
на всі спори в сфері трудового законодавства, крім стягнення заробітної плати. Відповідно до п.1
ст. 233 КЗпП України, робітник може звернутись до суду з заявою про вирішення трудового спору в
тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення його права.
Позивач дізнався про порушення свого права в травні 1997 року, тобто, з дня, коли він звернувся до
КТС з заявою про розгляд питання правомірності нарахування регресу. Таким чином, пропуск строку позовної давності складає 9 років 1 місяць. Статтею 234 КЗпП України передбачено
поновлення строку, пропущеного з поважних причин. Але позивач не ставить питання про
поновлення строку позовної давності. Також п.22 Постанови Пленуму Верховного
Суду України від 27.03.92р. №6 передбачає, що вимоги про
перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум
щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем,
підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років. Про це також йдеться і в журналі «Вісник Верховного Суду України» за 2006 рік за №11, стор. №8 - у витязі із ухвали колегії Суддів палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09 лютого 2006 року щодо вимог потерпілого, які стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (в тому числі и у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів), що при задоволенні позову кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду. У зв'язку з цим, представник комбінату просить суд відмовити позивачу в позові в частині вимог до ВАТ „ПівнГЗК" у повному обсязі.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі за дорученням Димченко О.М. позов не визнала у повному обсязі, суду пояснила, що облікова справа позивача була передана Фонду з 01.04.2001р. з ВАТ „Північний ГЗК" і на момент передачі справи вже була встановлена сума щомісячних страхових виплат - 190,26 грн. Фонд продовжив виплату та починаючи з 01.03.2002р. Фондом були застосовані підвищуючи коефіцієнти: 1,193, 1.182, 1.152, 1.238, 1.203. Свої зобов'язання Фонд виконує, страхові суми позивачеві виплачуються своєчасно і в повному обсязі. Крім того, початкова сума страхових виплат була призначена позивачеві ще в 1990 році, тобто до утворення Фонду соцстрахування. В наступні роки страхові суми коригувалися відповідно до норм Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об'єднаннями і ЦК профспілки металургів і гірників на 1996 рік і наступні роки. За таких підстав позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Представник Фонду соцстрахування просить суд відмовити позивачу в позові до Фонду соцстрахування у повному обсязі.
Вислухавши, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справі судом встановлено, що позивач працював помічником та машиністом екскаватора в Першотравневому кар'єрі Північного гірничо-збагачувального комбінату з 1969р. по 1984р. - а.с.6-9. В результаті тривалої роботи (13 років) в шкідливих умовах праці у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання - кохлеарний неврит. - а.с. 10.
Згідно висновку ВТЕК від 28.03.1983р. ОСОБА_1 вперше встановлено втрату 40% професійної працездатності строком по 26.03.1984 року - а.с. 10.
При подальших медичних переоглядах ВТЕК і МСЕК відсоток втрати позивачем працездатності змінювався:
- висновком ВТЕК від 26.03.84р. позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності з
26.03.84р. по 20.03.85р. - а.с.11.
від 21.03.85р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 20.03.85р. по 11.03.86р. - а.с.12.
від 03.03.86р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 11.03.86р. по 09.03.87р. -а.с.13.
від 05.03.87р. встановлено 35% втрати професійної працездатності з 09.03.87р. по 10.03.88р. - а.с.14-15.
· від 10.05.88р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.88 р. по 10.03.89р. -а.с.16.
· від 20.04.89р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.89 р. по 10.03.90р. -а.с.17
· від 04.04.90р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.90 р. по 10.03.91р. -а.с.18.
від 03.04.91р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.91р. по 10.03.92р.-а.с.19.
7
· від 31.03.92р. встановлено 25% втрати професійної працездатності з 10.03.92 р. по 10.03.93р. -а.с.20.
· від 24.05.93р. встановлено 45% втрати професійної працездатності з 10.03.93 р. по 10.03.94р. -а.с.20.
· від 29.03.94р. встановлено 40% втрати професійної працездатності з 10.03.94 р. по 10.03.96р. -а.с.20.
від 19.03.96р. встановлено 50% втрати професійної працездатності з 10.03.96р., безстроково - а.с.21.
Свого часу, при призначені і корегуванні сум відшкодування позивачу шкоди його здоров"ю, відповідач - ВАТ „Північний ГЗК" не врахував коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди - 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП №215/55 від 28.11.1996 року - а.с.47, чим порушив вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993р. №472.
Крім того, ВАТ „ПівнГЗК" не зробив відносно позивача перерахунок сум відшкодування шкоди згідно постанови КМУ №276 від 26.05.1992 року по базовому заробітку за його професією за січень-квітень 1992 року з 01.05.1992 року, оскільки втрату профпрацездатності позивачу встановлено до 1992 року.
Таким чином, згідно довідки ВАТ „ПівнГЗК" (а.с.22), середній заробіток позивача для перерахунку сум відшкодування шкоди буде складати:
· січень 1992 року - (2791,29 крб + 2815,17 крб + 2705,93 крб): 3 = 2770,80 крб.;
· лютий 1992 року - (6725,25 крб + 6280,98 крб + 7300,16 крб) : 3 = 6768,80 крб.;
· березень 1992 року - (7097,39 крб + 8273,18 крб + 7067,48 крб) : 3 = 7479,35 крб.;
· квітень 1992 року - (26013,50 крб + 26535,30 крб + 27060,90 крб) : 3 = 26536,57 крб.;
Середній заробіток за січень-квітень 1992 року складає: 2770,80 крб. + 6768,80 крб. + 7479,35 крб. + 26536,57 крб. = 10888,88 крб.
Заробіток позивача для перерахунку, з урахування коефіцієнтів підвищення, буде складати: 10888,88 крб. х 1,448 х 1,5 х 1,1 х 1,5 х 2,0 х 2,89 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 3,4 = 27608078 крб. або 276,08 грн.; а 50% втрати ним працездатності - 276,08 грн. х 50% : 100% = 138,04 грн.
Недоплати позивачу по ВАТ „ПівнГЗК" з 01.04.1996р. по 01.04.2001р. згідно СПАП та наказів по комбінату (а.с.25-27,48-51) складуть:
· з 01.04.1996 року необхідно було виплачувати по 138,04 грн., було виплачено по 104,98 грн., недоплата за 7 місяців складає: 33,06 грн. х 7 міс. = 231,42 грн. по 01.11.1996 року;
· з 01.11.1996 року необхідно було виплачувати при К-1,4 по 193,26 грн., фактично було виплачено по 104,98 грн., недоплата за 15 місяців складає: 88,28 грн. х 15 міс. = 1324,20 грн. по 01.02.1998 року;
· з 01.02.1998 року необхідно було виплачувати по 193,26 грн., було фактично виплачено при К-1,4 по 146,97 грн., недоплата за 11 місяців складає: 46,29 грн. х 11 міс. = 509,19 грн. по 01.01.1999 року;
· з 01.01.1999 року необхідно було виплачувати при К-1,12 з урахуванням середнього заробітку за січень 1999 року - 406,58 грн. згідно з абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 203,29 грн. (406,58 грн. х 50% : 100%), а було виплачено при К-1,12 по 164,62 грн., і недоплата за 12 місяців складає: 38,67 грн. х 12 міс. = 464,04 грн. по 01.01.2000 року;
· з 01.01.2000 року необхідно було виплачувати при К-1,156 з урахуванням середнього заробітку за січень 2000 року - 493,44 грн. по 235,00 грн., фактично ж було виплачено при К-1,156 по 190,30 грн., недоплата за 15 місяців складає: 44,70 грн. х 15 міс. = 670,50 грн. по 01.04.2001 року.
Загальна сума недоплат позивачу по ВАТ „ПівнГЗК" за вказаний період складає - 2967,93 грн.
З 01.04.2001 року, згідно спеціального Закону України, виплату страхових сум потерпілим здійснює відповідач по справі - Фонд соцстрахування.
Недоплати позивачу по Фонду соцстрахування, з урахуванням арифметичної помилки в позові в розрахунку суми недоплати за період з 01.03.2006р. по 01.06.2006р. щодо фактично сплаченої позивачеві за цей період страхової суми, складуть:
· з 01.04.2001 року необхідно було виплачувати по 235,00 грн., а було виплачено по 190,30 грн., недоплата за 11 місяців складає: 44,70 грн. х 11 міс. = 491,70 грн. по 01.03.2002 року;
· з 01.03.2002 року при К-1,193 необхідно було виплачувати по 280,35 грн., а було виплачено по 227,02 грн., недоплата за 12 місяців складає: 53,33 грн. х 12 міс. = 639,96 грн. по 01.03.2003 року;
з 01.03.2003 року при К-1,182 необхідно було виплачувати по 331,37 грн., а було виплачено по 268,34 грн., недоплата за 12 місяці складає: 63,03 грн. х 12 міс. = 756,36 грн. по 01.03.2004 року;
8
· з 01.03.2004 року при К-1,152 необхідно було виплачувати по 381,74 грн., а було виплачено по 309,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 72,61 грн. х 12 міс. = 871,32 грн. по 01.03.2005 року;
· з 01.03.2005 року при К-1,238 необхідно було виплачувати по 472,59 грн., а було виплачено по 382,70 грн., недоплата за 12 місяців складає: 89,89 грн. х 12 міс. = 1078,68 грн. по 01.03.2006 року;
· з 01.03.2006 року при К-1,203 необхідно було виплачувати по 568,54 грн, а було виплачено по 460,37 грн., недоплата за 3 місяці складає: 108,17 грн. х3 міс. = 324,51 грн. по 01.06.2006 року.
Загальна сума недоплат позивачу по його втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить - 4162,53 грн., а з 01.06.2006 року позивачу необхідно виплачувати щомісяця по 568,54 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Разом з тим, суд не може стягнути з відповідачів на користь позивача вищеприведені суми за весь період недоплат, оскільки згідно ст.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. (з наступними змінами), що діяли на момент незастосування ВАТ „Північний ГЗК" спірного коефіцієнту 1.4 - виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача.
Вимоги щодо стягнення недоплат не більше, ніж за три роки, які передували зверненню особою з позовом до суду про перерахунок, викладено також в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (з наступними змінами).
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі недоплати страхових сум за три роки до дня звернення з позовом до суду, тобто за період з 01.07.2003р. (оскільки позов надійшов до суду в червні 2006 року) по 01.06.2006р. (оскільки позивач просить стягнути недоплати до 01.06.2006р., а суд не може вийти за межі позовних вимог згідно ст.11 ЦПК України). Розмір недоплат страхових сум за вказаний трирічний період становить - 2778,75 грн. із розрахунку:
· з 01.07.2003 року при К-1,182 необхідно було виплачувати по 331,37 грн., а було виплачено по 268,34 грн., недоплата за 8 місяці складає: 63,03 грн. х 8 міс. = 504,24 грн. по 01.03.2004 року;
· з 01.03.2004 року при К-1,152 необхідно було виплачувати по 381,74 грн., а було виплачено по 309,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 72,61 грн. х 12 міс. = 871,32 грн. по 01.03.2005 року;
· з 01.03.2005 року при К-1,238 необхідно було виплачувати по 472,59 грн., а було виплачено по 382,70 грн., недоплата за 12 місяців складає: 89,89 грн. х 12 міс. = 1078,68 грн. по 01.03.2006 року;
· з 01.03.2006 року при К-1,203 необхідно було виплачувати по 568,54 грн, а було виплачено по 460,37 грн., недоплата за 3 місяці складає: 108,17 грн. х 3 міс. = 324,51 грн. по 01.06.2006 року.
При цьому, на користь позивача з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі щомісяця слід стягувати по 568 грн. 54 коп., починаючи з 01.06.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
З урахуванням вимог п.43 вищевказаних „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (знаступними змінами), в іншій частині позову про: стягнення недоплат з ВВД ФСС за період з 01.04.2001р. по 01.07.2003р., з ВАТ „Північний ГЗК" - у повному обсязі, а також стягнення з відповідача ВАТ „Північний ГЗК" компенсації за порушення строків виплати недоплат - необхідно відмовити.
Крім того, ще однією підставою відмови в позові в частині стягнення компенсації з ВАТ „Північний ГЗК", окрім вищевказаного законодавчого обмеження стягнення недоплат трирічним строком до дня звернення до суду з позовом, є те, що постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та від 21.02.2001 року №159 передбачають можливість компенсації за порушення строків виплати тільки нарахованих доходів. В даному ж випадку за період січня 1998р. - березня 2001р., за який позивач просить стягнути з відповідачів компенсацію, недоплати позивачу нараховані не були.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить з того, що відповідно п.43 зазначених вище „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., позивач ОСОБА_1, а також відповідно до ст.4 Декрету КМУ „Про державне
9
мито" - позивач ОСОБА_1 і Фонд соцстрахування звільнені від сплати державного мита (судового збору). Оскільки позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково (тільки до ВВД ФСС і в межах трирічного терміну до дня звернення до суду з позовом), відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
Разом з тим, відповідно до ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення компенсацій працівникам, відшкодування за затримку їх виплати, а також про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я. В зв"язку з частковим задоволенням позову до ВВД ФСС, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1,50 грн. слід стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі.
На підставі викладеного, у відповідності з п.п.23,28,43,48 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р., керуючись ст.ст. 10,11,60,79,81,88,169,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 2778 грн. 75 коп. заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 01.07.2003р. по 01.06.2006р., а також стягувати щомісяця по 568 грн. 54 коп., починаючи з 01.06.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В іншій частині позову - відмовити.
Суми стягнуто без урахування податків і обов'язкових платежів.
Судовий збір відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
- Номер: 2-во/670/2/18
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 2-207/2007
- Суд: Віньковецький районний суд Хмельницької області
- Суддя: Потьомкін О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.03.2018
- Дата етапу: 12.04.2018