Справа №2-172
2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„29" березня 2007 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Потьомкіна О.П.
при секретарі - Паращенко В.Д.
за участю представників: позивача - ОСОБА_2
відповідачів - Юфєрєвої О.М., Димченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю, -
ВСТАНОВИВ:
28.04.2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю - а.с.2-5.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові вказав, що він працював водієм „БелАЗ" ГТЦ Тернівського РУ ВАТ „Північний ГЗК" та водієм „БелАЗ" гірничого цеху №1 ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром" і йому вперше згідно висновку МСЕК від 25.10.1995 року встановлена втрата профпрацездатності у зв"язку з профзахворюванням в 25%. Надалі, при переоглядах відсоток втрати профпрацездатності змінювався: з 03.12.1996 року - 35%, з 01.12.1999 року - 40%, а з 01.12.2003 року - 40% безстроково. Вина кожного з підприємств в профзахворюванні з урахуванням строку роботи на них становить: ВАТ „ПівнГЗК" - 81%, ВАТ „Кривбасвибухпром"- 19%.
Свого часу відповідач - ВАТ „Північний ГЗК", не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП №215/55 від 28.11.1996 року, чим порушив вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472. Для даного перерахунку слід взяти середній заробіток по ВАТ „Кривбасвибухпром", що вказаний в наказі ВАТ „ПівнГЗК" від 27.12.1995 року №592 в розмірі 22598000 крб. станом на 01.10.1995 року. Таким чином, його заробіток для перерахунку з урахуванням усіх інших коефіцієнтів підвищення та з урахуванням коефіцієнту 3,4 по комбінату з грудня 1995 року буде складати: 225,98 грн. х 3,4 = 768,33 грн.; а 25% втрати ним працездатності -786,33 грн. х 25% : 100% х 81% (вина ВАТ „ПівнГЗК") : 100% = 155,59 грн.
Таким чином, недоплати по ВАТ „Північний ГЗК" складуть:
·з 01.11.1995р. йому необхідно було виплачувати при К-3,4 по 155,59 грн., фактично виплачено по 59,49 грн., недоплата за 11 місяців складає: 96,10 грн. х 11 міс. = 1057,10 грн. по 01.11.1996р.;
·з 01.11.1996р. необхідно було виплачувати при К-1,4 по 217,83 грн., було виплачено по 59,49 грн., недоплата за 1 місяць 2 дні складає: 158,34 грн. + (158,34 грн. х 2 дні : 31 день = 10,21 грн.) = 168,55 грн. по 03.12.1996р.
З 03.12.1996р. при медичному переогляді йому встановлена втрата профпрацездатності в 35%, що в грошовому перерахунку становить 304,96 грн.
2
· з 03.12.1996р. необхідно було виплачувати по 304,96 грн., було виплачено по 83,28 грн., недоплата за 13 місяців 29 днів складає: 221,68 грн. х 13 міс. = 2881,84 грн. + (221,68 грн. х 29 днів : 31 день = 207,38 грн.) = 3089,22 грн. по 01.02.1998р.;
· з 01.02.1998р. необхідно було виплачувати по 304,96 грн., виплачено при К-1,4 по 116,59 грн., недоплата за 11 місяців складає: 188,37 грн. х 11 міс. = 2072,07 грн. по 01.01.1999р.;
· з 01.01.1999р. необхідно було виплачувати при К-1,12 з урахуванням середнього заробітку -413,73 грн. згідно абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 304,96 грн., було виплачено по 130,58 грн., недоплата за 11 місяців складає: 174,38 грн. х 11 міс. = 1918,18 грн. по 01.12.1999р.
З 01.12.1999р. при медичному переогляді йому встановлена втрата профпрацездатності в 40%, що в грошовому перерахунку становить - 348,52 грн.
· з 01.12.1999р. необхідно було виплачувати по 348,52 грн., фактично було виплачено по 134,05 грн., недоплата за 1 місяць складає - 214,47 грн. по 01.01.2000р.;
· з 01.01.2000р. необхідно було виплачувати при К-1,156 з урахуванням середнього заробітку за січень 2000 року 426,00 грн. згідно абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 348,52 грн., виплачено при К-1,156 по 138,02 грн., недоплата за 15 місяців складає: 210,50 грн. х 15 міс. = 3157,50 грн. по 01.04.2001р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по ВАТ „Північний ГЗК" складає -11680,09 грн.
З 01.04.2001р. виплату страхових сум постраждалим на виробництві здійснює відповідач -Фонд соцстрахування. До ВВД ФСС були передані наступні суми відшкодування шкоди: 31,60 грн. по ВАТ „Кривбасвибухпром" та 138,02 грн. по ВАТ „Північний ГЗК". Однак, згідно вищевказаних розрахунків, страхові виплати повинні складати: 31,60 грн. - сума шкоди по ВАТ „Кривбасвибухпром" та 348,52 грн. - по ВАТ „Північний ГЗК", загальна сума - 380,12 грн. (31,60 грн. + 348,52 грн.).
Таким чином, недоплати по Фонду соцстрахування складуть:
· з 01.04.2001р. йому необхідно було виплачувати по 380,12 грн., було виплачено по 169,62 грн., недоплата за 11 місяців складає: 210,50 грн. х 11 міс. = 2315,50 грн. по 01.03.2002р.;
· з 01.03.2002р. при К-1,193 необхідно було виплачувати по 453,48 грн, виплачено при К-1,193 по 202,36 грн., недоплата за 12 місяців складає: 251,12 грн. х 12 міс. = 3013,44 грн. по 01.03.2003р.;
· з 01.03.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 536,01 грн., фактично виплачено при К-1,182 по 239,19 грн., недоплата за 12 місяці складає: 296,82 грн. х 12 міс. = 3561,84 грн. по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 617,48 грн., було виплачено при К-1,152 по 275,55 грн., недоплата за 12 місяців складає: 341,93 грн. х 12 міс. = 4103,16 грн. по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 764,44 грн., виплачено фактично при К-1,238 по 341,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 423,31 грн. х 12 міс. = 5079,72 грн. по 01.03.2006р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить -18073,66 грн. та з 01.03.2006р. йому необхідно виплачувати щомісяця по 764,44 грн.
Крім того, позивач вважає, що у зв"язку з тим, що відповідачем ВАТ „Північний ГЗК" своєчасно не був застосований коефіцієнт 1,4 на суму втраченого заробітку, він повинен виплатити йому компенсацію за порушення строку виплати недоплат на підставі постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 за період з 01.01.1998р. по 01.04.2001D.:
|
Період, рік |
Сума, на яку нараховується компенсація, грн. |
Коефіцієнт |
Сума компенсації, грн. |
|
січень 1998 |
221,68 |
1,586 |
351,58 |
|
лютий 199 8 |
221,68 |
1,581 |
297,81 |
|
березень 1998 |
221,68 |
1,576 |
296,87 |
|
квітень 1998 |
221,68 |
1,544 |
290,84 |
|
травень1998 |
221,68 |
1,544 |
290,84 |
|
червень1998 |
221,68 |
1,544 |
290,84 |
|
липень1998 |
221,68 |
1,566 |
294,99 |
|
серпень1998 |
221,68 |
1,561 |
294,04 |
|
вересень1998 |
221,68 |
1,467 |
276,34 |
|
жовтень1998 |
221,68 |
1,323 |
249,21 |
|
листопад 1998 |
221,68 |
1,255 |
236,40 |
|
грудень1998 |
221,68 |
1183 |
222,84 |
|
січень 1999 |
174,38 |
1,156 |
201,58 |
|
лютий1999 |
174,38 |
1,135 |
197,92 |
|
березень 1999 |
174,38 |
1,114 |
194,26 |
|
квітень 1999 |
174,38 |
1,066 |
185,89 |
|
травень1999 |
174,38 |
1,017 |
177,34 |
|
червень1999 |
174,38 |
1,015 |
176,99 |
|
липень1999 |
174,38 |
1,035 |
180,48 |
|
серпень1999 |
174,38 |
1,015 |
176,99 |
|
вересень1999 |
174,38 |
0,987 |
172,11 |
|
жовтень1999 |
174,38 |
0,966 |
168,45 |
|
листопад 1999 |
174,38 |
0,911 |
158,86 |
|
грудень1999 |
214,47 |
0,836 |
179,30 |
|
січень 2000 |
210,50 |
0,750 |
157,87 |
|
лютий 2000 |
210,50 |
0,694 |
146,09 |
|
березень 2000 |
210,50 |
0,662 |
139,35 |
|
квітень2000 |
210,50 |
0,633 |
133,25 |
|
травень 2000 |
210,50 |
0,601 |
126,51 |
|
червень2000 |
210,50 |
0,543 |
114,30 |
|
липень2000 |
210,50 |
0,544 |
114,51 |
|
серпень 2000 |
210,50 |
0,544 |
114,51 |
|
вересень2000 |
210,50 |
0,506 |
106,51 |
|
жовтень2000 |
210,50 |
0,485 |
102,09 |
|
листопад 2000 |
210,50 |
0,479 |
100,83 |
|
грудень2000 |
210,50 |
0,455 |
95,78 |
|
січень 2001 |
210,50 |
43,7 : 100 |
91,99 |
|
лютий 2001 |
210,50 |
42,8 : 100 |
90,09 |
|
березень 2001 |
210,50 |
42,0 : 100 |
88,41 |
3
Загальна сума компенсації по ВАТ „ПівнГЗК" складає - 7284,86 грн.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача ВАТ „ПівнГЗК" на його користь 11680,09 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.12.1995р. по 01.04.2001р., 7284,86 грн. компенсації за порушення строків виплати недоплат за період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р., а з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області - 18073,66 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.04.2001р. по 01.03.2006р., а також стягувати надалі з 01 березня 2006 року щомісячно з Фонду соцстрахування на його користь по 764,44 грн. - до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Представник позивача за дорученням у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі аргументів, викладених в позові, зауваживши, що в позові мається описка в сумі середнього заробітку позивача в розрахунку 25% втрати працездатності: помилково вказано „786,33 грн." замість правильного „768,33 грн." Ця описка на результати розрахунків не вплинула. Просить суд задовольнити позов свого довірителя у повному обсязі з урахуванням вказаної описки в позові.
Представник відповідача ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за дорученням у судовому засіданні позов не визнала, підтримавши свої письмові заперечення у повному обсязі (а.с.74-79) та вказавши, що позивач працював водієм автомобіля „БелАЗ" по вивозу гірничої маси з кар'єру ГТЦ-1 ВАТ „Північний ГЗК" з 19.10.1973р. по 05.08.1991р. В період роботи позивачеві було встановлено професійне захворювання - вібраційна хвороба 1-го ступеню, яка виникла в результаті тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ВАТ „ПівнГЗК" протягом 17 років 10 місяців, а також на ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром" протягом 4 років 2 місяців. З урахуванням тривалості роботи на кожному підприємству встановлено ступінь відповідальності в профзахворюванні, яке отримав ОСОБА_1 за час роботи на ВАТ „ПівнГЗК" - 81%, на ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром" - 19%. Згідно висновку ВТЕК від 25.10.1995р. потерпілому ОСОБА_1 встановлено 25% втрати профпрацездатності строком до 01.11.1996р. В 1997 році позивачеві встановлено 35% втрати профпрацездатності, з 1999 року -40%; а з 01.12.2003р. - 40% безстроково. Оскільки на момент первинного встановлення втрати профпрацездатності ОСОБА_1 на ВАТ „Північний ГЗК" вже не працював, його середній
4
заробіток розраховано по ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром", який склав 22598000 крб. Наказом по ВАТ „ПівнГЗК" від 27.12.1995р. №592 відповідно до п.п.9,10 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993р. №472, з подальшими змінами та доповненнями, згідно постанови КМУ від 03.10.1997р. №1100, з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності, середньомісячного заробітку та ступеню вини підприємства, позивачу розраховано суму одноразової допомоги в розмірі 4576610000 крб. та щомісячних виплат відшкодування шкоди в розмірі 4576000 грн. В подальшому щомісячні суми відшкодування шкоди коригувалися на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів, починаючи з 01.12.1995р. по 01.01.2000р. - останнє підвищення тарифних ставок та посадових окладів на ВАТ „ПівнГЗК". 27.12.2001р. особову справу потерпілого ОСОБА_1 передано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Кривому Розі з щомісячною страховою сумою -138,02 грн. Справу прийнято Фондом соцстрахування без зауважень. ВАТ „Північний ГЗК" призначив та виплачував збитки, завдані здоров"ю позивача в результаті професійного захворювання, відповідно до чинного законодавства. Щодо застосування К-1,4 з листопада 1996 року, то в порушення вимог ст.119 ЦПК України позивач в позовній заяві не виклав обставин, якими обґрунтовує свої позовні вимоги та не зазначив докази, які підтверджують обставини, вказані в позовній заяві. Так, в позові позивач вказує, що йому стало відомо, що ВАТ „Північний ГЗК" не врахував свого часу на суму втраченого заробітку коефіцієнт підвищення тарифних ставок 1,4 з листопада 1996 року, а перерахунок суми відшкодування шкоди робить не з 01.11.1996 року з урахування К-1,4, а з 01.12.1995 року з урахування коефіцієнту 3,4, не посилаючись, при цьому, на докази щодо застосування даного коефіцієнту. Відповідно до абз.5 п.28 „Правил відшкодування шкоди...", перерахунок розміру відшкодування шкоди провадиться в разі ... підвищення тарифних ставок та посадових окладів працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. ВАТ „Північний ГЗК" на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності мало статус госпрозрахункового підприємства. Перерахунок розміру відшкодування шкоди здоров"ю на комбінаті відбувався одночасно з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів на підставі спільних постанов адміністрації та профспілкових комітетів шляхом підвищення суми відшкодування на величину коефіцієнта їх фактичного підвищення. При цьому, на підприємстві тарифні ставки та посадові оклади підвищуються з урахуванням своїх фінансових можливостей. 28.11.1996 року адміністрацією ВАТ „Північний ГЗК" та двома профкомами на підставі галузевої угоди між Мінпромполітики та ЦК профспілок на 1996 рік щодо доведення заробітної плати до рівня тарифної оплати праці робітників першого розряду з нормальними умовами праці, але не нижче рівня малозабезпеченості, винесено спільну постанову за №215/55, згідно якої розмір тарифних ставок та посадових окладів з 20.09.1996 року збільшено в 1,4 рази. З урахуванням того, що змінилася сама структура заробітної плати, а не її розмір, не було необхідності в підвищенні і „регресних" виплат. 23.04.1998 року відбулося засідання КТС комбінату, на якому прийнято рішення: з 01.02.1998 року розмір відшкодування шкоди працівникам, яким у зв"язку з ушкодженням здоров'я внаслідок каліцтва чи профзахворювання, що настало до 01.12.1996 року, збільшити в 1,4 рази. Це рішення виконано ВАТ „Північний ГЗК" у повному обсязі. 20.05.1998 року адміністрацією ВАТ „Північний ГЗК" та двома профкомами на виконання рішення КТС від 23.04.1998 року винесено спільну постанову №95/16, згідно якої з 01.02.1998 року розмір відшкодування шкоди працівникам, яким у зв"язку з ушкодженням здоров'я внаслідок каліцтва чи профзахворювання, що настало до 01.12.1996 року, збільшено в 1,4 рази. Таким чином, по спірному питанню вже існує рішення комісії по трудовим спорам від 23.04.1998 року, яке відповідно до ст.229 КЗпП України набуло законної сили і винесення судом рішення по тій самій позовній вимозі з тих самих підстав - є порушенням п.2 ст.223 ЦПК України. Дана спільна постанова позивачем не оскаржувалася і в позовній заяві питання про її скасування не ставиться. Тому, з сумою недоплат 11680,09 грн. ВАТ „Північний ГЗК" не згоден. Крім того, позивач просить стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату недоплат. Однак, підстави для стягнення компенсації відсутні, тому вимоги позивача в цій частині позову незаконні. Так, Статтею 34 Закону України „Про оплату праці" передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно п.2 Положення, затвердженого даною постановою, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати проводиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові... Тобто, дана постанова застосовується на суми, які вже нараховані позивачу або стягнуті на його користь рішенням суду та своєчасно не сплачені.
5
Позивачеві ж суми відшкодування шкоди були своєчасно нараховані та сплачені. Таким чином, стягнення компенсації за порушення строку виплати недоплат не передбачено законодавством. Крім цього, позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності. При вирішенні позову ОСОБА_1 необхідно враховувати строк позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України - три місяці на всі спори в сфері трудового законодавства, крім стягнення заробітної плати. Відповідно до п.1 ст.233 КЗпП України, робітник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Позивач повинен був дізнатися про порушення його права в квітні 1998 року, з дня, коли відбулося засідання КТС і коли йому згідно СПАП від 23.04.1998р №95/16 суму „регресу" 62,97 грн. підвищено на К-1,4 і сума „регресу" стала 88,16 грн. Таким чином, пропуск строку позовної давності складає 7 років. Статтею 234 КЗпП України передбачено поновлення строку, пропущеного з поважних причин. Позивач не ставить питання про поновлення строку позовної давності. Крім того, п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6, передбачено, що вимоги перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача в частинні стягнення з ВАТ „Північний ГЗК" недоплат і компенсації не підлягають задоволенню. У зв'язку з цим, представник комбінату просить суд відмовити позивачу в позові в частині вимог до ВАТ „ПівнГЗК" у повному обсязі.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі за дорученням позов не визнала у повному обсязі, суду пояснила, що облікова справа позивача була передана Фонду 27.12.2001р. з ВАТ „Північний ГЗК" і на момент передачі справи вже була встановлена сума щомісячних страхових виплат - 169,62 грн. Фонд продовжив виплату та починаючи з 01.03.2002р. Фондом були застосовані підвищуючи коефіцієнти: 1,193, 1.182, 1.152, 1.238, 1.203. Свої зобов'язання Фонд виконує, страхові суми позивачеві виплачуються своєчасно і в повному обсязі. Крім того, початкова сума страхових виплат була призначена позивачеві ще в 1995 році, тобто до утворення Фонду соцстрахування. В наступні роки страхові суми коригувалися відповідно до норм Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об'єднаннями і ЦК профспілки металургів і гірників на 1996 рік і наступні роки. За таких підстав позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Представник Фонду соцстрахування просить суд відмовити позивачу в позові до Фонду соцстрахування у повному обсязі.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів -ВАТ „Промислово-виробниче підприємство „Кривбасвибухпром" в судове засідання не з'явився, заступник голови правління звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи - а.с.63,66. Тому, відповідно до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника третьої особи ВАТ „ПВП „Кривбасвибухпром", що не оспорюється учасниками судового розгляду.
Вислухавши, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справі судом встановлено, що позивач працював водієм автомобіля „БелАЗ" по вивозу гірничої маси з кар'єру ГТЦ-1 ВАТ „Північний ГЗК" з 1973р. по 1991р., потім водієм „БелАЗ" гірничого цеху №1 ВАТ „ПВП „Кривбасвибухпром" - а.с.6-15.
В період роботи вже на ВАТ „ПВП „Кривбасвибухпром" позивачеві встановлено професійне захворювання - вібраційна хвороба 1-го ступеню, яка виникла в результаті тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ВАТ „ПівнГЗК" протягом 214 місяців, а також на ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром" протягом 50 місяців. З урахуванням тривалості роботи на кожному підприємству встановлено ступінь відповідальності в профзахворюванні, яке отримав ОСОБА_1 за час роботи на ВАТ „ПівнГЗК" - 81%, на ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром" - 19% (акт від 12.12.1995р.-а.с.22).
Згідно висновку ВТЕК від 25.10.1995р. потерпілому ОСОБА_1 встановлено 25% втрати профпрацездатності строком до 01.11.1996р. - а.с.16. В 1997 році позивачеві встановлено 35% втрати профпрацездатності, з 1999 року - 40% (а.с. 17-21), а з 01.12.2003р. - 40% безстроково (а.с.55).
Суд вважає, що свого часу, при призначені і корегуванні сум відшкодування позивачу шкоди його здоров"ю, відповідачем - ВАТ „Північний ГЗК" не враховано коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди - 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП №215/55 від 28.11.1996 року - а.с.45, чим порушено вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993р. №472.
6
Для даного перерахунку необхідно взяти середній заробіток по професії позивача на ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром", що вказаний в наказі ВАТ „Північний ГЗК" від 27.12.1995 року №592 в розмірі 22598000 крб. станом на 01.10.1995 року - а.с.23. Таким чином, заробіток позивача для перерахунку з урахуванням усіх інших коефіцієнтів підвищення та з урахуванням коефіцієнту 3,4 по комбінату з грудня 1995 року, таблиці коефіцієнтів та СПАП (а.с.39-47) буде складати: 225,98 грн. х 3,4 = 768,33 грн.; а 25% втрати позивачем працездатності - 768,33 грн. х 25% : 100% х 81% (вина ВАТ „ПівнГЗК") : 100% = 155,59 грн.
Таким чином, недоплати позивачу по ВАТ „Північний ГЗК" складуть:
· з 01.11.1995р. позивачу необхідно було виплачувати при К-3,4 по 155,59 грн., фактично виплачено по 59,49 грн., недоплата за 11 місяців складає: 96,10 грн. х 11 міс. = 1057,10 грн. по 01.11.1996р.;
· з 01.11.1996р. необхідно було виплачувати при К-1,4 по 217,83 грн., було виплачено по 59,49 грн., недоплата за 1 місяць 2 дні складає: 158,34 грн. + (158,34 грн. х 2 дні: 31 день = 10,21 грн.) = 168,55 грн. по 03.12.1996р.
З 03.12.1996р. при медичному переогляді позивачу встановлена втрата профпрацездатності в 35%, що в грошовому перерахунку становить 304,96 грн.
· з 03.12.1996р. необхідно було виплачувати по 304,96 грн., було виплачено по 83,28 грн., недоплата за 13 місяців 29 днів складає: 221,68 грн. х 13 міс. = 2881,84 грн. + (221,68 грн. х 29 днів : 31 день = 207,38 грн.) = 3089,22 грн. по 01.02.1998р.;
· з 01.02.1998р. необхідно було виплачувати по 304,96 грн., виплачено при К-1,4 по 116,59 грн., недоплата за 11 місяців складає: 188,37 грн. х 11 міс. = 2072,07 грн. по 01.01.1999р.;
· з 01.01.1999р. необхідно було виплачувати при К-1,12 з урахуванням середнього заробітку -413,73 грн. згідно абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 304,96 грн., було виплачено по 130,58 грн., недоплата за 11 місяців складає: 174,38 грн. х 11 міс. = 1918,18 грн. по 01.12.1999р.
З 01.12.1999р. при медичному переогляді позивачу встановлена втрата профпрацездатності в 40%, що в грошовому перерахунку становить - 348,52 грн.
· з 01.12.1999р. необхідно було виплачувати по 348,52 грн., фактично було виплачено по 134,05 грн., недоплата за 1 місяць складає - 214,47 грн. по 01.01.2000р.;
· з 01.01.2000р. необхідно було виплачувати при К-1,156 з урахуванням середнього заробітку за січень 2000 року 426,00 грн. згідно абз.6 п.28 „Правил відшкодування шкоди..." по 348,52 грн., виплачено при К-1,156 по 138,02 грн., недоплата за 15 місяців складає: 210,50 грн. х 15 міс. = 3157,50 грн. по 01.04.2001р.
Загальна сума недоплат позивачу по його втраченому заробітку по ВАТ „Північний ГЗК" складає-11680,09 грн.
З 01.04.2001р., згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", виплату страхових сум постраждалим на виробництві здійснює відповідач - Фонд соцстрахування. До ВВД ФСС були передані наступні суми відшкодування шкоди позивачу: 31,60 грн. по ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром" та 138,02 грн. по ВАТ „Північний ГЗК". Однак, згідно вищевказаних судом розрахунків, страхові виплати повинні складати: 31,60 грн. - сума шкоди по ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром" та 348,52 грн. - по ВАТ „Північний ГЗК", загальна сума - 380,12 грн. (31,60 грн. + 348,52 грн.).
Таким чином, недоплати позивачу по Фонду соцстрахування складуть:
· з 01.04.2001р. позивачу необхідно було виплачувати по 380,12 грн., було виплачено по 169,62 грн., недоплата за 11 місяців складає: 210,50 грн. х 11 міс. = 2315,50 грн. по 01.03.2002р.;
· з 01.03.2002р. при К-1,193 необхідно було виплачувати по 453,48 грн, виплачено при К-1,193 по 202,36 грн., недоплата за 12 місяців складає: 251,12 грн. х 12 міс. = 3013,44 грн. по 01.03.2003р.;
· з 01.03.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 536,01 грн., фактично виплачено при К-1,182 по 239,19 грн., недоплата за 12 місяців складає: 296,82 грн. х 12 міс. = 3561,84 грн. по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 617,48 грн., було виплачено при К-1,152 по 275,55 грн., недоплата за 12 місяців складає: 341,93 грн. х 12 міс. = 4103,16 грн. по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 764,44 грн., виплачено фактично при К-1,238 по 341,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 423,31 грн. х 12 міс. = 5079,72 грн. по 01.03.2006р.
Загальна сума недоплат позивачу по його втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить - 18073,66 грн. та з 01.03.2006р. позивачу необхідно виплачувати щомісяця по 764,44 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
7
Разом з тим, суд не може стягнути з відповідачів на користь позивача вищеприведені суми за весь період недоплат, оскільки згідно ст.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. (з наступними змінами), що діяли на момент незастосування ВАТ „Північний ГЗК" спірного коефіцієнту 1.4 -виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача.
Вимоги щодо стягнення недоплат не більше, ніж за три роки, які передували зверненню особою з позовом до суду про перерахунок, викладено також в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (з наступними змінами).
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі недоплати страхових сум за три роки до дня звернення з позовом до суду, тобто за період з 01.05.2003р. (оскільки позов надійшов до суду в квітні 2006 року) по 01.03.2006р. (оскільки позивач просить стягнути недоплати до 01.03.2006р., а суд не може вийти за межі позовних вимог згідно ст.11 ЦПК України). Розмір недоплат страхових сум за вказаний трирічний період становить - 12151,08 грн. із розрахунку:
· з 01.05.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 536,01 грн., фактично виплачено при К-1,182 по 239,19 грн., недоплата за 10 місяців складає: 296,82 грн. х 10 міс. = 2968,20 грн. по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 617,48 грн., було виплачено при К-1,152 по 275,55 грн., недоплата за 12 місяців складає: 341,93 грн. х 12 міс. = 4103,16 грн. по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 764,44 грн., виплачено фактично при К-1,238 по 341,13 грн., недоплата за 12 місяців складає: 423,31 грн. х 12 міс. = 5079,72 грн. по 01.03.2006р.
При цьому, на користь позивача з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі щомісяця слід стягувати по 764 грн. 44 коп., починаючи з 01.03.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
З урахуванням вимог п.43 вищевказаних „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (знаступними змінами), в іншій частині позову про: стягнення недоплат з ВВД ФСС за період з 01.04.2001р. по 01.05.2003р., з ВАТ „Північний ГЗК" - у повному обсязі, а також стягнення з відповідача ВАТ „Північний ГЗК" компенсації за порушення строків виплати недоплат в розмірі 7284,86 грн. за період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р. - необхідно відмовити.
Крім того, ще однією підставою відмови в позові в частині стягнення компенсації з ВАТ „Північний ГЗК", окрім вищевказаного законодавчого обмеження стягнення недоплат трирічним строком до дня звернення до суду з позовом, є те, що постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та від 21.02.2001 року №159 передбачають можливість компенсації за порушення строків виплати тільки нарахованих доходів, В даному ж випадку за період січня 1998р. - березня 2001р., за який позивач просить стягнути з ВАТ „ПівнГЗК" компенсацію, недоплати позивачу до цього часу нараховані не були, що виключає можливість стягнення з ВАТ „ПівнГЗК" компенсації на користь позивача ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить з того, що відповідно п.43 зазначених вище „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., позивач ОСОБА_1, а також відповідно до ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито" - позивач ОСОБА_1 і Фонд соцстрахування звільнені від сплати державного мита (судового збору). Оскільки позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково (тільки до ВВД ФСС і в межах трирічного терміну до дня звернення до суду з позовом), відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
8
Разом з тим, відповідно до ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення компенсацій працівникам, відшкодування за затримку їх виплати, а також про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я. В зв"язку з частковим задоволенням позову до ВВД ФСС, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1,50 грн. слід стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, у відповідності з п.п.23,28,43,48 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р., керуючись ст.ст.10,11,60,79,81,88,169,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 12151 грн. 08 коп. заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 01.05.2003р. по 01.03.2006р., а також стягувати щомісяця по 764 грн. 44 коп., починаючи з 01.03.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В іншій частині позову - відмовити.
Суми стягнуто без урахування податків і обов'язкових платежів.
Судовий збір відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.