Справа № 2-77/2009р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 року Харцизький міський суд Донецької області в складі: головуючого судді - Демидової В.К., при секретарі - Поливяної І.О., адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, внаслідок омани та про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позов мотивує тим, що відповідач у справі її рідний син. Після смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1, син в м. Харцизьку не проживав. Вона прийняла спадщину після смерті чоловіка, яка складалася з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в зв’язку з чим їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак пізніше приїхав син та став її просити, щоб вона переписала на нього будинок, а він буде її доглядати до смерті, надавати їй матеріальну допомогу, тому що вона одержує маленьку пенсію, грошей не вистачає, часто хворіє. Вона погодилася переоформити на нього будинок з тією умовою, щоб він їй допомагав. В зв’язку з цим син почав готувати документи для переоформлення. На той час в неї була хвора нога, тому син оформлював усі документи сам, ходив до БТІ м. Харцизька брав довідки, ходив до нотаріуса, а потім 3 серпня 2004р. він відвіз її до нотаріуса, де вона підписала документ, думаючи, що вона підписує документ, згідно з яким син буде доглядати її до смерті та надавати їй матеріальну допомогу. Після підписання договору нотаріус сказала їй, що тепер будинок не її, з чим вона погодилася, вважаючи що за це син буде утримувати її, що він і обіцяв. Однак після підписання вказаного договору, син залишив усі документі на будинок у неї, а сам виїхав на заробітки. В будинок він ніколи не вселявся, у нього була своя квартира, де він проживав зі своєю родиною, а вона залишилася проживати у вказаному будинку, як і раніше по теперішній час. Ніякої допомоги за цей час син їй не надавав, не утримував її, грошей не давав. Вона просила у нього грошей на лікування, однак він відмовив їй. В вересні 2006р. син приїхав с заробіток, продав свою квартиру, прописався в спірному будинку, а потім став їй говорити, що можливо буде продавати будинок, оскільки він цілком належить йому. Вона знову просила в нього грошей, щоб оплатити комунальні послуги, але він не давав. Тільки тоді вона побачила документи та зрозуміла, що 3 серпня 2004р. її сином був оформлений договір дарування житлового будинку та земельної ділянки цілком. Вважає, що вона була введена в оману, підписавши договір, вона вважала, що відповідно до нього вона буде захищена в старості, що син буде її доглядати. їй ніхто не роз’яснював наслідків укладання договору дарування, підписала вона його не читаючи. Син її обманув, фактично її доглядала дочка, яка також знає, що відповідач обіцяв її доглядати і за це вона переписала на нього будинок. В зв’язку з цим просить визнати недійсним договір дарування будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем 3 серпня 2004р. приватним нотаріусом Харцизького міського

нотаріального округу ОСОБА_5 Крім того, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, оскільки він з жовтня 2006р. не проживав в будинку, він знаходився на заробітках за межами України та в будинок ніколи не вселявся, майна його в будинку немає.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримала свої позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що позивачка у справі його мати. Після смерті батька, йому стало відомо, що батько заповів спірний будинок йому. Після смерті батька в 2003р. він був на заробітках в Греції. Коли він приїхав, він став совітуватися з матір’ю, що він відмовиться від заповіту, а вона йому через рік подарує будинок. В зв’язку з цим він взяв паспорт матері та пішов до БТІ, а потім вони разом з матір’ю відвезли документи до нотаріуса, де їм призначили час, коли буде укладений договір. З серпня 2004р. вона разом з матір’ю приїхали до нотаріуса, щоб укласти договір. Нотаріус розповіла порядок та наслідки укладання договору і в цей день вони уклали договір дарування, договір укладався зі згоди матері. Також нотаріус розповідала, що вона тепер не хазяйка будинку, мати була з цим згодна, договір вони разом читали, а потім підписали його. Коли вони укладали цей договір, його сестри знаходилися дома, мати про укладання договору їм нічого не розповідала. В 2003р. він допомагав матері, , відвідував з нею лікарів. В 2004р. він разом з дружиною та сином проживали в будинку. Він дуже допомагав матері, оскільки у неї була маленька пенсія. Просить суд в позові відмовити, оскільки він в оману мати не вводив, вона знала, що підписує договір дарування будинку. Також просить відмовити в позові про визнання його втративши право користування житловим приміщенням, так як він з поважної причини не проживав в будинку, оскільки знаходився на заробітках.

Третя особа приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що З серпня 2004р. вона посвідчила договір дарування будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір був посвідчений згідно правил, їй булі надані всі необхідні документи. Позивачка добровільно підписувала договір, вона їй читала його, також вона позивачці пояснила, що угода безоплатна. Волю позивачки вона також вияснила. Тому вважає, що договір був укладений добровільно, в оману ніхто позивачку не вводив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, вважає позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору дарування, внаслідок омани підлягаючим задоволенню, позов про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Так, суд встановив, що 3 серпня 2004р. приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_5 3асвідчений договір дарування жилого будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, дарувальник - ОСОБА_3, обдаровуваний - ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що сім’ю ОСОБА_4 знає з 1964р. як сусідка. В 2002р., коли помер чоловік ОСОБА_3, вона отримувала пенсію в розмірі 380 грн., їй ніхто не допомагав. ОСОБА_3 розказувала їй, що її запросили до нотаріуса, щоб син взяв над нею опіку, однак він відмовився. Потім він відвіз її до нотаріальної контори и вона не прочитавши підписала договір, договір вона не прочитала, оскільки довіряла сину. Після чого нотаріус сказала, що будинок не належить їй. Син ніколи не допомагав ОСОБА_3, вона сама піклувалася за нею, як сусідка, допомагала їй. ОСОБА_3 ніколи не говорила, що подарує будинок синові, вона бажала, щоб син оформив над нею опіку. Син ніколи в будинку не проживав, не турбувався за нього.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що сім’ю ОСОБА_3 знає з 1964р. як сусідка. В 2002р. помер чоловік ОСОБА_3, а в 2004р. син ОСОБА_3 - ОСОБА_4

забрав у неї документи та без її відома склав договір. В той час ОСОБА_3 була хвора, вона тяжко хворіла на перелом стегна, потребувала допомоги, в зв’язку з цим вона як сусідка допомагала їй. Син уговорив її укласти договір та пообіцяв, що буди допомагати їй, а вона (ОСОБА_3.) думала, що це все вказано в договорі, тому вона і підписала вказаний договір. Після підписання договору нотаріус сказала, що тепер будинок не належить їй. Вона бажала, щоб син її доглядав, будинок вона не балажа дарити. Син їй матеріально ніколи не допомагав, не піклувався за нею. З 1985р. він ніколи в будинку не проживав, не турбувався за нього. Син ОСОБА_3 ніколи в будинку не проживав, останній час він був на заробітках в Греції. Вона підписувала акти, про те, що ОСОБА_4 не проживає у спірному будинку.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає сім’ю ОСОБА_4 з 1959р. В 2004р. до нього приходила позивачка та розповідала, що її обманув син. Вона була згода на те, щоб син оформив над нею опіку, але він її обманув та уклав договір дарування.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він колишній сусід сім’ї ОСОБА_4, знає сім’ю ОСОБА_4 давно. Зі слів померлого батька йому відомо, що батько більш любив сина, ніж дочок, тому говорив, що будинок буде тільки сину. Позивачка розповідала йому, що вона подарувала синові будинок. Він бачив, як ОСОБА_4 допомагав своєї матері, привозив їй продукти харчування і вона ніколи не говорила, що син їй не допомагає. Тобто відносини між сином та матір’ю були нормальні.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що сім’ю ОСОБА_4 знає давно, як сусідка. Позивачка добровільно подарувала своєму сину будинок, оскільки вона їй про це розповідала. ОСОБА_4 проживав в будинку з своєю першою родиною та другою родиною. Також друга дружина жила в будинку, коли ОСОБА_4 був на заробітках у Греції. Син допомагав своєї матері, піклувався за нею, привозив їй продукти харчування, турбувався за будинок.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_3 його баба, ОСОБА_4 його батько. В 2002 р. помер його дід, в той час його батько знаходився в Греції на заробітках. Він на похорони діда вислав бабі 200 євро, він їх отримав в банку та віддав бабі. Коли дід був ще живий, він розповідав йому, що залишить після смерті заповіт на будинок на батька. В 2003р. його батьки розлучилися. В 2004р. батько приїхав з Греції та вони з бабою прийшли до однієї думки, що батько відмовиться від заповіту, а бабуся йому подарить йому будинок. В початку серпня 2004р. баба та батько уклали договір дарування будинку. Бабуся розповідала йому, що хазяїн будинку тепер його батько. Батько часто відвідував бабусю, зі слів батька йому відомо, що з 2006р. батько допомагав їй, привозив продукти харчування, допомагав матеріально. В який період в спірному будинку проживала друга дружина батька йому невідомо.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що родину ОСОБА_4 він знає з 1980р. Батько ОСОБА_4 до своєї смерті завжди розповідав, що будинок буде для сина ОСОБА_4. Однак в 2008р. йому стало відомо, що позивачка бажає переоформити будинок на сестру ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що знає сім’ю ОСОБА_4. З весни 2003р. до серпня 2004р. за адресою АДРЕСА_1 у них з ОСОБА_4 був офіс. Йому відомо, що 3 серпня 2004р. мати переоформила будинок на сина ОСОБА_4. З 2003р. по 2005р. дружина ОСОБА_4 проживала в будинку за зазначеною адресою.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживає рядом з позивачкою з 1960р. Колись був випадок, що позивачка розповідала, що будинок буде сину, однак про дарування будинку нічого не розповідала. Син позивачки приблизно в 1984-1985р. пішов з будинку та ніколи там більш не жив. Крім того ОСОБА_3 розповідала, що коли вона помре все буде синові. Про договір дарування позивачка узнала коли почались суди. Розповідала, що син бажає продати будинок, виганяв її з будинку. Позивачка сама сплачувала всі комунальні послуги, на що вона їй часто позичала гроші.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона знає позивачку ОСОБА_3 В лютому 2009р. вона зустріла позивачку, яка їй розповідала, що її обманув син та забрав у неї будинок, у

неї є борги по комунальним послугам за 2006р.-2007р. та у неї немає грошей погасити їх. Син обіцяв їй допомагати, утримувати її, однак він не допомагав, допомогу оказувала донька позивачки.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що знає сім’ю ОСОБА_3 з 2003р. В 2003р. вона її муж та ОСОБА_4 рішили організувати бізнес. Адреса офісу була АДРЕСА_1. В дворі будинку знаходилась літня кухня, в якої знаходилася вся оргтехніка. В 2004р. позивачка розповідала їй, що будинок потрібно залишити сину ОСОБА_4. В літку 2004р. її чоловік прийшов до дому та розповів їй, що ОСОБА_3 подарувала будинок сину ОСОБА_4 В серпні 2004р. вона зустріла дружину ОСОБА_4, яка їй розповіла, що мати подарувала будинок ОСОБА_4. В 2005р.-2006р. дружина ОСОБА_4 проживала в спірному будинку, вона відвідувала її там. їй відомо, що ОСОБА_4 купував продукти харчування на всю сім’ю. Крім того пояснила, що у ОСОБА_4 була квартира по вул. . Патона в м. Харцизьку, однак вони в неї не жили.

Згідно ст.. 202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, якам вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» під помилкою в таких випадках слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Зі змісту ст.. 717 ЦК України вбачається, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно(дарунок) у власність.

Зі змісту ст.. 744 ЦК України вбачається, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Оцінивши всі докази та вимоги законодавства суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 помилилася щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, оскільки вважала, що вона укладає договір довічного утримання, а не договір дарування. Вона продовжувала користуватися майном, як його власниця, відповідач допомагав їй матеріально, утримував її, що сторони не оспорювали в судовому засіданні та даний факт був підтверджений свідками. З обставин справи випливає, що позивачка, якщо би на той момент розуміла, що укладає договір дарування, то вказаний договір не був би нею укладений.

Таким чином, суд вважає, що є підстави для визнання договору дарування недійсним.

Крім того, згідно домової книги ОСОБА_4 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1

Згідно актів мікрорайону «Дружба» відповідач не проживав в спірному будинку з 1985р., його речей в будинку немає, в 2006р. ОСОБА_4 виїхав за межі України.

Згідно ст.. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

В судовому засіданні встановлений той факт, що відповідач не проживав в спірному будинку з жовтня 2006р., оскільки знаходився на заробітках за межами України, що підтверджується закордонним паспортом та відмітками про виїзд з України та в’їзд в Україну.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з поважних причин не проживав в спірному будинку, оскільки тимчасово виїжджав з місця постійного проживання за умовами і характером роботи до Греції, тому суд вважає необхідним в задоволенні позову про визнання ОСОБА_4, таким що втратив право користування жилим приміщенням слід відмовити.

Керуючись ст.. 202, 215, 229, 717, 744 ЦК України, ст.. 71 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 3 серпня 2004 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 2739.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Донецької області через Харцизький міський суд.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.