Справа №  2-24/11  

  Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року                                                                      м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді                                          Струтинського Р.Р.,

секретаря                                                          Кожуховської О.І.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, Тисменицької міської ради, Тисменицького районного відділу земельних ресурсів, центру державного земельного кадастру Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії про визнання незаконними рішення Тисменицької міської ради та Державного акту на право приватної власності на землю, повернення самовільно захопленої земельної ділянки, зобов’язання відновити стан земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні нею, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідачів про визнання незаконними рішення Тисменицької міської ради та Державного акту на право приватної власності на землю, повернення самовільно захопленої земельної ділянки, зобов’язання відновити стан земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні нею. Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником двох земельних ділянок площею 0,10 га та 0,0204 га які знаходяться по АДРЕСА_1. Земельні ділянки їй та її чоловікові ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5, якій земельні ділянки належали на праві власності. В свою чергу ОСОБА_5 придбала земельну ділянку та незакінчений будівництвом жилий будинок у ОСОБА_6. З земельною ділянкою площею 0,0204 га межує земельна ділянка, що належить   ОСОБА_2 У червні 2007 року ОСОБА_2 захопив цю земельну ділянку, яка належить їй на праві власності та почав її огороджувати, мотивуючи це тим, що у нього є Державний акт на право власності на земельну ділянку. На її зауваження про належність їй спірної земельної ділянки та на наявність   Державного акту про право на земельну ділянку, відповідач ОСОБА_2 ніяк не реагує та добровільно не повертає захоплену земельну ділянку. Крім того, ще в 2006 році останній викопав криницю на спірній земельній ділянці та збудував тимчасову дерев’яну будівлю (сарай). Після цього, вона неодноразово зверталася з заявами про вирішення спору до Тисменицької міської ради та відділу земельних ресурсів. З відповіді Івано-Франківської облдержземінспекції від 26.11.2008 року вона дізналася про наявність у відповідача ОСОБА_2 Державного акту про право приватної власності на землю площею 0,0531 га. Як вбачається з відповідей Тисменицької міської ради та Івано-Франківської облземдержінспекції при огляді суміжних земельних ділянок було встановлено, що межі земельних ділянок, які належать їй та відповідачу ОСОБА_2  - накладаються. Приблизна площа накладення становить 0,0240 га. Таким чином, в площу накладення попадає вся площа земельної ділянки, наданої їй для ведення особистого селянського господарства та яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 893979, виданого 27.02.2007 року. Крім того, у рішенні ХІ сесії ІУ скликання від 27.11.2003 року Тисменицької міської ради про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок землекористувачам не зазначено місце розташування земельної ділянки площею 0,36 га, наданої відповідачу ОСОБА_2 та не зазначено підстави, на яких останній користується вищезазначеною земельною ділянкою. Згідно будівельного паспорта йому для обслуговування будинку надано 0,06 га по АДРЕСА_2. Однак, немає жодної згадки про земельну ділянку площею 0,0531 га, яка накладається з земельною ділянкою площею 0,0204 га, що належить їй. Так само не зрозуміле місцезнаходження і площа земельної ділянки, зазначеної в рішенні ХХІ сесії ІУ скликання Тисменицької міської ради про надання дозволу на затвердження уточнених площ по видачі державних актів на право власності, згідно якого відповідачу ОСОБА_2 надано земельну ділянку загальною площею 0,1131 га. Жодної відмови від користування земельною ділянкою чи згоди на приватизацію земельної ділянки, яка належить їй та її чоловіку ОСОБА_4 на праві власності не було. Як не було такої згоди і попередньої власниці земельної ділянки –ОСОБА_5

У судовому засіданні позивачка  позов підтримала, просила його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що спірна земельна ділянка площею 0,0531 га її чоловіку належить на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Спірну земельну ділянку у користування її сім»ї усно надав попередній власник –ОСОБА_6, який уже мав Державний акт на право власності на землю. З того часу її сім’я користувалася спірною земельною ділянкою, а згодом чоловік оформив право власності на земельну ділянку на підставі фактичних розмірів земельної ділянки. Свою земельну ділянку обгородили сіткою. Договору відчуження земельної ділянки з ОСОБА_6 вони не укладали, рішення Тисменицької міської ради про вилучення у ОСОБА_6 не приймалося. Але оскільки, вони усно домовилися з ОСОБА_6, вважає користування та подальше оформлення права власності на спірну земельну ділянку правомірним. Державний акт на право власності на землю її чоловік оформив пізніше чим ОСОБА_6 Крім того, пояснила, що біля будинку для будівництва їм було надано 0,06 га. А 0,30 га –це город, який знаходиться в межах м. Тисмениця, однак далеко від будинку. І ця земельна ділянка не приватизована. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача –Тисменицької міської ради в судове засідання не з»явилися. Від нього надійшла заява, в якій просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача –Тисменицького районного відділу земельних ресурсів в судове засідання  не з»явилися. Від нього надійшла заява, в якій просив справу розглядати без його участі.  

Представник центру державного земельного кадастру Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії в судове засідання не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки площею 0,0204 га яка знаходяться по АДРЕСА_1, що підтверджується  Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 893979, виданим 27.02.2007 року. (а.с.8). Земельну ділянку їй та її чоловікові ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5, якій дана земельна ділянка належала на праві власності, що підтверджується копією договору дарування земельних ділянок від 16.03.2005 року та державним актом на право приватної власності на землю серії ІФ № 013059 від 16 лютого 2005 року. (а.с. 10,11). В свою чергу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбала земельну ділянку у ОСОБА_6, який 24.10.1996 року отримав Державний акт на право власності на землю від серії ІФ-13-01-2/596 (а.с. 12,13  ).

Відповідач ОСОБА_2 оформив право власності на земельну ділянку площею  0,0531 га та 11 вересня 2006 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 309277. (а.с. 17 )

Однак, межі між спірними земельними ділянками встановлювалися ще в 1996 році, при оформленні права власності ОСОБА_6 і з того часу не змінювалися.

У відповідності до ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують спори щодо меж земельних ділянок. Як вбачається з відповіді Тисменицької міської ради від 02.02.2009 року за № 69, до якої долучено акт комісії Тисменицької міської ради від 12.01.2009 року при огляді суміжних земельних ділянок на місцевості та співставлення технічної документації по виготовленні державних актів було встановлено, що межі земельних ділянок, які належать позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2  - накладаються. Приблизна площа накладення становить 0,0240 га.  

Цей же факт підтверджується і листом Івано-Франківської облдержземінспекції від 26.11.2008 року за № 3-5-10/44, в якому зазначено, що при проведенні перевірки відповідностей довжин мір та ліній згідно державних актів та фактичного стану земельних ділянок встановлено, що межі земельних ділянок, які належать позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2  - накладаються.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні провадиться лише після її вилучення в порядку, передбаченому Земельним Кодексом.

Будь які відомості про вилучення у позивачки ОСОБА_1 чи ОСОБА_4, а також у ОСОБА_8 або ОСОБА_6 у встановленому порядку земельної ділянки площею 0,0204 га, наданої для ведення особистого селянського господарства  - відсутні.

Як зазначено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»: розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.

Згідно п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству —також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Згідно будівельного паспорта відповідача ОСОБА_2 (а.с.53-57), для обслуговування будинку надано 0,06 га по АДРЕСА_2. Однак, немає жодної згадки про земельну ділянку площею 0,0531 га, в яку входить земельна ділянка площею 0,0204 га, що належить позивачці ОСОБА_1 Жодної інформації про правомірність користування відповідачем ОСОБА_2 земельною ділянкою, яку він приватизував не надано і в довідці про землекористування від 23.01.2006 року. (а.с.46 ).

Однак, в порушення ст. 118 Земельного кодексу України та  «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі",  затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року №354/3647, земельна ділянка площею 00531 га відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність без розроблення проекту відведення. При цьому в технічній документації із землеустрою відсутні належні документи, які б підтверджували факт перебування земельних ділянок у користуванні відповідача

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю – це право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. Власник земельної ділянки, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на земельну ділянку навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою як передбачено ч.2 ст. 152 ЗК України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України визнається незаконним.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що рішення ХХІ сесії ІУ скликання Тисменицької міської ради про надання дозволу на затвердження уточнених площ по видачі державних актів на право власності, в частині надання відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0531 га. та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0531 га, наданої для ведення особистого селянського господарства серії ЯГ № 309277 від 11.09.2006 року, виданий на ім’я відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 міською радою не відповідають вимогам закону і підлягають скасуванню, як такі, що порушують право власності позивачки ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0204 га., наданої для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 знав про існуючу між земельними ділянками межу та  про належність спірної земельної ділянки іншим особам ще з 1996 року –часу приватизації земельної ділянки ОСОБА_6, обґрунтованим також є вимога позивача про повернення самовільно захопленої земельної ділянки, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення її прав та не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Керуючись ст.ст. 78, 81, 90, 116, 126, 141, 152, 153, 155, 158, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 373, 391, 393 Цивільного кодексу України, "Інструкцією про порядок сладання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі",  затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року №354/3647, Постановою Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, ст.ст. 88, 118, 119, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним рішення ХХІ сесії ІУ скликання Тисменицької міської ради про надання дозволу на затвердження уточнених площ по видачі державних актів на право власності, в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0531 га.

Визнати незаконним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0531 га, наданої для ведення особистого селянського господарства серії ЯГ № 309277 від 11.09.2006 року, виданий на ім’я ОСОБА_2 ОСОБА_3 міською радою.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно захоплену ним земельну ділянку, площею 0,0240 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Зобов’язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав ОСОБА_1, забрати збудовані ним споруди й засипати криницю.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0240 га розташовану по АДРЕСА_1.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, Тисменицької міської ради, Тисменицького районного відділу земельних ресурсів, центру державного земельного кадастру Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 34 (тридцять чотири) грн. судового збору та 7 (сім) грн. 50 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 41 (сорок один) грн. 50 коп.

              Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий                                                                Р.Р. Струтинський