Справа №2а-1222/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області           

у складі:          головуючого –судді           Воробйова С.О.

при секретарі                     Подлєсної О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності інваліду 2 групи по захворюванням, зв’язаними з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,-

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області про перерахунок та виплату пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда другої групи, посилаючись на те що відповідно до Закону України від 28.02.1991р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він перебуває на обліку в УПФУ в м. Красноармійську як отримувач пенсії по інвалідності.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС»передбачено, що у всіх випадках пенсія інвалідам 2-ї групи, у яких встановлено зв`язок профзахворювання з наслідками аварії на ЧАЕС не може бути нижчою ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2006 рік»встановлено мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2006 р. –380 грн., з 01.04.2006 р. – 359 грн., з 01.10.2006 р. –366 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.»затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2007 р. –380 грн., з 01.04.2006 р. –406 грн., з 01.10.2006 р. –411 грн.

Таким чином позивач вважає, що розмір його пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок аварії на ЧАЕС»нараховується відповідачем у меншому розмірі, та просить визнати дії відповідача про відмову у здійсненні перерахунку йому пенсії незаконними та зобов`язати відповідача провести йому перерахунок пенсії та сплачувати пенсію, як інваліду 2-ї групи по захворюванню, пов`язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, згідно діючого законодавства за період з 01.11.2006 року по 31.05.2010 року та просить розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області позов не визнав, надав до суду заперечення та пояснив, що в Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області не має правових підстав для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії у розмірі, який вказує позивач і просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 7), є інвалідом 2 групи (а.с. 8-9), внаслідок чого має право на пенсію на підставі ст.ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач 08.12.2010 р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, встановленому ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті компенсації (а.с. 10,11).

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні встановлено, що до 2008 р. на підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»позивачу призначено пенсію, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 року №1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (надалі Закон № 1058), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.

Зі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 р., згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Зазначене свідчить про те, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, по третій групі інвалідності - не нижче 6 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.»затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2006 р. –380 грн., з 01.04.2006 р. –359 грн., з 01.10.2006 р. –366 грн.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.»( від 19 грудня 2006 р., зі змінами, внесеними Законом України від 15.03.2007 р. № 749-5 )затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2007 р. –380 грн., з 01.04.2006 р. –406 грн., з 01.10.2006 р. –411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»з 01.01.2007 р. та з 01.10.2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч.1 цієї статті, збільшений на один відсоток, що складає відповідно 410,06 грн.,415,11 грн.

Таким чином, для позивача, як інваліда 2 групи, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з наведених вище розмірів.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту Міністрів України не означає, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у 2009 р. відсутній будь-який нормативний акт, на підставі яких вимоги позивача на 2009 р. могли би бути задоволені, т.я. виплата позивачу сум у 2009 р. провадиться у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. і №654 від 16.07.2008 р., оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту Міністрів України не означає, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у розмірах, які йому були сплачені за період з 01.11.2006 року по 31.05.2010 року не відповідають вимогам діючого законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.08.2010 р. позов ОСОБА_1 до УПФУ м.Красноармійська Донецької області про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити дії задоволено та визнано противоправними дії відповідача у перерахуванні позивачу пенсії відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язано УПФУ м.Красноармійська здійснити з 01.14.2010 р. перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення (а.с. 12-13).

Тобто, питання перерахунку пенсії позивачу відповідно до вимог Закону за період з 01.04.2010 року вирішено Красноармійським міськрайонним судом.

Питання про перерахунок пенсії позивачу відповідно вищевказаного Закону за період з 01.11.2006 р. по 01.04.2010 р. в судовому порядку не розглядалося.

В судовому засіданні встановлено, що позивач за період з 01.11.2006 р. по 01.04.2010р. з заявою про перерахунок пенсії не звертався,

Але, відповідно до ст. 67 ч.3 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, з 01.11.2006 р. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного Фонду України, в т.ч. і відповідач по справі, зобов’язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсій.

Позивачем заявлені вимоги про перерахунок пенсії за період з 01.11.2006 р. по 31.05.2010 р., тому суд у відповідно до ст. 11 КАС України розглядає заявлені вимоги в межах позовних вимог.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачкою строку, встановленого ст. 99 КАС України, для звернення до суду з позовною заявою, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод –це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини –це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача по застосуванню шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження та без застосування будь-якого строку давності.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи ч. 2 ст. 99 КАС України щодо обмеження шестимісячним строком звернення до суду, до правовідносин, пов`язаних з забезпеченням відповідачем нарахування та виплати пенсії позивачу,не застосовуються.

Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату пенсії.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 КАС України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності інваліду 2 групи по захворюванням, зв’язаними з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управляння Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області по відмові ОСОБА_1 у перерахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управляння Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як інваліду 2 групи по захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50 ч. 4, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 листопада 2006 р. по 31 травня 2010 р.

Постанова за результатами провадження може бути оскаржена сторонами до апеляційного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка не брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: