Справа № 2-12/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011                                                                смт.Томаківка Дніпропетровської області

     Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Кондус Л.А., при секретарі –Горват Н.Є., за участю –представників позивача, відповідача та представника відповідача,  

      розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, (ОСОБА_2 за дорученням в інтересах ОСОБА_1) до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

     Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення з неї матеріальних збитків в сумі 7716,50 грн.,  моральної шкоди в сумі 3000 грн., послуг експерта в сумі 700 грн., відшкодування сплати судових витрат в сумі 212,66 грн. та юридичних послуг -  200 грн., а всього 11829,16 грн.,  мотивуючи наступним.

   Позивач зазначає, що йому на праві особистої власності належить автомобіль ВАЗ 21083 державний номерний знак НОМЕР_1.

  20.08.2010 року близько 20.45 годин по вул.Шосейній в смт.Томаківка погонич великої рогатої худоби ОСОБА_3, яка є відповідачем по справі, переганяла корів у кількості трьох одиниць через дорогу, в темний час доби, у результаті чого зроблено зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21083 державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 за дорученням від 17.09.2008 року.  В результаті ДТП вищевказаний  автомобіль ВАЗ 21083 одержав механічні  пошкодження у вигляді: блок фара –розбита, стекло вітрове –розбите, капот у зборі з петлями –складно деформований із прогином складки металу по всій площі, решітка радіатора  -  обрив кріплення, крило  переднє праве –деформація із прогином по всій площі, заводський знак (емблема) –відсутній, кузов –порушені прорізи капота, вітрового скла, дах –деформація із прогином, на 1/3 передній частині, панель передка –деформована зі складками, скрученням, прогином правої частини, панель вітрова (рама вітрового скла) деформація із  прогином передньої правої нижньої  частини, номерний знак передній –деформація з вигином, прогином, петля капота –деформація з вигином.

  Позивач зазначає, що відповідач при цьому  порушила п.7.6, 7.6 (г) ПДР, що послужило причиною ДТП.

    З даним фактом, 20.08.2010 року  стосовно позивача  було складено  протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до постанови  в справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2010 року позивач була притягнута до адміністративної  відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

   Позивач зазначає, що у результаті ДТП, згідно висновку фахівця автотехнічного дослідження від 25.11.2010 року за № 269, йому нанесені матеріальні збитки в сумі 7716,50 грн., що складається: заміна деталей в сумі 1480,31 грн., вартість ремонтних робіт складає –5738,12 грн., вартість матеріалів –1327,17 грн., Таким чином, вартість  відбудовного ремонту складе -  8 545,60 грн., з урахуванням  втрати товарної якості, що становить 7716,50 грн.

    Позивач вважає, що позивач ОСОБА_3  заподіяла йому моральну шкоду, яку він оцінює в 3000 грн., так як  він випробував сильні щиросердечні хвилювання, оскільки тривалий час не мав можливості користуватися приналежним йому автомобілем, крім того необхідні були кошти для проведення відбудовного ремонту автомобіля.  

 В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

    Представник відповідача та відповідач  в судовому засіданні проти позову заперечують, а також представник відповідача надав  суду письмові заперечення, посилаючись на те, що вина відповідача у скоєні адміністративного правопорушення  не доведена та не встановлена, так як на час скоєння ДТП та до цього часу ОСОБА_3 знаходиться в постійному стані неосудності. Вона недостатньо розуміє те, чому вона повинна відповідати за те, в чому вона себе вважає невинуватою, оскільки вона вважає, що водій автомобіля дуже перевищив швидкість, в результаті чого не справився з керуванням і врізався на повній швидкості в тварину. Відповідач також вважає, що на неї безпідставно було накладено стягнення у вигляді штрафу, так як  про постанову вона нічого не знала, справа була розглянута за її відсутності.  Крім того, від дня свого народження відповідач хворіє на стійкий психічний розлад здоров’я, в результаті чого рішенням ВТЕК обласної психіатричної лікарні вона має другу групу інвалідності, тому вона не може дати належну оцінку подіям, що відбуваються навколо неї, не може до кінця усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби. До квітня вона мала опікуна –свою рідну матір, поки остання  не померла, а в даний час вона живе без опікуна.

      Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд  вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

     Матеріалами справи встановлено, що позивач у справі є власником автомобілю ВАЗ 21083 державний номерний знак НОМЕР_1 1993 року випуску, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , реєстраційний № НОМЕР_1  від 04.08.99 р.

     20.08.2010 року о 20.45 годині в смт.Томаківка по вулиці Шосейна, відповідач по справі, будучи погоничем тварин (рогата худоба) переганяла корів через дорогу в темний час доби самостійно, в результаті чого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду,  та вищевказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_3 порушила п.7.6,.7.6 (г) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 124 КУпАП. Після чого, працівниками міліції був складений протокол про адміністративне  правопорушення, та постановою Томаківського районного суду від 08 вересня 2010 року ОСОБА_3 визнана  винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу  у розмірі 340 грн. Дану постанову оскаржено не було, її не скасовано та не змінено.

     Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

     Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається у відповідності  з реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних  для відновлення ушкодженої речі.

     Як встановлено в ході судового розгляду справи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.08.2010 року, внаслідок ДТП  було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21083 державний номерний знак НОМЕР_1 з вини відповідача по справі.

       Вина відповідача у ДТП підтверджується постановою Томаківського районного суду від 08 вересня 2010 року. Отже, судом встановлено наявність прямого причинного зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце виключно з вини відповідача, та заподіянням шкоди позивачу через завдані пошкодження автомобілю.

      З висновку  експертного автотоварознавчого дослідження з визначення величини матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП, складеного 25 листопада 2010 року  за № 269 вбачається, що позивачу були  нанесені матеріальні збитки  в сумі 7716,50 грн., з урахуванням фізичного зносу автомобіля ВАЗ 21083 державний номерний знак НОМЕР_1.  

     Але  судом встановлено, що відповідно до висновку № 269 експертного автотоварознавчого дослідження величини матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу внаслідок ДТП складеного 25 листопада 2010 року, деякі види матеріалів, що підлягають ремонту повторювались, а тому, суму матеріальних збитків слід зменшити.

     За таких обставин, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума заподіяних  позивачу матеріальних збитків в  розмірі 6 793,23 грн.

      Представники позивача проти зменшення суми матеріальної шкоди не заперечують.  

      Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 3000 грн., то суд при розв’язанні цього питання керується  ч.1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно  п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01р., передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.      

      З огляду на вищевикладене судом не  з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з чого позивач виходив під час оцінки заподіяної йому моральної шкоди та під час визначення грошової суми, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.  Згідно з п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та  на підтвердження таких обставин  позивач не надав суду належних  доказів. Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

     Оцінюючи доводи представника відповідача , а саме, що вона знаходиться у стані неосудності, суд приходить до наступних висновків:

     з відповіді Томаківської ЦРЛ від 16.02.2011 року вбачається, що ОСОБА_3, яка є відповідачем по справі, дійсно знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1988 року, з діагнозом: розумова відсталість в ступені вираженої дебільності. Також судом було отримано відповідь з управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації , що ОСОБА_3 одержує соціальну допомогу інвалідам з дитинства 2 групи, та через управління Пенсійного фонду в Томаківському районі пенсію по втраті годувальника.

     Але, відповідно до ст. 36 ЦК України, тільки за рішенням суду можливо обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, а також відповідно до ст. 39 ЦК України можливо визнати фізичну особу недієздатною. В такому разі над фізичною особою встановлюється піклування  або опіка.

   Як вбачається з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_3, таке рішення не приймалося, а тому суд не може вважати відповідача по справі обмежено дієздатним, або недієздатним.

      Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджують позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

      Тому підлягають стягненню з відповідача  на користь позивача судовий збір в сумі   67,93 грн., витрати  з  інформаційно-технічного забезпечення  –120 грн.,   послуги експерта –700 грн., надання юридичних послуг –200 грн.    

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 60, 88, 212-215 ЦПК України,  ст. 1166, 1167, 1192   ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

     Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Стягнути  з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки  в сумі 6 793, 23 коп., витрати за проведення  експертизи -  700 грн., витрати за надання юридичних послуг –200 грн., за сплату судових витрат, а саме:  судового збору в сумі   67,93 грн. та витрат  з ІТЗ –120 грн., а  всього стягнути –7 881, 16 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну грн. 16 коп.).

      В іншій частині позову відмовити.

      Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

      Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Л. А. Кондус