Справа 2-а-23/2011  

                                                ПОСТАНОВА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      28 березня 2011року суддя Турківського районного суду Львівської області Федитник І.Д., розглянувши в приміщенні Турківського районного суду Львівської області в м. Турка в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області про стягнення невиплаченого як дитині війни підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 17.03.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області (далі-Управління), в якому просить суд стягнути невиплачене як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 6 місяців, що передують даті звернення до суду і за період після дати звернення до суду до моменту прийняття судового рішення. Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи “діти війни”, так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, за період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також за 2009-2010 роки таке підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалось.

Наданими суду письмовими запереченнями відповідач позов не визнав і зазначив, що законодавством України не визначено поняття  мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким  чином обчислювати вказаний розмір. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачкою було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2195), рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

В судовому засіданні  встановлено, що  позивачка відноситься до соціальної групи ,,діти війни" відповідно до вимог ст.1 Закону ,, Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 зі штампом, який підтверджує наявність у неї статусу ,,дитина війни". Позивачка є пенсіонером за віком, пенсію отримує у відповідача. Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус ,,діти війни" визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від  03.09.1927 року по 02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на              30 % мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня  2006 року. А у відповідності  до ст.7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління, яке є відповідачем  у даній справі.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону ,,Про державний бюджет України" включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

Судом встановлено, що позивачці виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з  01 січня 2008 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно  ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України ,,Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року  № 966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На  даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише                 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

      Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.             

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, у позивачки існують правові підстави для нарахування та виплати підвищення до пенсії,  відповідно до вимог ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" за період із 18.09.2010 року по 28.03.2011 року.

        Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.7-11, 86, 87, 94, 159, 160-163, 183-2, 256 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період із 18.09.2010 року по 28.03.2011 року з врахуванням ст.28 ч.1 Закону України ,,Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  та виплачених сум.

Управлінню Державного казначейства у Турківському районі Львівської області  повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.   

Постанова підлягає до негайного виконання.

    На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя: