Справа №2-1676-1/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2007 р. Святошинський районний суд м.  Києва у складі головуючого судді Наборозняка М. І. при секретарі Савченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Клінічного санаторію «Перемога» до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,  демонтаж  встановленого гаража та огорожі,

встановив:

Позивач Клінічний санаторій «Перемога» (надалі-санаторій) звернувся до суду із позовом (уточненим в ході судового засідання) до ОСОБА_1.  про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,  демонтаж  встановленого гаража та огорожі.

В позові зазначив,  що відповідно до рішення Київської міської ради санаторію в постійне користування виділена земельна ділянка,  площею 17, 9 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд санаторію по АДРЕСА_1 у м. Києві. У вересні 2006 року керівництвом санаторію було виявлено порушення земельного законодавства зі сторони відповідача - факт самовільного зайняття земельної ділянки,  площею 0, 07 га декількома громадянами,  які встановили металеві гаражі для зберігання автомашин. В ході перевірки було з*ясовано,  що відповідач також встановив свій власний гараж та частину огорожі без виділення йому земельної ділянки на території,  закріпленій за санаторієм по АДРЕСА_1 у м. Києві без виділення її у встановленому законодавством порядку.

Вимоги обґрунтовує  ст.  ст.  211,  212 ЗК України,   ст.  376 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав,  посилаючись на викладені у заяві обставини. Пояснив,  що відповідач встановив гараж без належного дозволу на території по АДРЕСА_1 у м. Києві,  що порушує права належного користувача (санаторію) земельною ділянкою,  Міністерство праці та соціальної політики України,  якому підпорядкований санаторій також заперечує проти відчуження земельної ділянки,  належної санаторію для встановлення там індивідуальних гаражів громадянам або для розширення території гаражно-будівельного кооперативу "Перемога",  територія якого межує з територією санаторію. Санаторій неодноразово попередажував відповідача про необхідність звільнення земельної ділянки,  яку він займає,  від металевого гаража та знесення огорожі,  однак відповідач добровільно відмовився виконати вимоги санаторію.

Представник позивача надав суду ксерокопію абрису земельної ділянки санаторію,  на якій вказав місце розташування самовільно встановлених гаражів,  в тому числі гаражу відповідача.

Відповідач позов не визнав,  пояснив,  що він встановив гараж за відповідним дозволом,  однак письмових документів на це не надав,  не пояснив які саме документи у нього є,  не заявив клопотання про їх витребування від інших осіб.

Одночасно,  відповідач не заперечив про те,  що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Києві належить санаторію на праві користування.

Суд,  заслухавши пояснення позивача,  дослідивши матеріали справи,  дійшов висновку,  що позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Суд розглядає справу на підставі  ст.   ст.  10,  11,  60 ЦПК України (в межах заявлених вимог та наданих доказів),  вимоги яких учасникам розгляду справи роз*яснені. Згідно зі  ст.  9 ЗК України Київська міська рада має повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади міста. За таких підстав суд визнає санаторій належним користувачем землі,  яку він отримав згідно з рішенням Київської міської ради від 21.12.2006 року,  копія якого наявна у справі.

2

Відповідно до  ст.  212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат,  понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи,  що відповідач не надав письмових документів про виділення йому Київською міською радою земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві,  яку він,  як стверджує представник позивача незаконно займає,  суд приймає пояснення предстаника позивача за об*єктивні та достовірні та вважає його вимоги такими,  що грунтуються на  зазначеному законодавстві.

Суд задовільняє вимоги щодо зобов*язання відповідача демонтувати автогараж та огорожу на підставі ч. 4  ст.  376 ЦК України,  яка передбачає: «Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила самочинне будівництво,  або за її рахунок».

Суд вважає вимоги позивача доведеними,  оскільки вони не спростовані належними доказами відповідачем.

Судові витрати суд згідно зі  ст.  88 ЦПК України покладає на відповідача та стягує з нього  на користь  позивача  8 грн 50  коп  судового збору  та  7 грн 50 коп  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  212-215,  ЦПК України,  суд

вирішив:

Позов задовольнити. Зобов*язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку,  належну користувачу - Клінічному санаторію «Перемога»,  розташовану по АДРЕСА_1 у м. Києві,  на якій розташований металевий автомобільний гараж та демонтувати вказаний гараж і огорожу та стягнути з нього на користь санаторію судовий збір в сумі 8 грн 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн 50 коп.

На рішення суду може бути подана заява про  його апеляційне оскарження  до Святошинського районного суду м.  Києва протягом 10 днів з наступного дня після   його проголошення. Апеляційна скарга сторонами подається ним протягом двадцяти днів  з дня  подання заяви про апеляційне оскарження.