копія
Справа 11-84/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Мазурок О.В.
Категорія: ст. 125 ч.1 КК України Доповідач Курдзіль В.Й.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Кульбаби В.М.
суддів: Бондар В.В., Курдзіля В.Й.
з участю прокурора Войтюка М.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Хмельницького району на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького, мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, не одруженого, працюючого вчителем англійської мови в Корчунецькій ЗОШ І-ІІІ ступеня, громадянина України, раніше не судимого,-
виправдано за ч.1 ст. 125 КК України за недоведеності його вини.
Запобіжний захід ОСОБА_1 підписку про невиїзд –скасовано.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 23.11.2009 року близько 11 год. 30 хв. під час проведення уроку англійської мови в 5 класі Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів і сварки яка виникла з неповнолітнім учнем ОСОБА_3, 1998 року народження, з приводу його поведінки на уроці, коли той почав тікати та добіг до шафи, яка розташована в кінці класу, наздогнав його та навмисно долонею правої руки штовхнув в ділянку лівого передпліччя. Внаслідок цього ОСОБА_3 не втримався на ногах та упав, під час падіння ударився правою тім’яно - лобною ділянкою голови об стінку шафи та отримав легкі тілесні ушкодження.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд зазначив, що умисел його на заподіяння учневі ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень не доведено, а їх отримано внаслідок того, що потерпілий пручався, виривався від учителя і вдарився головою об шафу за інерцією.
В своїй апеляції, прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Зазначає, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки судове слідство по справі проведено однобічно, висновки суду з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину не підтверджуються доказами, а саме: показами потерпілого, свідків, протоколом відтворення обстановки та обставин події.
Окрім того, суд не дав оцінку діям ОСОБА_1 на предмет наявності в його діях складу іншого злочину, зокрема передбаченого ст. 126 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримку апеляцій, виправданого ОСОБА_1 на її заперечення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів знаходить апеляцію такою, що не підлягає до задоволення.
За змістом ст. 327 ч.2 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умов, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Диспозиція ст. 125 ч.1 КК України передбачає, що до відповідальності притягуються особи які заподіяли умисне легке тілесне ушкодження. Суб’єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною формою вини.
Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження. Заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережності не є караним.
Під час досудового слідства, судового та апеляційного розгляду справи підсудний ОСОБА_1 винуватим себе не визнав і пояснив, що в той день на 3 уроці у 5 класі, через неналежну поведінку (грався м’ячем) він зробив зауваження ОСОБА_3 і попередив, що якщо він продовжуватиме, то відведе його до директора. На це ОСОБА_3 став нецензурно лаятися та тікати. Коли він, ОСОБА_1, наздогнав учня та зловив за руку, то він пручався і вириваючись впав та вдарився головою об шафу. Умислу на побиття та заподіяння тілесних ушкоджень учневі не мав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_3 під час уроку грався м’ячем, ходив по класі.
Учитель ОСОБА_5 зробив йому зауваження і намагався посадити за парту, проте, ОСОБА_3 став нецензурно висловлюватися та тікати, а потім впав та вдарився об шафу. ОСОБА_1 його не бив.
Свідки –очевидці ОСОБА_6, ОСОБА_7 дали показання аналогічного змісту і додатково пояснили, що коли учитель взяв ОСОБА_3 за руку, він став пручатись, вириватися, впав і вдарився головою об шафу.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона не була присутня під час інциденту, який відбувся на уроці, але в той день втекло троє учнів, серед них був ОСОБА_3
Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що він тікав від вчителя, який його наздоганяв, та штовхнув, від чого він впав та вдарився головою об шафу. Вчитель його не бив.
Згідно висновку додаткової судово –медичної експертизи № 518 від 15.03.2010 року у ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у вигляді крововиливу м’яких тканин правої тім’яної лобної ділянки голови, що могло утворитись від дії тупого предмету або від удару об такий. Характер та локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_3 не виключає можливості утворення їх за тих обставин, на які вказують: ОСОБА_3 (що падіння відбулося внаслідок того, як ОСОБА_1, коли схопив його за руку то відштовхнув, внаслідок чого він змінив напрямок руху та вдарився об шафу) та ОСОБА_1 (що він схопив ОСОБА_3 за рукав лівої руки в районі передпліччя, але ОСОБА_3 продовжував рух і відбіг від ОСОБА_1 на витягнуту руку та його рука вирвалася з руки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почав падати. В результаті падіння вдарився правою частиною голови об кут шафи).
( а.с. 82).
Таким чином, наведеними доказами не спростовані показання підсудного про невинуватість його в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.
Навпаки, цими доказами підтверджено те, що ОСОБА_3, коли учитель намагався його відвести до директора школи, став пручатися, вириватись, а коли вирвався, за інерцією, вдарився головою об шафу.
Про це ж свідчить і те, що у потерпілого виявлено лише єдине тілесне ушкодження.
Окрім того, не дана правова оцінка діям самого учня, який на уроці порушував дисципліну, висловлювався нецензурно.
Що ж стосується доводів апеляції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, то колегія суддів вважає їх безпідставними і спростованими матеріалами справи.
Так, все обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_3, свідків –очевидців ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, даних протоколів очних ставок між ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого.
При цьому потерпілий та свідки під час допитів попереджалися про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиве показання та відмову від давання показань.
( а.с. 33, 43, 44, 45, 46, 49, 48, 50, 74-77).
Проте, органом слідства проігноровано те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто не є суб’єктами злочинів, передбачених ст. ст. 384, 385 КК України, оскільки не досягли відповідного віку настання кримінальної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені неповнолітні потерпілий, свідки в своїх показаннях були невільні, оскільки давали їх під незаконною погрозою притягнення до кримінальної відповідальності.
В зв’язку з цим колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав показання цих свідків на досудовому слідстві, як недопустимі докази, а відтак і усе обвинувачення ОСОБА_1 необґрунтованим та незаконним і правильно поклав в основу виправдувального вироку їхні змінені показання дані в судовому засіданні.
За таких обставин колегія суддів підстав для скасування вироку не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2011 року, щодо ОСОБА_1, виправданого за ч.1 ст. 125 КК України, залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника прокурора Хмельницького району –без задоволення.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й.Курдзіль