ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.09.06 р.                                                                               Справа № 9/120                               

Господарський суд у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Овчинніковій В.М.                                           

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м.Донецьк

про стягнення 74 969грн.28коп.

В засіданні суду брали участь

Представники сторін:

від позивача: Гарбузова Т.О. – довіреність №Н-01/594 від 17.02.2006р.;

від відповідача: Чуйкова С.І. – довіреність №05/1592 від 17.04.2006р.; Вебер М.О. – довіреність №08/5512 від 28.12.2005р.;

від третьої особи: Неізвестна О.Ю. – довіреність №2/06 від 04.01.2006р.;

                                                                                З 23.08.2006р. по 07.09.2006р.

                                                                                по справі згідно ст.77 ГПК України

                                                                                оголошувалась перерва.

                                                                 СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ про стягнення заборгованості в сумі 74 969грн.28коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №7/150 від 07.09.2000р., відомості плати за користування вагонами, акти про затримку вагонів, накази, рахунок-фактуру №214 від 07.07.2005р., акти загальної форми, повідомлення, виписку з технічно-розпорядчого акту станції Каракуба.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність вини ВАТ „Комсомольське рудоуправління” у затримці вагонів на підходах до станції Каракуба у квітні 2005р.

У судовому засіданні 07.06.2006р. представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м.Донецьк, надавши в обґрунтування своїх вимог договір про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому составі №542 від 19.08.2003р., укладений між відповідачем та ТОВ „Лемтранс”.

Суд заявлене відповідачем клопотання задовольнив та ухвалою від 07.06.2006р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м.Донецьк.

Третя особа надала суду відзив на позов №650 від 30.06.2006р., згідно якому вважає позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вагони прибували на станцію порожніми під завантаження на адресу відповідача.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд встановив:

07.09.2000р. між Державним підприємством „Донецька залізниця”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ був укладений договір №7/150 на експлуатацію залізничної під’їзної колії.    

Також 22.11.2002р. сторони уклали договір №603002/47 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 2.1. цього договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язується пред’являти позивачу у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. Позивач у свою чергу зобов’язався приймати до перевезення вантажі відповідача, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів (п.2.2.).    

На виконання умов вказаного договору у квітні 2005р. на станцію Каракуба на адресу Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ на підставі перевізних документів надходили порожні вагони, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м.Донецьк.

Дані порожні вагони були затримані на підходах до станції Каракуба на станції Іловайськ Державного підприємства „Донецька залізниця”.

Державним підприємством „Донецька залізниця”, м.Донецьк на підходах до станції Каракуба на станції Іловайськ відповідно до п.9 Правил плати за користування вагонами, що належать підприємствам або орендовані ним, видавались акти про затримку вагонів форми ГУ-23А №718 від 05.04.2005р., №719 від 06.04.2005р., №720 від 06.04.2005р., №721 від 07.04.2005р., №722 від 07.04.2005р., №723 від 09.04.2005р., №728 від 11.04.2005р., №727 від 11.04.2005р., №726 від 11.04.2005р., №729 від 11.04.2005р., №730 від 11.04.2005р., №732 від 13.04.2005р., №733 від 13.04.2005р., №736 від 17.04.2005р., №737 від 19.04.2005р., №739 від 20.04.2005р., б/н від 21.04.2005р., №742 від 22.04.2005р., №743 від 22.04.2005р., №744 від 23.04.2005р., №745 від 23.04.2005р., №746 від 25.04.2005р., №747 від 25.04.2005р., №748 від 25.04.2005р., №750 від 27.04.2005р., №751 від 29.04.2005р., №753 від 29.04.2005р., №754 від 29.04.2005р., №749 від 27.04.2005р., №756 від 29.04.2005р., №755 від 29.04.2005р., №757 від 29.04.2005р.  

Причиною затримки вагонів в даних актах зазначено неприйняття вагонів Відкритим акціонерним товариством „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ.

Проте, жодних доказів неприйняття, або – відмови від прийняття з боку відповідача поїздів, вагонів або вантажів позивач суду не надав. Навпаки, з облікової картки виконання планів перевезень №2611 за квітень 2005р. вбачається, що усі подані залізницею вагони відповідач до завантаження приймав.

На підставі ст.119 Статуту залізниць України та п.15 Правил плати за користування вагонами, що належать підприємствам або орендовані ними, якими передбачено, що за затримку на станції призначення або на підходах до неї, або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, сплачується плата за користування вагонами у розмірі 50%, позивачем нарахована сума 74 969грн.28коп. (з ПДВ) та виставлено відповідачу для сплати рахунок-фактуру №214 від 07.07.2005р. (копію додано до матеріалів справи).

Відповідач з нарахованою сумою не погодився та написав зауваження, посилаючись на те, що дії позивача по нарахуванню плати за користування вагонами в сумі 74 969грн.28коп. з урахуванням ПДВ є неправомірними.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Господарський суд вважає вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

На виконання умов договору №603002/47 від 27.11.2002р. про організацію перевезень відповідачем був затверджений план перевезень за квітень 2005р.

За приписом п.6.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізниками організовують ефективне використання власного рухомого складу для перевезення вантажів. При цьому, п.6.2. визначено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та (у разі необхідності) за погодженням з власником вагонів.

При прийманні місячних планів перевезення вантажів у власних вагонах залізниця визначає можливість їх виконання з урахуванням паритетного забезпечення перевезень вантажів усієї номенклатури.

У разі, якщо оператор виконує функції відправника, місячне планування перевезень вантажів здійснюється оператором.

Як встановлено судом, на станцію Каракуба на станції Іловайськ Державного підприємства „Донецька залізниця” на адресу відповідача надходили порожні вагони, тобто – не надходили до відповідача для вивантаження чи перевантаження.

Перелік порожніх вагонів фіксувався у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), які складались позивачем. Копії даних відомостей наявні у матеріалах справи.

Порядок використання порожніх вагонів для виконання плану перевезень вантажів, розрахунків за перевезення встановлюється Правилами планування перевезень вантажів.

Пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за час перебування на під’їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься.

Статутом залізниць України визначено, що вантажоодержувач (вантажовласник) – це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, що перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

В той же час зазначеними вище нормативними документами не визначено таке поняття як вантаж на своїх вісях.

В залізничних накладних на спірні вагони у графі „найменування вантажу” вказується – порожній вагон.

Порожні вагони, за затримку яких позивачем нарахована плата за користування вагонами, у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем.

За твердженням позивача, порожні вагони прибули за вантажними документами.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Господарський суд вважає, що позивач визначає порожні вагони як вантаж, але в той час звертається з вимогами щодо стягнення плати за користування вагонами.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України відповідальність передбачена лише при наявності вини.

Також ст.119 Статуту залізниць України встановлено, що плата за користування вагонами вноситься тоді, коли затримка вагонів відбулася з причин, що не залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Всупереч вимогам ст.614 Цивільного кодексу України та ст.119 Статуту залізниць України, позивачем не надані докази, які б підтверджували наявність вини з боку відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк є такими, що не підлягають задоволенню.     

Судові витрати, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись Статутом залізниць України, ст.614 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольськ про стягнення заборгованості в сумі 74 969грн.28коп. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

Текст рішення підписано 12.09.2006р.         

          

Суддя                                                                         Марченко О.А.