Справа №2-891 2007 рік

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14.05.2007 року        Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді                        Беклеміщева О.В.

при секретарі                                         Запорожець О.Д.

за участю адвоката                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до редакції

Всеукраїнського тижневика «Субота плюс» в особі шеф - редактора ОСОБА_7 та головного редактора ОСОБА_8, приватного підприємця

ОСОБА_4, приватного підприємця ОСОБА_5,

ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації та відшкодування

моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до редакції Всеукраїнського тижневика «Субота плюс» в особі шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора ОСОБА_8, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, в якому вказали, що 12 жовтня 2006 року у Всеукраїнському тижневику «Суббота плюс» в номері НОМЕР_2 на сторінці 36 під авторством ОСОБА_6 була надрукована стаття «Грузина «заказали» армяне», де було публічно оголошено на всю Україну, що «криминальный авторитет ... ОСОБА_10... вызвался найти похищенного у ОСОБА_11, сына - мальчугана 14 лет». При цьому в статті було зазначено, що «за свои услуги авторитет естественно попросил вознаграждение. Мальчугана вернули отцу. А позже ОСОБА_11 выяснил, что похитителем его сына был сам Грузин...». Також в статті містилася інформація про те, що ОСОБА_10 в Росії підозрювали у викраденні людей. Позивачі вважають, що розповсюджена в статті інформація є недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі та гідності померлої людини, право на невтручання в особисте та сімейне життя, принципи об'єктивності, вірогідності, повноти, точності, законності одержання, використання та поширення інформації. В позовній заяві позивачі просили суд зобов'язати автора статті ОСОБА_6 та редакцію Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» в особі шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора ОСОБА_8. публічно вибачитися на першій сторінці найближчого випуску тижневика після набрання законної сили судовим рішенням; зобов'язати редакцію Всеукраїнського тижневика „Суббота плюс" в особі шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора ОСОБА_8 надрукувати, в тому самому випуску, де буде надруковане публічне вибачення спростування з відповіддю рідних та близьких ОСОБА_10 з розміром шрифту та фотографією як була поширена недостовірна інформація; зобов'язати автора статті ОСОБА_6 сплатити 172800 гривень в якості компенсації моральної шкоди; зобов'язати видавників Всеукраїнського тижневика „Суббота плюс" в особі ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 сплатити солідарно 437390 гривень в якості компенсації; зобов'язати автора статті ОСОБА_6С, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 перерахувати кошти за спричинену моральну шкоду на рахунок дитячого будинку; судові витрати в повному обсязі покласти на відповідачів солідарно.

Під час розгляду справи позивачі частково змінили свої позовні вимоги, викладені в п. №4 і №5 і просять суд зобов'язати засновника Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» ОСОБА_9 сплатити солідарно з видавниками Всеукраїнського тижневика „Суббота

 

плюс" ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5  437390 гривень; зобов'язати автора статті ОСОБА_6, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ОСОБА_9 перерахувати кошти за спричинену моральну шкоду на рахунок дитячого будинку. Позивачі просять суд визнати інформацію викладену в статті „Грузина „заказали" армяне" розповсюджену 12 жовтня 2006 року Всеукраїнським тижневиком „Суббота плюс" в номері НОМЕР_2 на сторінці 36 під авторством ОСОБА_6, зокрема такого змісту: „у Грузина возник серьёзный конфликт с запорожским представителем армянской диаспоры" ... „Естественно, за свои „услуги" авторитет попросил вознаграждение" ... „А позже ОСОБА_11 выяснил, что похитителем его сына был сам Грузин"...."когда Грузин жил в России, у него были проблемы с милицией. Его подозревали в похищении людей..." недостовірною.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позов та просить суд задовольнити його в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, викликались до суду неодноразово, тому суд у відповідності до ст.. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів з винесенням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Суд встановив, що Всеукраїнський тижневик «Суббота плюс» зареєстрований Держкомтелерадіо України 21.04. 2004 року, свідоцтво НОМЕР_1, засновник -громадянка України ОСОБА_9. Шеф - редактором Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» є ОСОБА_9, головним редактором є ОСОБА_8., видавниками Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» є ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5.

Суд встановив, що редакція Всеукраїнського тижневика „Суббота плюс" не має статусу юридичної особи.

12 жовтня 2006 року Всеукраїнський тижневик „Суббота плюс" в номері НОМЕР_2 на сторінці 36 під авторством ОСОБА_6 надрукував статтю „Грузина „заказали" армяне" з інформацією на яку посилаються позивачі.

Кількість виданих примірників номеру НОМЕР_2 Всеукраїнського тижневика „Суббота плюс" сягнула 40615 екземплярів по території України.

Суд встановив, що у Всеукраїнському тижневику „Суббота плюс" в номері НОМЕР_2 на сторінці 36 в статті „Грузина „заказали" армяне" під авторством ОСОБА_6 була розповсюджена інформація змісту : „Естественно, за свои „услуги" авторитет попросил вознаграждение" ... „А позже ОСОБА_11 выяснил, что похитителем его сына был сам Грузин"...."когда Грузин жил в России, у него были проблемы с милицией. Его подозревали в похищении людей...".

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що в надрукованій статті мова йде про його сина, який був викрадений. ОСОБА_10 в його викраденні не приймав участі. Коли ОСОБА_13 з ним зв'язався, той був у Москві, потім приїхав у Запоріжжя, допоміг знайти сина і все це безкоштовно. Вважає, що у статті викладена неправда та вона образлива для рідних ОСОБА_10. Автор статті навіть не спілкувалась з ним з приводу фактів, викладених у статті. Звідки вона взяла ці відомості, він не знає.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона за фахом дитячий психолог. В жовтні 2006 року до неї звернулась ОСОБА_2 з сином зі скаргами на його здоров'є. причиною погіршення здоров'я була стресова ситуація. Цей стан виник після смерті батька та погіршився після виходу статті. Також ця стресова ситуація вплинула і на його матір. Лікування тривало протягом 3 місяців.

Згідно ч. 1 ст. З Конституції України, людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

 

Згідно   ч.    1    ст.    68   Конституції   України,   кожен   зобов'язаний   неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених конституцією України.

Згідно з ч. 4 с 32 Конституції України, кожному гарантується с4довий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім "і, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є об'єктивність, вірогідність, повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до Закону та інших актів законодавства України.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст редакції зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію; відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону. Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Згідно з ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Згідно з ст. ст. 46, 47 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини; відповідальність за порушення законодавства України про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно з ст. З Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України «Про інформацію». Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» № 7 від 28.09.1990 року відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» № 7 від 28.09.1990 року відповідач   повинен   довести,   що поширені    ним

 

відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлений позов. Проте, позивач має право  подати  докази  невідповідності  дійсності  таких відомостей.

Згідно зі ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно зі статтю 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про інформацію», у випадках коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.

Згідно з Постановою Пленуму Верхового суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, який позивачі вказали в сумі 437390 гривень, на думку суду такий розмір відшкодування достатніми доказами не обгрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що на користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути по 25000 гривень, що відповідає заподіяній немайновій шкоді.

З урахуванням ступеню вини кожного з відповідачів розмір відшкодування моральної шкоди слід розподілити між ними наступним чином: з автора статті суд вважає за необхідне стягнути 50 % суми відшкодування, з решти відповідачів - по 12,5 % від суми відшкодування.

Керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст.15, 16, 275, 277, 297,302,1167,1190 ЦК України, ст.ст. 10,30,60,208,209,212,214,215 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

Визнати інформацію викладену в статті „„Грузина „заказали" армяне" розповсюджену 12 жовтня 2006 року Всеукраїнським тижневиком „Суббота плюс" в номері НОМЕР_2 на сторінці 36 під авторством ОСОБА_6, змісту: „у Грузина возник серьёзный конфликт с запорожским представителем армянской диаспоры" ... „Естественно, за свои „услуги" авторитет попросил вознаграждение" ... „А позже ОСОБА_11 выяснил, что похитителем его сына был сам Грузин"...."когда Грузин жил в России, у него были проблемы с милицией. Его подозревали в похищении людей..." недостовірною.

Зобов'язати автора статті ОСОБА_6, шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс»ОСОБА_8 публічно вибачитися та спростувати недостовірну інформацію, що мають бути набрані тим же шрифтом з фотографією ОСОБА_10 і розміщені під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилася стаття з фотографією, яка спростовується.

Вибачення і спростування має містити наступний зміст: «Редакция Всеукраинского еженедельника «Суббота плюс» приносит свои извинения родным и близким ОСОБА_10 за распространение недостоверной информации в отношении него в номере НОМЕР_2 на странице 36 под заголовком «Грузина «заказали» армяне?», а также за ситуацию, сложившуюся в связи с публикацией указанной статьи».

Зобов'язати шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» ОСОБА_8 надрукувати відповідь близьких ОСОБА_10 в тому ж самому номері де буде надруковано спростування.

Текст відповіді близьких ОСОБА_10 має містити наступний зміст: «ОСОБА_10   погиб   за   то,   что   пытался   противостоять   отморозкам, промышляющим похищением людей

В июне 2006 года нашу семью постигло немыслимое горе: возле подъезда собственного дома был убит наш самый дорогой человек - ОСОБА_10. Это заказное убийство не просто пополнило печальный список громких преступлений, которые потрясли Запорожье: в нашу семью пришло бескрайнее горе. Да, для кого-то наш самый близкий человек был просто "ОСОБА_10", для нас же - мужем, отцом, братом. А для друзей -верным, надежным товарищем, на которого можно было положиться всегда и при любых обстоятельствах. Трагическая смерть ОСОБА_10 повергла в шок всех, кто его знал, и причинила огромную боль его семье, близким, друзьям. Мы не знали имени его убийцы и "заказчика", мы могли только гадать, кому он помешал...

Хорошо зная, что такие преступления не раскрываются с кондачка, что правоохранительным органам нужны время, много труда и удачи, мы все, кто любил и уважал ОСОБА_10, просто набрались терпения, чтобы дождаться результатов расследования убийства. Каково же было наше изумление и шок, когда 12 октября 2006 года Всеукраинский еженедельник "Суббота плюс" на полосе под "красноречивой" рубрикой - "Вне закона" -опубликовала лживую статью под названием "Грузина "заказали" армяне?", с подзаголовком - "появилась новая версия расстрела криминального авторитета". Только теперь мы понимаем, насколько глубоко может ранить ложь, пролитая с газетной полосы. Откуда взялась так называемая "версия" у газеты, трудно представить. Мы обращаемся к журналисту-автору статьи и к редакции газеты, ибо статья пестрит ссылками: "источник "Субботы плюс", близкий к правоохранительным органам, сообщил..."; "по словам нашего источника, смерть ОСОБА_10 была не что иное, как... месть"; "как сообщили "Субботе плюс"...".

Итак, по версии газеты и автора статьи, основанной на сомнительном "источнике", ОСОБА_10 убили за то, что он якобы был замешан в похищении 14-летнего ребенка одного из членов армянской диаспоры. Более того, редакция взяла на себя - ни много ни мало - роль верховного судии, заявив на всю Украину (все ж таки, всеукраинская газета!),

 

что похитителем армянского мальчика был сам Грузин. Что, когда он жил в России, у него были проблемы с милицией, что его подозревали в похищении людей.

Эту публикацию хорошо бы использовать на факультетах журналистики - как учебное пособие по курсу "грубые ошибки и нарушения при подготовке публикаций на правовые темы". И еще - как образец непрофессионализма, ведь о презумпции невиновности знает сегодня даже пятиклассник. И, похоже, для журналистов "Субботы плюс" неведома старая этическая заповедь: о мертвых - или хорошо, или - ничего. Тем паче, что практически все так называемые факты этой статьи - ложь, выдумка и погоня за дешевой сенсацией.

По сути, это подтвердил и восстановил справедливость (но уже в комментариях другим запорожским СМИ, которые обратились к нему, в соответствии со стандартами журналистики, как к самому компетентному "источнику") начальник УМВД в Запорожской области ОСОБА_14. И он заявил, что эта версия абсолютна несостоятельна, что "погиб ОСОБА_10 за то, что выступил в роли защитника и пытался противостоять отморозкам, промышляющим похищением людей".

И вот еще что должны знать читатели. Они должны знать трудную судьбу этого опровержения. Сразу после публикации статьи, которая безмерно усугубила наше горе от утраты дорогого человека, мы обратились за опровержением в редакцию газеты и.... И получили грубый отказ. Никаких извинений и желания исправить эту досадную для любой редакции ситуацию. Все, что происходило дальше, было просто оскорбительно и для нас, и для памяти ОСОБА_10. Потому добиваться этой публикации нам пришлось через суд.

Прискорбно, что среди запорожских журналистов практикуются такие вот методы дезинформации, погони за дешевой сенсацией, неуважения к частной жизни граждан.

Родные ОСОБА_10 -

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

его близкие и друзья

Материал публикуется вместе с фото ОСОБА_10» Зобов'язати шеф - редактора ОСОБА_9 та головного редактора Всеукраїнського тижневика «Суббота плюс» ОСОБА_8 надрукувати спростування та відповідь у найближчому випуску тижневика після набрання законної сили судовим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 12500 гривень, судові витрати в сумі 10,37 гривень, а всього стягнути 12510,37 гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 12500 гривень, судові витрати в сумі 10,37 гривень, а всього стягнути 12510,37 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

 

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3125 гривень, судові витрати в сумі 5,19 гривень, а всього стягнути 3130,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 93,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 93,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 93,20 гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 93,20 гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 93,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку чА ст. 295 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.