Справа № 2-371/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року     Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:           головуючого судді                     Воробйова С.А.

                        при секретарі                     Подлєсної О.А.

за участю           позивача                               ОСОБА_1

                    представника позивача          ОСОБА_2

                    представника відповідача          Бєляєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, посилаючись на те, що в період з 03.11.08 року по 13.12.2010 року вона знаходилася в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді керуючого магазином в м. Красноармійськ, а з 05.05.2009 року на посаді продавця непродовольчих товарів в цьому ж магазині.

13 грудня 2010 року вона, згідно з наказом № 2427-ок від 13.12.2010 року була, звільнена з цієї посади в зв’язку з втратою довіри, згідно п.2 ст. 41 КЗпП України.

Вона вважає цей наказ і підставу з її звільнення безпідставними та незаконними з наступних підстав.

14.11.2010 року вона, працюючи в магазині «АЛЛО»в якості продавця, продала одному з покупців телефон (термінал). Наступного дня покупець звернувся в магазин з претензією про те, що в телефоні не працює динамік і вона, з метою прискорити процедуру обміну цього терміналу, з продавцем ОСОБА_4 видали покупцю інший, аналогічний, телефон з робочим динаміком.

Несправний телефон був укладений в упаковку і в сейф, де знаходились неробочі телефони, з метою їх списання, але вказаний телефон випадково ким-то із працівників магазину був знову викладений на вітрину магазину і вона вказаний телефон з несправним динаміком випадково знову продала покупцям не знаючи, що він несправний.

25.11.2010 року покупці встановили поломку в телефоні і прийшли в магазин з претензіями про його несправність.

Вона визнає частину своєї вини в ситуації яка склалася, оскільки разом з продавцем ОСОБА_4 повинні були виконати процедуру магазину для направлення несправного телефону для гарантійного обслуговування, а саме направити його на експертне дослідження для встановлення причини технічної несправності і лише після встановлення експертом, що поломка телефону пов’язана з виробничим браком, за вибором покупця, видати йому новий аналогічний телефон або повернути гроші, що вони не зробили.

Вона вважає, що її дії в даному випадку не могли призвести до виникнення недовіри до неї з боку відповідача, т.я. це лише порушення процедури, яке не призвело до виникнення нестачі або іншої матеріальної шкоди відповідачу. Тому він незаконно звільнив її з роботи,  в зв’язку з втратою довіри.

В зв’язку з незаконним звільненням її з роботи, вона просить суд визнати наказ про її звільнення від 13.12.2010 року незаконним та безпідставним і зобов’язати відповідача поновити її на попередній роботі на посаді продавця непродовольчих товарів в магазині ТОВ «АЛЛО»       м. Красноармійська, а за час вимушеного прогулу, а саме з 13.12.2010 року по час винесення рішення судом, стягнути з відповідача грошову суму з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу помноженого на середньоденну заробітну плату, яка складає, згідно довідки відповідача - 21.40 грн. Крім того, вона просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду 5000 грн. та зобов’язати відповідача видати нову трудову книжку з новими записами про прийняття на роботу з виключенням запису про звільнення.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивачка була звільнена з займаної  посади у зв’язку з втратою довіри, оскільки нею були порушенні трудові обов’язки, які призвели до втрати довіри, тобто була порушена Процедура сервісного обслуговування.

Заслухавши показання сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони у справі знаходилися у трудових відносинах з 03.11.2008р. по 13.12.2010 року (а.с. 7), де позивачка працювала до 05.05.2009 року на посаді керуючого магазином в м. Красноармійську, а потім за її заявою була переведена на посаду продавця непродовольчих товарів в цьому ж магазині.

13.12.2010 року, згідно з наказом № 2427-ок від 13.12.2010 року вона була звільнена з цієї посади в зв’язку з втратою довіри, згідно п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с. 8), оскільки нею були порушенні трудові обов’язки, які призвели до втрати довіри, а саме: 14.11.2010 року позивачка реалізувала телефон (термінал), який 15.11.2010 року був повернутий в магазин покупцем з претензією про те, що в телефоні не працює динамік.

У відповідності до Процедури сервісного обслуговування, що існує у ТОВ «АЛЛО»(а.с.57-77) та згідно ЗУ «Про захист прав споживачів»у випадку виявлення в товарі недоліку, товар приймається на гарантійний ремонт, а у випадку виявлення істотного недоліку, споживачу за його вимогою повертаються грошові кошти, або здійснюється обмін.

Позивачка ОСОБА_1, не відправивши мобільний телефон до спеціалізованої організації, яка б мала встановити наявність в мобільному телефоні недоліку чи істотного недоліку, самостійно прийняла рішення про заміну мобільного телефону покупця на аналогічний, тобто порушила процедуру сервісного обслуговування (а.с. 57-77).

В позовній заяві та в судовому засіданні позивачка визнала свою вину в порушенні процедури сервісного обслуговування у відповідності до посадової інструкції продавця непродовольчих товарів (а.с. 14-17).

В ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 року № 9 (з відповідними змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗПП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги ст.ст. 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюється. Разом з тим, при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального поступку, наступну поведінку працівника й інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір’я, згідно п.2 ст. 41 КЗпП України, суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженого ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення процедури сервісного обслуговування).

Позивачка є матеріально-відповідальною особою (а.с. 13), оскільки трудовим договором на неї покладені обов’язки по наданню консультацій та реалізації безпосередньо пов’язаною із зберіганням, обробкою, продажем (отпуском), перевезенням або вживанням в процесі виробництва переданих їй цінностей.

Приймаючи рішення про звільнення позивачки ТОВ «АЛЛО»враховувало, що вона протягом довгого часу неодноразово порушувала Правила та встановлену дисципліну на підприємстві, постійно допускала помилки в своїй роботі, не виконувала свої посадові обов’язки і працюючи на посаді продавця непродовольчих товарів при обслуговуванні товарно-матеріальних цінностей допустила порушення, які нанесли шкоду відповідачеві і зазначені дії призвели до того що відповідачем було втрачено довіру до позивачки (а.с. 33-37,38,52-53).

Таким чином,зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують, що позивачка     ОСОБА_1 звільнена за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відносно вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ «АЛЛО»на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., то суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 23 ЦПК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Ст. 1167 ЦПК України передбачає, що моральна шкода завдана неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивачка свої вимоги, в чому полягають її моральні страждання із яких підстав вона виходила при встановленні розміру відшкодування шкоди не обґрунтувала, а оскільки судом встановлено, що в діях відповідача відсутня вина і вона звільнена з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з дотриманням вимог діючого законодавства, то позивачеві необхідно відмовити в стягненні суми відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1 п.2, 147-150, 232-235, 237-1 КЗпП України, п.28 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»із відповідними змінами, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: