Справа № 2-99/2007року

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 квітня 2007 року                                                                                  м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді:                        Барашкова В.В.

при секретарі:                                                Шевчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, суд, -

 

встановив:

 

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відшкодування моральної шкоди. Просила позов задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.03.2001 року між нею та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, свідоцтво про одруження видане відділом РАГС Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 258. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, після смерті якого відкрилась спадщина на майно до складу якого входив транспортний засіб-автомобіль Ауді-100, 1984 р. в., державний НОМЕР_1. Після похорон ОСОБА_4 позивачка звернулась в органи ДАІ для отримання довідки про право власності на спірне майно. Проте в Івано-Франківському МРЕВ УДАІ їй повідомили, що 01.12.2004 року спірний автомобіль було знято з реєстраційного обліку відповідачем ОСОБА_2 та в той же день був проданий відповідачці ОСОБА_3, згідно Біржової угоди 000239 купівлі-продажу транспортного засобу. На підставі зазначеної угоди МРЕВ УДАІ зареєструвало спірний автомобіль за ОСОБА_3 та видало нові державні номерні знаки. Підставою для зняття автомобіля з обліку і підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 була довіреність ВВО 530292 від 29.10.2004р., посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського державного нотаріального округу ОСОБА_5, тобто була посвідчена фактично після смерті ОСОБА_4 Відповідно ОСОБА_2 укладаючи договір купівлі-продажу автомобіля діяв без відповідного обсягу повноважень, перебуваючи в злочинній змові з покупцем, а отже, правочин був укладений в результаті зловмисної домовленості сторін з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_4. Тобто, даний правочин спрямований на порушення конституційних прав громадянина ОСОБА_4, а саме встановленого Конституцією України (ст.41) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власності. Статтею 228 ЦК України даний правочин віднесено до правочинів, що порушують публічний порядок. Дана стаття встановлює правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. В ній визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина,

 

2

 

 

знищення чи пошкодження майна, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним. Факт вчинення протиправних дій відповідачами, які були родичами покійного чоловіка позивачки, завдало їй значні моральні страждання, що спричинило те, що вона перебуває в постійній напрузі, що призводить до стресів, втрату сну, необхідністю звертатись до лікарів тощо. Спричинена моральна травма була настільки сильною, що призвела до стресових розладів і позивачка змушена була звертатися за допомогою психотерапевтів.

Під час провадження по справі ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що за наслідками прокурорського розгляду скарги позивачки було порушено кримінальну справу про обвинувачення приватного нотаріуса Надвірнянського нотаріального округу ОСОБА_5. Справа розглянута Надвіриянським районним судом Івано-Франківської області, про що 23.06.2005 року винесена постанова, якою кримінальна справа була закрита. Згідно із вказаною постановою суду потерпілій ОСОБА_1 повністю відшкодовано матеріальні збитки в сумі 4917,66 грн. та моральні збитки в сумі 5000 грн. Розпискою, долученою до матеріалів кримінальної справи, підтверджується факт одержання представником ОСОБА_1 коштів в сумі 5000 грн. від ОСОБА_6, чоловіка відповідачки-позивачки. Кошти, згідно з розпискою, передані на відшкодування частини вартості автомобіля Луді-100. Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 В шестимісячний термін після смерті батька відиовідачка-иозивачка звернулась в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини, як де передбачено ст.ст. 1269,1270 ЦК України. За відсутності заяви інших спадкоємців, на думку ОСОБА_3, вона та позивачка-відповідачка мають рівні права на спадкове майно, яке складалось із спірного автомобіля Ауді-ЮО.держ. реєстраційний НОМЕР_2. Згідно із звітом експерта №19/04 про експертну оцінку транспортного засобу вартість автомобіля станом на 05.04.2006 року складає 10 665.00 грн. ОСОБА_3 в рахунок відшкодування частини вартості автомобіля було передала ОСОБА_1 5000 грн. Таким чином, вважає, що набула право власності на весь автомобіль. Частину коштів в сумі 332,50 грн. - залишкову суму вартості 1/2 частини вартості автомобіля погоджується оплатити позивачці-відповідачці.Вважає, що ОСОБА_1, отримавши кошти, відмовилась від права власності на частку у спірному майні і таким чином являючись спадкоємцем 1/2 частини майна, відшкодувавши співвласниці Чг частину вартості у спільному майні, правомірно набула право власності на весь автомобіль.

Ухвалою від 19.04.2006 року суд об'єднав зазначені позови в одне провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги позову підтримав в повному обсязі з мотивів зазначених в ньому. Просив первісний позов задоволити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача - позивача первісний позов не визнала, просила задоволити зустрічний позов, повністю підтримавши його вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду.

Окрім пояснень учасників процесу судом було досліджено наступні матеріали справи:

1.Копія Свідоцтва про одруження.

2. Копія Свідоцтва про смерть.

3.Копія біржової угоди від 01.12.2004 року.

4. Копія Довіреності від 29.11.2004 року.

5.Копія Спадкової справи після смерті ОСОБА_4

6.Відповідь на запит.

7.Копія Звіту № 19/04 про експертну оцінку транспортного засобу від 05.04.2006 року.

8. Копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

9.Копія розписок від 23.06.2005 року.

 

3

 

 

10.Копія Постанови від 23.06.2005 року

11 .Копії сторінок паспорта.

12.Копія Свідоцтва про народження.

13.Копія Висновку експерта від 22.04.2005 року № 518.

Відповідно до ст. ст. 10,11,57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, встановив наступне.

09.03.2001р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, свідоцтво про одруження видане відділом РАГС Івано-Франківського міського управління юстиції, запис № 258 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, свідоцтво про смерть видане Виконавчим комітетом Угорницької сільської Ради від 06.10.2004р. № 24. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на майно, до складу якої входив транспортний засіб - автомобіль марки Ауді-100, 1984р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, який належав йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого МРЕВ УДАІ УМВС м. Івано-Франківськ. 28.09.2000 p., після похоронів чоловіка, позивач-відповідач звернулась в органи ДАІ для видачі довідки про право власності на вищевказаний автомобіль, проте в Івано-Франківському МРЕВ УДАІ повідомили, що автомобіль 01.12.2004р. знятий з обліку ОСОБА_2 та в той же день проданий громадянці ОСОБА_3, згідно Біржової угоди 000239 купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 159 ІФ. На підставі цієї біржової угоди  органи МРЕВ ДАЇ поклали автомобіль на облік і видали новий державний номер AT

 

 

4

 

 

2785 АВ. Підставою для зняття автомобіля з обліку і підписання договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_2 від імені померлого ОСОБА_4 була довіреність ВВО 530292 від 29.10.2004р., посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського державного нотаріального округу ОСОБА_5, тобто після смерті ОСОБА_4 Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2005 року по кримінальній справі №1-206/2005 рік ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчиненні злочинні діяння в зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальну справу відносно нього закрито. Як встановлено під час провадження по зазначеній кримінальній справі, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, останній не встановив особи, яка до нього звернулася, видав довіреність серії ВВО 530292 на право користування та розпорядження автомобілем Ауді - 1984 року випуску, держномер НОМЕР_1 від імені ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_2 та ОСОБА_5, хоча довірителя фактично в даній канторі не було, так як він 4.10.2004 року згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого 6.10.2004 року виконкомом Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради помер. Внаслідок службової недбалості ОСОБА_5 інтересам ОСОБА_1, яка являється дружиною померлого ОСОБА_4 та правонаступницею його майна, спричинено істотну матеріальну шкоду на суму 4917 грв.66 коп., що становить її частку в вартості автомобіля "Ауді-100".

Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Диспозицією ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 215 ч. 1 п.1, ч. 5 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Поняття зміст правочину, на думку суду, включає в себе права і обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовились, а також зазначення осіб, що їх вчиняють. Визначення їх всупереч закону означає, що зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2, отримавши довіреність серії ВВО 530292 на право користування та розпорядження автомобілем Ауді - 1984 року випуску, держномер НОМЕР_1 від імені ОСОБА_4, безпідставно набув право розпорядження майном і вчинив відчуження спірного майна, відповідно до Біржової угоди 000239 від 01.12.2004 року, без належного обсягу повноважень, що унеможливило реалізацію позивачем-відповідачем права на спадщину в частині спірного майна і, відповідно, суд вважає, що Біржова угода 000239 від

 

5

 

 

01.12.2004 року є нікчемним правочином.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Окрім цього, ч.2 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності може бути припинене в інших випадках встановлених законом.

З зібраних по справі доказів, вбачається, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є відповідач-позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Згідно Постанови Надвірнянського районного суду від 23.06.2005 року, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, що мало входити до складу спадщини померлого ОСОБА_4

Статтею 388 ч.1 п.3 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з наведеного, позов ОСОБА_1, в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Проте під час провадження по справі позивач-відповідач не надала суду належних доказів існування причинного зв'язку між наявними в неї стресами, втратою сну, потребою в медичній допомозі і діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відчуженню спірного майна. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні первісного позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Не підлягає до задоволення і зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль в порядку припинення права на частку у спільному майні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Таке рішення виноситься судом за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Системний аналіз зазначеною норми дає підстави вважати, що тільки за наявності усіх зазначених підстав, тобто у їх сукупності, за рішенням суду може бути припинено право власності на частку у спільному майні.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість автомобіля становить 10665,00 грн. Спірне майно є неподільною річчю, частка його не може бути виділена в натурі, спільне володіння між спадкоємцями ОСОБА_4 є неможливим. Проте розмір часток, що належить у спірному майні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є рівними і становлять 1\2, і, таким чином, частка позивача-відповідача в порівнянні з часткою ОСОБА_3 не може бути незначною. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні належні докази внесення на депозит суду повної вартості частки у спільному майні в розмірі 5332, 50 грн. Посилання відповідача-позивача на те, що вона вже сплатила 5000,00 грн. ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, оскільки розписки про отримання зазначених коштів підтверджують відшкодування заподіяної злочинним діями ОСОБА_5 шкоди, а не відшкодування вартості частки у спільному майні. Також суду не надано доказів того, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам позивача-відповідача та членам її сім»ї.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 216, 228, 365, 388 ЦК України ст. ст. 10,11, 57-60,208,209,212,215-218 ЦПК України, суд, -

 

 

вирішив:

 

6

 

 

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задоволити частково.

Припинити право власності на транспортний засіб ОСОБА_3 -автомобіль Ауді 100, державний номерний знак НОМЕР_5, сірого кольору, 1984 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 грн. вартості автомобіля.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - відмовити.

Грошові кошти в сумі 332 грн.50 коп. внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_3.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.