Справа № 22-1020 2007 р.                                 Головуючий у 1-й інстанції- Завгородній Є.В.

Категорія - 29,32                                                                   Доповідач - Авраменко Т.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року Колегія суддів   судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючої судді: Авраменко Т.М. Суддів: Гайсюка О.В.,Суровицької Л.В. при секретарі :Слюсаренко Н.Л. за участю позивачки ОСОБА_1. та її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 20 березня 2007 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1. Та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року ОСОБА_1та ОСОБА_2звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3про визнання його таким,що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

Зазначали.що відповідно до ордеру №293 від 26 червня 1984 року їх сім*ї в кількості З осіб була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

В 1982 році шлюб між подружжям Сурмаченків було розірвано,але разом вони проживали до 2000 року.В січні 2000 року відповідач віддав ключі від квартири,забрав належні йому речі та переселився по місцю проживання своєї нової сім*ї,однак залишився зареєстрованим у квартирі,комунальні послуги не сплачує.

Просили визнати відповідача таким, що втратив право на жилу площу та зобов*язати зняти його з реєстрації.

Рішенням Кіровського районного суду М.Кіровограда від 20 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку,що позивачі не довели,що відповідач добровільно та свідомо обрав собі інше постійне місце проживання.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає,що суд

2

неналежно оцінив докази по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, посилається на те, що відповідач в 2000 році вибув із спірної квартири на інше постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1, де йому належить на праві власності 17/50 частини будинку.

В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1. та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, вважають, що відповідач вибув на інше постійне місце проживання.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачі просили визнати ОСОБА_3таким, що втратив право користування жилим приміщенням,оскільки він більше шести місяців без поважних причин,а саме з 2000 року не проживає в квартирі. Посилались на норми ст.71 ЖК України.

В судових дебатах представник позивачів просив задовольнити позовні вимоги з тих підстав,що позивач вибув з спірного жилого приміщення на інше місце проживання,де має право власності (а.с.46).

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" суд може визнати особу такою,що втратила право користування жилим приміщенням,лише з однієї вказаної позивачем підстави,передбачені ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Таким чином,в судових дебатах позивачі змінили підстави позову,однак суд не звернув на це уваги,не повернувся до з*ясування обставин справи (ст.194 ЦПК України),головуючий не запропонував викласти зміну позовних вимог у письмовій формі,встановленій для позовної заяви (ч.2 ст.173 ЦПК України).

За таких обставин по справі заявлено дві підстави позовних вимог.суд не уточнивши підстави позову ,розглянув справу і ухвалив рішення з підстав,зазначених в позовній заяві,які фактично були змінені,і по цих змінених позовних вимогах рішення суду не ухвалювалось.зазначені позовні вимоги судом залишились нерозглянутими і не досліджувались в судовому засіданні,оскільки були заявлені в дебатах.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає обов*язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд,якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,які є обов*язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню,а справу необхідно передати на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись п.5 ч. 1 ст.307, п.5 ч. 1 ст.311, п.2 ч. 1 ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія  суддів,-

УХВАЛИЛА:

3

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення року Кіровського районного суду М.Кіровограда від 20 березня 2007 року скасувати,а справу повернути в той же суд на новий розгляд іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.