Справа № 22-787 -2007 p.                                        Головуючий у 1 -й інстанції - Притула К.М.

Категорія 27                                                             Доповідач Суровицька Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

«8» травня 2007 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:                               Головуючої судді Авраменко Т.М.,

Суддів:                     Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.,

При секретарі Савченко Н.В. за участю позивача ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_3., розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання розповсюджених відомостей неправдивими, їх спростування та про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначав, що 29 вересня 2006 року на сесії Устинівської районної ради народних депутатів п'ятого скликання, відповідач, який є депутатом районної ради, в присутності всіх депутатів та запрошених на сесію осіб, заявив що він, як працівник міліції бере хабарі. Так, в липні 2006 року вимагав та отримав хабара від головного інженера ПП «Жученко» в сумі 200 грн. і погрожував у разі невиконання цих вимог, поставити на штрафний майданчик комбайн.

За цією заявою прокуратурою Устинівського району проведено перевірку в порядку ст.97 КПК України, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вимагання та отримання хабара з підстав відсутності в його діях складу злочину.

Вважає, що відповідач поширив щодо нього недостовірні відомості, чим заподіяв моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з проведенням перевірки щодо нього прокуратурою, погіршенням відношення до нього зі сторони керівництва та підлеглих, у моральних переживаннях у зв'язку із втратою нормальних життєвих зв'язків з оточуючими. Неправомірними діями вдіповідача була принижена його честь, гідність та ділова репутація.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2. на його користь на відшкодування моральної шкоди 16 900 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати поширені відповідачем 29 вересня 206 року на сесії відомості такими, що не відповідають дійсності та спростувати їх в той же спосіб, в який вони були поширені (а.с.43).

Рішенням Устинівського районного суду від 22 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

2

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його адвокат підтримали доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено порушення немайнових прав позивача.

До правовідносин, які склались між сторонами, суд першої інстанції застосував положення ч.9 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення Конситуційного суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» про те, що при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст.7 ЦК (в редакції 1963 p.), суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочасть вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з Еикорстанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі (п.3).

До правовідносин, які склались між сторонами, суд не застосував норми матеріального права, що їх регулюють, а саме ст.ст.277,280 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК також є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Згідно ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів ї сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію . Спростування недостовірної інформації здійснюється неалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працює на посаді старшого державного інспектора ДАІ Бобринецького MP ВДАІ при УМВС України в Кіровоградській області, перебуває у званні майора міліції.

Відповідач є депутатом Устинівської районної ради п'ятого скликання (а.с.20).

3

29 вересня 2006 року на сесії Устинівської районної ради народних депутатів п'ятого скликання, в роботі якої брав участь відповідач, заслуховувався звіт начальника міліції про результати роботи відповідних служб, в тому числі і ДАІ.

Відповідач на сесії заявив, що має інформацію про те, що працівники ДАІ беруть хабарі. Так, зі слів комбайнера та головного інженера ПП «Жученко» йому стало відомо, що в липні 2006 року ОСОБА_1отримав 200 грн., але квитанцію не виписав.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями відповідача, показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., які підтвердили, що така заява мала місце і була зроблена відповідачем в ході обговорення недоліків у роботі міліції (а.с.16-17,41).

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод , оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю , може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб.

Таке право особи закріплено також у ст.34 Конституції.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин необхідно обов'язково враховувати конкретну ситуацію, в якій перебувала особа, що використовувала своє право на вираження поглядів, а також її обов'язків і відповідальності, що пов'язані з цією ситуацією.

Оскільки інформація про вимагання і взяття хабара позивачем була висловлена відповідачем, як депутатом на сесії ради народних депутатів у зв'язку і в контексті обговорення недоліків у роботі служби ДАІ та її окремих працівників і мала місце як заява, яка є необхідною для запобігання порушенню закону та встановлення можливого факту > злочину, здійснення відповідної перевірки уповноваженими на те особами, в тому числі і начальником міліції, то така інформація є критичними зауваженнями в сенсі ст.34 Конституції України.

Критичне зауваження відповідача щодо дій позивача не можна вважати поширенням недостовірної інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1. про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірної та її спростування, відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає, як безпідставний.

Відповідно до ст.88 ЦПК України вимога позивача щодо відшкодування судових витрат у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, задоволенню також не підлягає.

На підставі ст.34 Конституції України, ст.ст.277, 280 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,304 , п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія судів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Скасувати рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2006 року.

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.