Справа № 22-ц-549/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Гавриш Я.М.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів: Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.,
секретаря Балагури М.О.,
з участю сторін: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб: Делівської сільської ради Тлумацького району, Тлумацької районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння у порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 24 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тлумацького районного суду від 24 лютого 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказав, що він після смерті батька вступив в управління спадковим майном, оскільки у будинку батька він взяв речі домашнього вжитку, у господарство постійно навідувався і доглядав за будинком, закривши його на ключі, які знаходилися у нього.
Протягом одного року після смерті батька у будинку ніхто не проживав. Із письмовими заявами до нотаріальної контори у встановлений законом строк ні він, ні брат - ОСОБА_3 не зверталися, хоча усе майно успадкували в рівних долях.
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-549/2011р. Головуючий у І інстанції Гавриш Я.М.
Категорія 37 Доповідач Бойчук І.В.
Між ними була усна угода про те, що вони спільно будуть користуватися батьківською хатою.
У 1992 році брат попросив у нього дозволу на проживання у всьому будинку до отримання квартири у м. Івано-Франківську, на що він погодився.
Однак, і після цього апелянт не втрачав зв'язку з господарством покійного батька: обробляв город, проводив поточний ремонт у ньому, порався по господарству.
Однак, суд першої інстанції його доводів до уваги не взяв, а тільки вірив відповідачу та представнику сільської ради, який дав неправдиві покази.
Відповідач оформив спадщину на своє ім'я без відома апелянта і про цей факт йому стало відомо після продажу братом спірного будинковолодіння ОСОБА_4.
Вважає, що відповідач обманним шляхом заволодів цілим будинковолодінням, тому просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове по суті його позовних вимог.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_3 доводів скарги не визнав і вважає їх неправильними.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому на праві приватної власності будинковолодіння АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги були його сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є сторонами у справі.
У відповідності до ст.549 ЦК України (в ред. 1963 року), чинній на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; та якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття. Такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Факт прийняття у встановлений законом строк спадщини ОСОБА_3 стверджується довідкою Деліївської сільської ради від 01.03.2001 року та визнанням такого факту самим позивачем.
У відповідності до п.124 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР" було передбачено, що доказом вступу в управління чи володінням майном можуть бути: довідка виконкому місцевої ради про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця.
Зібраними в справі доказами стверджується, що в управління спадковим майном вступив саме ОСОБА_3, тому державним нотаріусом на його звернення було видано правомірно свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та господарські будівлі у АДРЕСА_1.
Доводи апелянта, що він вступив в управління спадковим майном не підтверджені в суді відповідними доказами.
Також відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння від 17.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки такий договір відповідає вимогам закону та волевиявленню сторін, які мали правові підстави для його вчинення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тлумацького районного суду від 24 лютого 2011 року залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів у касаційному порядку.
Головуючий І.В. Бойчук
Судді: Я.Д.Горблянський Л.В. Перегінець