Головуючий в 1 інстанції Скобельський С.І.   Справа № 22ц\1070

Доповідач Жигановська О.С.                                                   Категорія 19

   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

23.05.2007 року     Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого                   Жигановської О.С.

суддів                                          Косигіної Л.М., Олексієнко М.М.

л при секретарі                               Хоменко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом  ОСОБА_1до  ОСОБА_2про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Коростенського міськрайонного суду від 20.03.2007 року

встановив:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом. В обґрунтування позову зазначив, що в 1973 році його сім'я, а саме: він, дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2. уклали усний договір про створення сумісної власності - житлового будинку по АДРЕСА_1, їх спільною працею та коштами даний будинок був закінчений будівництвом і зареєстрований на дочкуОСОБА_2., оскільки саме на її ім'я була надана земельна ділянка під забудову. З часу забудови він постійно проживає, а також зареєстрований в спірному будинку. Проте, останнім часом відповідачка стала чинити йому перешкоди в користуванні житлом, а тому з метою захисту своїх прав просив визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 20.03.2007 року в задоволенні позовуОСОБА_1відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення та постановити нове. Апелянт зазначає про те, що суд не дав правильної оцінки зібраним доказам, та його висновки не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд 1 інстанції виходив з того, що позивач не представив доказів щодо укладення між ним, дружиною та дочкою (відповідачкою) угоди про створення спільної сумісної власності. Також, на думку суду, позивач надавав відповідачці безоплатну допомогу в будівництві спірного будинку, що не дає підстав визнавати за ним право власності на будь-яку його частину.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо.

Так, відповідно до ст.17 Закону України „Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Як встановлено з пояснень сторін, позивач з дружиною ОСОБА_3 в лютому 1972 року переїхав з Донбасу на постійне місце проживання в м.Коростень. На той час їх дочка - відповідачка по справі після закінчення навчального закладу працювала в м.Коростень, де мала прописку. Оскільки їх сім'я не була забезпечена житлом, наймала квартиру, тому між ними була досягнута домовленість про будівництво власного будинку, тобто створення спільної сумісної власності. Оскільки тільки відповідачка мала необхідний термін прописки в м.Коростень, тому саме на її ім'я рішенням виконкому Коростенської міської ради депутатів трудящих від 16.0.5.1972 року було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1(а.с.28).

Спільною працею та коштами членів сім'ї (позивача, його дружини та відповідачки) даний будинок був закінчений будівництвом і в подальшому

зареєстрований наОСОБА_2. (а.с. 9) на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для побудови житлового будинку, посвідченого Коростенською держнотконторою 08.01.1974 року (а.с.9). Позивач з дружиною, яка померла в 2000 році, постійно проживав і проживає, а також є зареєстрований в даному будинку (а.с.21 зворот). Відповідачка після одруження в період шлюбу побудувала інший житловий будинок по АДРЕСА_2, де і мешкає в даний час.

Наведене відповідачка ОСОБА_2підтвердила та визнала в судовому засіданні, а тому її покази згідно вимог ст.57 ЦПК є доказом по справі і ці обставини не підлягають доказуванню (ч.І ст. 61 ЦПК) . Слід зазначити, що відповідачка заперечує проти позову лише з тих підстав, що батько (позивач) в разі задоволення його вимог може розпорядитись спірним майном на свій розсуд.

Таким чином, житловий будинок по АДРЕСА_1, придбаний внаслідок спільної праці членів сім'ї (позивача, його дружини ОСОБА_3 та дочки - відповідачки ОСОБА_2), є їх спільною сумісною власністю, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1\3 частину спірного домоволодіння.

З огляду на наведене, рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню в порядку п.п.З, 4 ч.І ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Оскільки відповідачка має статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС, вона звільняється від оплати судового збору. При зверненні до суду позивачем було сплачено 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення у справі (питання щодо відшкодування даних коштів він не ставив), а тому з відповідачки слід достягнути 22,50 грн. (ЗО грн. -7, 50 грн.).

Керуючись ст.ст.209,218,303,307,309,313,314,31 б,317,319,324,325 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 20.03.2007 року скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\3 частину домоволодіння АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2  22,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення у справі (р\р 31210259701002, отримувач УДК у м.Житомирі, банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області, код 22062319, МФО 811039).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.