УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів Шишка А.І., Девляшевського В. А.
секретаря Юрків І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 лютого 2007 року,-
встановила:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2007 року поновлено ОСОБА_3 строк для звернення з позовом до суду.
Позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.11.1999 року, видане ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 5/6 частини спадкового майна в рівних частках кожному на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 видане державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори.
Визнано недійсними договори дарування від 07.11.2002 року укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на його частину будинку АДРЕСА_1 та від 16.12.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 5/6 частин будинку АДРЕСА_1.
Зобов'язано Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації зняти з державної реєстрації права на нерухомість власності 5/6 частин зазначеного будинку, зареєстрованих за ОСОБА_2
Зобов'язано Коломийську міську державну нотконтору видати ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, складеним 13.07.1995 року ОСОБА_4 на її користь, який посвідчено державним нотаріусом першої Коломийської районної державної нотаріальної контори за реєстром №Д-742.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту від 13.07.1995 року, складеним ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 по 92 грн. 26 коп. судового збору по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та по 166 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу з кожного та по 9 грн. 98 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави з кожного.
На дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Справа № 22-а-448/2007р. Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.М.
Категорія 26 Доповідач Пнівчук О.В.
2
Апелянти вважають, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ЦК України від 16.01.2003 року оскільки дані норми могли бути застосовані тільки у випадку якщо спадщина не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Кодексу, а в даному випадку спадкоємці в установлений строк прийняли спадщину.
Суд на думку апелянтів не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини в 2005 році тобто після спливу строку на прийняття спадщини, а тому така заява не має жодного правового значення.
Апелянти вважають, що суд помилково позбавив ОСОБА_2, як добросовісного набувача права власності на 5/6 частин будинку.
Визнаючи недійсними договори дарування суд не покликався на жодну законну підставу передбачену матеріальним правом.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним заповіту від 13.07.1995 року суд не взяв до уваги те, що заповідач ОСОБА_4 був неписьменним, в тексті заповіту відсутня відмітка про те, що його зміст прочитано заповідачу перед підписанням.
Посилаючись на викладені обставини апелянти просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 5/6 частин спадкового майна в рівних частинах на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 суд першої інстанції правильно виходив із того, що при видачі даного свідоцтва не враховано вимоги ст.544 ЦК України в редакції 1963 року, згідно якої заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.
Заповіт складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
Аналогічне право заповідача на скасування та зміну заповіту передбачено ст.1254 ЦК України в редакції 2003 року.
Оскільки ОСОБА_4 13.07.1995 року склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів онуці ОСОБА_3 та даний заповіт посвідчено державним нотаріусом Коломийської районної державної нотаріальної контори, то він скасував попередній заповіт складений ним 10.12.1988 року, згідно якого заповів все своє майно ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Беручи до уваги, що договори дарування від 07.11.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та від 16.12.2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладені на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.1999 року, виданого з порушенням вимог чинного законодавства, то суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх недійсними.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянтів про те, що ОСОБА_7 слід вважати такою, що відмовилась від спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини була неповнолітньою, її законні представники не звернулися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
По досягненні повноліття, ОСОБА_3 в 2005 році звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак на спадкове майно видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_4
В зв"язку з цим, ОСОБА_3 звернулася із позовом до суду про визнання недійсним даного свідоцтва.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано поновив ОСОБА_5 строк звернення з позовом до суду.
3
Відповідно до ч.4 ст.261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
Так як законні представники неповнолітньої ОСОБА_5 не звернулися після відкриття спадщини про її оформлення, то по досягненні повноліття ОСОБА_5 вправі пред"явити позов від свого імені.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що законному представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_7 було відомо про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_4
ОСОБА_7, як один із спадкоємців по заповіту ОСОБА_4 від 10.12.1988 року не звернулася із заявою про прийняття спадщини, а також не відмовлялась від прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_4 13.07.1995 року на користь ОСОБА_3 суд першої інстанції дав правильну правову оцінку поясненням свідка ОСОБА_8 (яка посвідчувала даний заповіт) в сукупності з іншими доказами по справі та обгрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку беспосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.