Судове рішення #1454676
УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

03 травня 2007 р.                                                                          м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого                                 Девляшевського В. А.

суддів:                                            Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря                                       Сем"янчук СИ.

з участю:       позивача                 ОСОБА_1; відповідача-ОСОБА_2,

представника                                відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2007 р.,-

 

встановила:

 

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20.02.2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 81/100 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами 07.11.2001 р.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, який набув право власності в порядку спадкування на 19/100 частин названого будинку після укладення оспорюваного договору дарування не має права вимоги про визнання недійсним цього договору, оскільки його прав і законних інтересів не було порушено і він не був стороною згаданої угоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що місцевий суд при вирішенні даного спору допустив порушення норм процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права.

На думку апелянта, висновок суду 1-інстанції про те, що він не вправі оспорювати згадану угоду, є помилковим, оскільки протирічить ст. З ЦПК України та роз'ясненню Пленуму Верховного суду України, даному у п.16 постанови №3 від 28.04.1978 р. ОСОБА_1 вказує, що згадана угода дарування порушує його законні інтереси. Скаржник зазначає, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги психічний стан ОСОБА_2 при укладенні нею угоди дарування частини будинку на вкрай невигідних для неї умовах, і не призначив судово-психіатричну експертизу. Вважаючи оскаржене рішення незаконним, просить його скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав, зазначивши, що хоч його права і законні інтереси названою угодою не порушені, він звернувся з цим позовом для захисту прав ОСОБА_2, яка, на його думку, в силу свого психічного стану не могла усвідомлювати суть і правові наслідки укладеного нею договору дарування.

 

 

Справа №22-ц-503/2007 р.                             Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.

Категорія 13                                                     Доповідач Девляшевський В.А.

 

2

 

 

ОСОБА_2 і представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечили, вважаючи, що оскаржене рішення є законним.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що угодою дарування 81/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, укладеною між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прав та законних інетересів іншого співвласника згаданого будинку-ОСОБА_1 не порушено. Цього факту ОСОБА_1 не заперечив у засіданні апеляційного суду.

ОСОБА_2 недієздатною внаслідок психічного захворювання не визнавалась і відомостей про таке її захворювання немає. Це підтверджено документами , які є в справі. Тому у місцевого суду не було підстав для призначення по справі судово-психіатричної експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_1 обґрунтований неналежним психічним станом ОСОБА_2 в момент укладення договору дарування.

Однак, ОСОБА_1 не являється ні опікуном відповідачки ні стороною оспорюваної угоди, і тому не вправі був звертатись з даним позовом до суду. Про це зазначено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".

Приймаючи до уваги наведене, те, що ОСОБА_1 не заявляв вимоги про перевід на нього прав покупця і така вимога судом 1-інстанції не досліджувалась, судова колегія вважає, що місцевий суд, розглянувши справу у межах позовних вимог, постановив законне і обгрунтоване рішення про відмову у позові.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду 1-інстанції. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 307; 308; 319 ЦПК України, колегія суддів -

 

ухвалила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2007 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація