УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Пнівчук О.В.
суддів Матківського Р.Й., Беркій О.Ю.
секретаря Юрків І.П.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2007 р.,-
встановила:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09.02.2007 року в позові ОСОБА_2 до Приватного селянсько-фермерського господарства "Чарівниця", Коломийської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво і поділ майна учасників простого товариства з визнанням права власності на будівельні матеріали використані в процесі будівництва та частину приміщення магазину "Природа" на суму 41640, 95 грн. відмовлено за безпідставністю.
Позов Приватного селянсько-фермерського господарства "Чарівниця" задоволено.
Визнано договір про спільну діяльність між Приватним селянсько-фермерським господарством "Чарівниця" та ОСОБА_2 від 09.08.2004 року-недійсним.
Знято арешт на незавершене будівництво житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, який накладений ухвалою судді від 08.08.2006 року.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушеня судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про призначення судово-технічної експертизи на предмет визначення дійсної вартості фундаменту та визначення можливості усунення недоліків, а також не допитано свідків зазначених в її позовній заяві.
Суд розглянув справу за участі її представника ОСОБА_3 на підставі доручення, термін дії якого закінчився на час ухвалення рішення.
Необгрунтованим вважає апелянт висновок суду про те, що вона не отримала у власність чи користування земельну ділянку на якій провела ряд робіт без згоди власника ПСФГ "Чарівниця", так як укладаючи договір про спільну діяльність у сфері будівництва та ставши учасником простого товариства не було потреби отримувати земельну ділянку у користування, так як вона знаходилась у користуванні іншого учасника товариства ПСФГ "Чарівниця", який дав згоду на будівництво, та мав дозвіл на будівництво.
Справа №22-ц-425/2007 р. Головуючий у І інстанції Обідняк В.Д.
Категорія 11 Доповідач Пнівчук О.В.
2
Необгрунтованим є висновок суду про те, що договір про спільну діяльність є комерційним за своєю суттю, так як вона не мала на меті отримати прибуток, а чинним законодавством не передбачено, що договір міг укладатися тільки між суб'єктами господарювання-підприємцями.
Судом не зазначено яка саме вимога, зазначена в ст. 203 ЦК України не дотримана сторонами в момент вчинення правочину, крім того не застосовано ст. 216 ЦК України, що регулює правові наслідки недійсності правочину.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 09.08.2004 року приватне селянсько-фермерське господарство "Чарівниця" та фізична особа ОСОБА_2 уклали договір про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов'язувалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері будівництва, яке буде проводитись за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення Коломийської міської ради від 15.06.2004 року №186 (а.с. 6).
Відповідно до зазначеного рішення надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт: приватному селянсько-фермерському господарству "Чарівниця" на реконструкцію та добудову приміщень на орендованій земельній ділянці на АДРЕСА_1.
Зобов'язано приступити до будівництва після отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до вимог ст. ИЗО ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Договір про спільну діяльність згідно ст. 1131 ЦК України укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Із змісту укладеного договору про спільну діяльність вбачається, що сторони мали на меті об"єднати зусилля для будівництва чотирьохповерхового будинку із торговими та громадськими приміщеннями, однак в договорі сторонами не визначено істотні умови такого договору які передбачені ст. 1131 ЦК України.
Крім того, відповідно до п. 30 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" обов'язковому ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).
Жодна із сторін договору не має ліцензії на такий вид діяльності-як будівельна.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про недійсність угоди про спільну діяльність оскільки сторонами не дотримано загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ч.1, 5 ст. 203 ЦК України. Необгрунтованими є доводи апелянтки про те, що справу розглянуто за її відсутноситі, оскільки вона була належним чином повідомлена про час та місце її прозгляду. Закінчення ж терміну дії доручення виданого нею ОСОБА_3 не є доказом того, що суд розглянув справу у відсутності позивачки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності
3
на будівельні матеріали використані в процесі будівництва та частину приміщення магазину "Природа".
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт фактично приступила до виконання таких робіт, зокрема вирито котлован, вивезено грунт та споруджено фундамент.
Разом з тим, виконані роботи не відповідають вимогам проекту та унеможливлюють подальше будівництво, що підтверджується актом обстеження технічного стану фундаментів на об'єкті "Реконструкція та добудова приміщень" за адресою АДРЕСА_1 від 30.08.2006 року.
Крім того, земельнеа ділянка, на якій проводиться будівництво перебуває в оренді ПСФГ "Чарівниця", а тому не має підстав для визнання права власності на фундамент, що зведений на даній земельній ділянці за ОСОБА_2
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянтки про те, що суд не застосував норму закону щодо правових наслідків недійсності правочинів, оскільки суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, а ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися із позовом про відшкодування понесених нею затрат на виконання угоди про спільну діяльність, яка визнана недійсною.
В апеляційній скарзі апелянт просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, однак не навела, передбачених ст. 311 ЦПК України підстав для скасування рішення суду і передачі справи на новий судовий розгляд.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 09.02.2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.