Справа № 2-а-1066/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 березня 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

  Головуючого:  судді                   - Леонова А.А.

  при секретарі                            - Рябенькій А.О.                   

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, визнання протиправною бездіяльності, визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов’язання нарахувати та здійснити виплату соціальної допомоги, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в редакції, якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішеннями  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22.05.2008 року  положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмір соціальної допомоги, яка повинна йому виплачуватись становить 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем ця допомога в зазначеному вище розмірі не виплачувалась. В зв’язку з цим, просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо невиконання приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 лютого 2011 року, визнати право позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої вищезазначеним законом за вказаний вище період, витребувати у відповідача розрахунок пенсії позивача на підтвердження несплати соціальної допомоги, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за період з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 лютого 2011 року, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в наданих письмових запереченнях позов не визнали у повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на пропуск позивачкою строку для звернення до суду. Також в письмових запереченнях зазначили, що були внесені відповідні зміни до Законів України, якими регулювалися спірні правовідносини, позивачці нараховується та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету міністрів України №530 від 28.05.2008 року. Крім того посилались на неврегульованість законодавства в частині виплат дітям війни, передбачених в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач має статус дитини війни, що підтверджується довідкою №659, виданому 12.03.2009 року (а.с.5).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дій ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.

             Частина друга ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Тобто, за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

             Відповідно до п.3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з 9 липня 2007 року. Відповідно, категоріям осіб  які підпадають під поняття "діти війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачці з 2008 року надбавки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, що вбачається з письмових заперечень відповідача.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлено в первісній редакції щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру надбавки до пенсії дітям війни повинні застосовуватись саме положення ст.6 зазначеного Закону, яки мають вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України №530.

А у відповідності до п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, Закон України  «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.3 та  ч. 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент подачі позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

             Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач в своєму позові ставить питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська, визнання права позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 лютого 2011 року, витребування у відповідача розрахунку пенсії позивача.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року, а з позовом до суду згідно штемпелю вхідної кореспонденції, позивач звернулася  14.02.2011 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.

Доказів щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду з позовом позивачем не надано.

             Згідно п.п. 1, 2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом та положень закону, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та, в межах строку позовної давності, слід визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року, визнати прво на отримання невиплаченої соціальної допомоги за вказаний вище період, зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки.

Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.8,9,11,99,100,160-163,183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов’язання нарахувати та здійснити виплату соціальної допомоги –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 14 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року.

Визнати право ОСОБА_1 на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни з 14 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 14 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

   Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

             Постанова суду, прийнята у скороченому провадженні може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії.

             Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:А. А. Леонов