КОПІЯ
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Смоковича М.І.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Чумаченко Т.А.
Штульмана І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною відмову Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області у видачі ОСОБА_1 довідки встановленого зразка Ф-7. Зобов'язано Києво-Святошинську районну державну адміністрації Київської області оформити та видати ОСОБА_1 довідку встановленого зразка, яка є підставою для видачі посвідчення четвертої категорії потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи у місячний термін з дня набрання рішенням чинності.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року апеляційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, посилається на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заявник не надав суду переконливих доказів в підтвердження своїх вимог, а саме: того, що він постійно проживав в с. Горенка, і визнав, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Судами встановлено, що 17.01.1986 року ОСОБА_1, прописаний за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 17.06.1986 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому з часу одруження в 1986 році з ОСОБА_2 постійно проживає в с. Горенка АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області. А 09.03.2004 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області відмовила ОСОБА_1. видати довідку Ф-7 за відсутності документального підтвердження факту постійного місця проживання за адресою с. Горенка, АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району Київської області.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області неправомірно відмовила ОСОБА_1 у видачі довідки Ф-7, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживав по АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району Київської області в с. Горенка, а також що громадянам України, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Таким чином, у апеляційного суду не було законних підстав для скасування рішення районного суду та відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1, а тому рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року є помилковим.
Зважаючи на те, що апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року слід скасувати і залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року скасувати, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: відповідальний секретар