Справа № 22-ц-795/2011 Головуючий у I інстанції –Діденко О.П.
Категорія –цивільна Доповідач - Бойко О. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБойко О.В.
суддів:Квача М.О., Лазоренка М.І.
при секретарі:Пільгуй Н.В.
за участю:позивачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
представника третьої особи ВАТ „Ніжинський м”ясокомбінат”Луєнка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, до ОСОБА_9, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в:
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду м. Чернігова від 31 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд не з”ясував правовий статус квартири, не притягнув до участі зацікавлених осіб, що свідчить про неповноту судового слідства та порушення процесуального закону. Суд безпідставно вважає, що спірне приміщення має статус гуртожитку, але це нічим не підтверджено. Крім того, апелянт наголошує на тому, що з 2001 року вона повністю оплачувала всі житлово-комунальні платежі як за квартиру, а не за ліжко-місце, уклала договори з відповідними комунальними службами за письмовим повідомленням ВАТ „Ніжинський м”ясокомбінат”, а не з власної ініціативи. Також, суд безпідставно вважає, що вона не спростувала того, що в квартирі знаходяться меблі ВАТ „Ніжинський м”ясокомбінат”, про що вона заперечувала у судовому засіданні та вказувала на те, що на меблях немає інвентарних номерів, бо це майно завжди було відповідачки ОСОБА_9 Безпідставно суд послався і на рішення суду від 21 липня 2003 року як на те, що цим рішенням встановлено факт того, що вона була вселена в гуртожиток, але це не відповідає дійсності, оскільки цим рішенням суду її вселили не на ліжко-місце, а в кімнату, що свідчить про те, що спірне житло є комунальною квартирою.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник третьої особи ВАТ „Ніжинський м”ясокомбінат” апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 21 липня 2003 року позивачку вселено в приміщення гуртожитку, розташованого в квартирі АДРЕСА_1, що у відповідності до ст.61 ЦПК України не повинно доказуватись при вирішенні даного спору. Інших жодних доказів стосовно зміни правового статусу спірного житлового приміщення після вселення позивачки суду не надано. Добровільна оплата позивачкою комунальних послуг на рахунок підприємств, які їх надають, не тягне за собою зміни правового статусу гуртожитку. Також, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені не до належного відповідача ОСОБА_9, оскільки відповідно до глави 4 ЖК України встановлення порядку користування у гуртожитках на вимогу одного з його мешканців до іншого не передбачено.
З висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до рішення № 36 виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих від 11 лютого 1970 року квартиру АДРЕСА_1, площею 48,69 кв.м з трьох кімнат і кухні надано м”ясокомбінату під службове приміщення (гуртожиток) (а.с.14 т.1).
Згідно наказу № 131 від 07.07.1992 року позивачці в 1992 році, яка є працівницею Ніжинського м”ясокомбінату, було надано місце в гуртожитку за вищевказаною адресою на час її роботи (а.с.186 т.1).
Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: рішення Ніжинського міськрайонного суду від 21 липня 2003 року (а.с.17 т.1), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2003 року (а.с.19 т.1), яким позивачку вселено в приміщення гуртожитку ВАТ „Ніжинський м”ясокомбінат”, розташованого в квартирі АДРЕСА_1; заяви позивачки від 01.03.2004 року, в якій вона просила вселити її в гуртожиток за даною адресою (а.с.193 т.1), довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 11.01.2011 року №3-16/6-1 стосовно того, що спірному житлу наданий статус гуртожитку і даний статус не змінився (а.с.196 т.1), договору оренди житла, укладений з ОСОБА_9 15 серпня 2006 року (а.с.130 т.1), ордерів на заселення в спірне житлове приміщення як в гуртожиток ОСОБА_7 в 2009 році, ОСОБА_9 в 2006 році (а.с.184,185 т.1), інвентаризаційного опису основних засобів гуртожитку (а.с.181 т.1), суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірне житлове приміщення є гуртожитком, а тому позовні вимоги про встановлення порядку користування даним житлом з посиланням на ст.103 ЖК України є необгрутованими.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним обставинам, якими позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги, і не спростовують правильності судового рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 31 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: