Справа № 2-820/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"23" березня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:   

головуючого  судді                                                                                             Кириченко Н.О.   

при секретарях                                                                              Приймак П.О., Осколок А.В.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ТОВ "Видавництво «Економіка»третя особа генеральний директор ТОВ „Видавництво «Економіка»ОСОБА_2 про поновлення на роботі , суд -   

В С Т А Н О В И В:   

Позивач звернувся  до суду до ТОВ "Видавництво «Економіка»з позовом про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, наказу про звільнення, поновлення роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 12050,00 грн., стягнення оплати за період тимчасової непрацездатності в сумі 21000,00 грн., стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., скасування запису звільнення в трудовій книжці та зобов’язання зробити відповідний запис.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що стягнення були накладені на нього в період його тимчасової непрацездатності. Відповідач не повідомив його про причини таких дисциплінарних стягнень та не ознайомив з наказами про дисциплінарні стягнення. Вказані дії відповідача призвели до моральних переживань позивача та негативно відобразились на його здоров’ї.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та дав пояснення, аналогічні вказаним у позовній заяві.

Представники відповідача ТОВ «Видавництво «Економіка»» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали  просили відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивача було звільнено згідно наказу № 22-к від 06.04.2010 року. Про всі факти відсутності позивача на робочому місці складалися акти про відсутність на робочому місці. Позивач не повідомляв відповідача, що він перебуває на лікарняному, та не вказував про причини своєї відсутності та свідомо не виконував власні посадові обов’язки.

Третя особа в судовому засіданні підтримала пояснення представників відповідача, пояснила. що в неї як керівника не було претензій до позивача як працівника. він гарно працював як спеціаліст. однак в неї є підозра, про те, що він обслуговував і їх конкурентів.

Заслухавши пояснення сторін,  допитавши свідків  та дослідивши матеріали справи,  судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

01.09.2005 року позивач  був прийнятий на роботу в ТОВ «Видавництво «Економіка»на посаду керівника юридичної служби.

01.09.2008 року з позивачем укладений трудовий контракт, відповідно до умов якого відповідач прийняв позивача на посаду директора юридичної служби строком на три роки до 31.08.2011 року. Заробітна плата позивача складає 12050,00 грн., встановлений ненормований робочий день. /а.с. 9-11/.

16.02.2010 року наказом № 04-10 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани /а.с.19/.

16.02.2010 року наказом № 05-10 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої  догани /а.с. 18/.

25.02.2010 року наказом № 06-10 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани /а.с. 17/.

06.04.2010 року наказом № 22-к позивача було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул) /а.с. 12/.

13.12.2010 року наказом № 09-12 внесені зміни до наказу № 22-к від 06.04.2010 року та датою звільнення позивача вважається 08.04.2010 року /а.с. 139/.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В тексті наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вказано, за які саме дисциплінарні проступки накладаються ці стягнення. Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що дисциплінарні стягнення були накладені за невихід ОСОБА_1 на роботу без поважної причини в березні 2010 року.

Такі твердження спростовуються дослідженими судом листками непрацездатності НОМЕР_1 (дублікат лл 408862) від 24.03.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 хворів в період з 16.02.2010 року по 13.03.2010 року /а.с. 14/,

НОМЕР_2 від 15.03.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 хворів в період з 15.03.2010 року по 19.03.2010 року (продовжував хворіти) /а.с. 15/

НОМЕР_3 від 19.03.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 хворів в період з 20.03.2010 року по 08.04.2010 року /а.с. 16/

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, керівник кадрової служби ТОВ «Видавництво «Економіка»,  пояснила, що в період відсутності позивача на роботі вона спілкувалась з позивачем та інтересувалась про причини відсутності позивача на роботі. Позивач повідомляв свідку ОСОБА_3, що він хворіє та надасть лікарняні листки після одужання. ОСОБА_3 доводила до відома третьої особи та іншого керівництва відповідача  про поважність причин відсутності позивача на роботі.

Зміст трудової дисципліни становлять положення статті 139 КЗпП України відповідно до якої в обов’язки працівника входить працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу та ін.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року N 189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності»ст. 1.3.  тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

На підставі цих даних, суд робить висновок про відсутність порушення трудової дисципліни з боку позивача та про незаконність наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Також судом досліджено наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 наказом № 22-к від 06.04.2010 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул) .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Прогулом вважається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин,  п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З досліджених судом листків непрацездатності НОМЕР_1 (дублікат лл 408862) від 24.03.2010 року, НОМЕР_2 від 15.03.2010 року та НОМЕР_3 від 19.03.2010 року судом встановлено, що ОСОБА_1 хворів в період з 16.02.2010 року по 08.04.2010 року.

Тому суд робить висновок про те, що неявка на роботу позивача 16.02.2010 року по 08.04.2010 року відбулася з поважної причини, а тому не є прогулом.

Крім того, відповідач порушив приписи ч. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Отже, наказ № 22-к від 06.04.2010 року про звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул) є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, накази про накладення стягнень від16.02.2010 року № 04-10, від 16.02.2010 року № 05-10, від 25.02.2010 року № 06-10 та звільнення від 06.04.2010 року наказ № 22-к підлягають скасуванню судом, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до  ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення  про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок компенсації яка підлягає сплаті позивачу за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02.95 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Виходячи з наданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог в результаті звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату. Відповідач при поновленні позивача на раніше займаній посаді зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.04.2010 по 22.03.2011 року в сумі 138278,00 грн.

Розрахунок заробітної плати за період вимушеного прогулу виконано наступним чином:

12 050,00 грн. (заробітна плата) * 2 місяці = 24 100,00 грн. (заробітна плата за два місяці)

24 100,00 / 39 робочих днів за два місяці (січень-лютий) = 617,95 грн. (розмір середньоденної заробітної плати)

Позивач знаходився у вимушеному прогулі 239 робочих дня. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Тому виходячи з середньоденної заробітної плати за два календарних місяці в розмірі –617,95 гривень відповідач повинен виплатити позивачу 138278,00 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконним звільненням, суд вважає за необхідне задовольнити ці вимоги частково.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач вказав, що незаконним звільненням йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у незаконному позбавленні гарантованого Конституцією права на працю. Саме праця та отримання заробітної плати було для позивача джерелом нормального життя, в т.ч. його малолітньої дитині, яка проживає разом з ним. Незаконно звільнений з роботи позивач позбувся джерела нормального життєзабезпечення як себе так і своєї сім'ї. Позбавлений роботи він глибоко переживав і переживає те, що трапилося, він змушений вживати додаткових заходів до організації свого життя, перебуваючи у важкому матеріальному положенні і в умовах безробіття. Вказані дії позивача призвели до моральних переживань, позивач втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані. Всі зазначені моральні страждання нанесені позивачу незаконними діями відповідача негативно відобразились на його здоров’ї.  Так, повідомлення позивача про звільнення з посади директора юридичної служби ТОВ «Видавництво «Економіка»викликало емоційне потрясіння, виникли болі с області серця, коливання артеріального тиску до 160/100, одишку. Позивачу був встановлений діагноз: вегето-судинна дистонія по змішаному типу, пролапс нейтрального клапана, гіпертензивний криз /а.с. 20/. Він змушений вживати заходів до відновлення своїх порушених трудових прав у т.ч. в судовому порядку. На думку суду позивач поніс і несе з вини відповідача значні моральні страждання, йому було завдано моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суд вважає, що справедливим відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди становить грошова компенсація в сумі 5000 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення оплати за період тимчасової непрацездатності, суд вважає їх  такими що заявлені передчасно. оскільки при  поновленні на роботі,  роботодавець зобов’язаний провести розрахунок у повному обсязі за період тимчасової непрацездатності. а у  випадку відмови, у працівника  виникне право на звернення до суду за захистом свого порушеного права..

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, а саме, скасувати накази про накладення стягнень від 16.02.2010 року № 04-10, від 16.02.2010 року № 05-10, від 25.02.2010 року № 06-10 та наказ про звільнення від 06.04.2010 року № 22-к, поновити ОСОБА_1 на посаді директора юридичної служби ТОВ «Видавництво «Економіка», стягнути з ТОВ «Видавництво «Економіка»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 138278,00 грн., стягнути з ТОВ «Видавництво «Економіка»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215   ЦПК України, ст.ст.  40, 47, 147, 149, 235, 237-1 КЗпП України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ ТОВ «Видавництво «Економіка»№ 04-10 від 16.02.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення.

Скасувати наказ ТОВ «Видавництво «Економіка»№ 05-10 від 16.02.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення.

Скасувати наказ ТОВ «Видавництво «Економіка»№ 06-10 від 25.02.2010 року про накладення дисциплінарного стягнення.

Скасувати наказ ТОВ «Видавництво «Економіка»№ 22-к від 06.04.2010 р. про звільнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора юридичної служби ТОВ «Видавництво «Економіка».

Стягнути з ТОВ «Видавництво «Економіка»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 138278,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Видавництво «Економіка»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

             Суддя